Важкий і напружений роман. Починається він трагедією – авіакатастрофою в аеропорті поблизу Парижа, де зіткнувся пасажирський літак і снігоприбиральна машина. Уся трагедія майже по хвилинах подається так, як її бачили кожен з учасників або свідків: пілоти літака, прибиральник на снігоочисній машині, диспетчер, на очах якого все сталося. І через це трагедію переживаєш декілька разів, разом із кожним персонажем. На перший погляд причина трагедії очевидна – зіткнення техніки. Але за всіма правилами потрібне незалежне розслідування, аби з’ясувати причини цієї авіакатастрофи. З цією метою створюється група експертів, до якої приєднується донька колишнього українського авіаконструктора Діана. Її прискіпливе вивчення подробиць трагедії змінить погляд на неї, і через неочікувані висновки Діана та її рідні опиняться на межі смертельної небезпеки, адже вона доведе, що трагедія була неминуча. Цей роман полоскотав нерви і водночас змусив замислитися про важке теперішнє і невизначене майбутнє української авіації.

Літаком не літав ще жодного разу, та дуже хочу спробувати. Добре, що книга про авіакатастрофу Макса Кідрука не змінила цього бажання. Загибель людей - це завжди жахливо. Особливо жахливо знати, що цієї загибелі можна було уникнути. Саме в таку ситуацію потрапила головна героїня роману «Жорстоке небо» Діана. Донька талановитого авіаконструктора, вона дізналася страшну правду про аварію, яка сталася з літаком, що розробляв її батько. Не дивлячись на те, що подробиці катастрофи могли зашкодити репутації авіакомпанії та її тата особливо, Діана все ж має намір іти до кінця. Ну і, як завжди буває, присутні особи, які хочуть зашкодити жінці на її шляху, вдаються до різних, навіть крайніх заходів. Роман написаний дуже талановито, як на мене. Усі подробиці краху літака, усі деталі його конструкції описані напрочуд детально. Одразу помітно, як автор одержимий темою небесних польотів. Усі персонажі, дорослі та малі, також розкриті дуже добре, так, ніби не реально існуючі люди. Однозначно варто хоча б один раз прочитати «Жорстоке небо».

"Жорстоке небо" - це було перше моє знайомство з Максом Кідруком, як з письменником. Якщо чесно я б хотіла розпочати його із інших авторових робіт, де присутня наукова фантастика, але плани змінились, тому триллер, так триллер. Отже, плюси та особливості твору. Перш за все цікавим є те, що глави присвячуються декільком персонажам, що дає нам змогу бачити повну картину. Це трохи нагадало мені, як пише Ден Браун. У нас багато героїв, які так чи інак пов'язані між собою. Усі персонажі - прості люди і їх Кідрук описує просто чудово. Їхню психологію, минуле, проблеми тощо. На початку книги нам розповідається про пілота Радислава Ротка, який керує першим українським літаком, що був проданий французькій компанії "Франсконтиненталь". На жаль, трапляється нещастя і літак розбивається. Це є така собі експозиція книги. Її можна вважати занадто довгою, але Кідрук настільки реалістично і майстерно в деталях змальовує аварію, що ті сторінки пролетіли для мене, як одна. Потім поступово локація змінюється і ми знайомимося з головою компанії, котра виготовила літак і вже нарешті з головною героїнею Діаною - затурканою матір'ю двох дітей, котрих вона виховує сама. Що хочу сказати, так це те, що незважаючи на досить детальні і подеколи занудні описи того, як працює літак і усієї цієї літакобудувальної сфери читати було захопливо. Особливо гумор письменника. Я давненько так не сміялася від книги. А тепер недоліки. Не знайшла. Якщо бути об'єктивною, то мінусів книга немає, хоч я не можу сказати, що вона мені сподобалась прям дуже сильно (все-таки варто було почитати щось в іншому жанрі), але це той випадок, коли прикопатися реально нема до чого. Через те сміливо можу рекомендувати книгу.