Яків Ровнєр вже немолодий. Після єврейських погромів у рідному місті життя не буде таким як колись. Переїхавши до Сутковець, Ровнєр і далі працює хірургом, і знаходить повагу серед місцевих. Вже скоро із Москви прибуває комісар Морозов, який за тезами про колгоспи, цікавиться руїнами старого замчища. Починаються розкопки. Але що саме тут цікавить більшовика? Автор вчергове розкриває історію маловідомих місць. Роман хороший стосовно сюжету, але мінуси десь є. Діалоги місцями обрізані, та головне, що бентежить, це антагоніст. Ось в Отрокові головні герої знаходять одну підказку, яка зрештою дістається Морозову. Він кидає гранату, щоб прибрати з очей місце знахідки. А в результаті сам себе калічить. Йому допомагають з моральних принципів, знаючи, що він не відступить від мети. І це сталося, коли Морозов вже показав свою справжню суть. Після побиття селянина, після пихатого обшуку храму та погроз пістолетом. Характер та мотиви розкриті мало та невчасно. Особисто я вважаю, що більшовик мав би бути або не один, або з більшою хитрістю. Сам же хірург такий же раціональний як і був. І з віком його пильність не втрачається. Та розв'язка вийшла сильнішою та чіткішою ніж, наприклад, у другому романі із серії. Приємно також повернення деяких героїв як отця Олексія та Сімхи Шпацмана. Відчуваються згадки з минулого та романи складаються у єдине ціле.