Друга книга трилогії про "Ессекських Псів" - загін найманців у Столітній війні. Після битви при Кресі не всі вижили, але ті, хто лишився - Лавдей ФітцТалбот, Скотті, Пісменник, Ромфорд і інші - продовжують марш Францією. Зима, облога Кале, голод, хвороби, зради й постійна загроза від французів. Джонс, як історик, малює війну без прикрас: бруд, мародерство, цинічні накази лордів, дружба, яка тримається на алкоголі й лайці. Загін - не герої, а звичайні чоловіки з травмами, боргами й чорним гумором. Вони грабують, п'ють, сваряться, але в бою тримаються разом. Книга динамічна: короткі глави, сильні сцени облоги, психологічні моменти про втрати й виживання. Гумор чорний, але рятівний - смієшся крізь зуби. Фінал - з потужним ударом, який веде до третьої книги. Мені сподобалося, як Джонс показує війну з погляду простих солдатів - не королів чи лицарів, а тих, хто насправді платить кров'ю. Атмосфера XIV століття густа: холод, вогнища, запах диму й смерті. Читалося швидко, з напругою й емоціями. В порівнянні з першою книгою - ця ще сильніша й похмуріша. З нетерпінням очікую переклад останньої книги трилогії.