Я чесно намагалася читати, бо історія намічалася чудова: моторошна, яскрава, динамічна, з героїнею, якій хочеться співпереживати. Але чи не на кожній сторінці зустрічалося щось, що вибивало з колії. Було дивним чином сформульовані речення від лиця ніби не тих персонажів. Були вжиті не за призначенням слова («муштрувала нитку»). Були якісь просторові аномалії («з плеча на неї вирячилися очі»). Я не знаю, чи це авторський задум, чи особливості редактури, але дуже хочеться прочитати цю книгу у перевиданні, де дрібні огріхи не заважатимуть насолоджуватися текстом.

Яскрава, макабрична та відверто химерна історія, де потойбіччя одночасно лякає і манить. Знаєте це відчуття, коли дивишся на щось огидне, моторошне, але погляд вперто не відводиться? Ось тут приблизно так само. Фейт закінчує антропологічний факультет, тому пропозиція поїхати на острів Мен і допомогти нареченому з дослідженням стародавніх кельтських поховань здається справжнім джекпотом. І матеріал для дипломної роботи зібрати можна, і з коханим побути. Але дуже швидко стає зрозуміло, що все не так просто. Місцева дослідницька група явно про щось мовчить, наречений викликає все більше підозр, а знайдені кістки приховують значно більше, ніж хотілося б знати. У підсумку маємо соковитий коктейль із трилера, горору та темного фентезі, густо замішаний на кельтській міфології, друїдській магії та похмурих таємницях. До дебютів я зазвичай ставлюся обережно, але цей мене реально зачепив. Що сподобалось? Трансформація Фейт. На початку вона з тих людей, яким легше погодитися, ніж поставити незручне запитання. Але чим далі розгортається історія, тим більше вона змінюється. І в якийсь момент стає зрозуміло: ця дівчина вже не дозволить нікому стояти на своєму шляху. Навіть якщо доведеться буквально йти по головах. Потойбіччя. Воно тут просто прекрасне у своїй потворності. Дивне, викривлене, некомфортне, місцями відверто лячне. Дуже рідко авторам вдається створити настільки тривожну атмосферу, коли хочеться читати далі й одночасно закрити книжку. Без спойлерів, але саме ці моменти запам'яталися найбільше. Що не сподобалось? Кат мене не переконав узагалі. От зовсім. Персонаж, якого, здається, треба було боятися, але я так і не відчула від нього жодної реальної загрози. Фінал вийшов трохи зім'ятим. Наче авторка настільки захопилася дорогою до розв'язки, що на саму розв'язку вже не вистачило місця. І ще пів бала забрала любовна лінія. Особисто для мене вона виглядала так само органічно, як запасне колесо на велосипеді. Наче й є, але навіщо саме тут — так і не зрозуміла. У будь-якому разі дебют вийшов дуже сильним. Авторці точно бажаю успіхів і майже не сумніваюся, що читатиму її наступні книги.