Это чудесная история о том, как одна встреча целиком поменяла жизнь человека и изменила его изнутри. Это замечательная история о том, как любовь, пробужденная в сердце одного существа, круто меняет жизнь всех людей вокруг. Это трогательная повесть о дружбе, преданности и поисках внутренней гармонии и счастья. Девочка по имени Индия живет вместе с отцом в небольшом американском городке, но она глубоко несчастна, поскольку не имеет ни с кем близких отношений, и ею никто не интересуется. Но однажды она случайно видит бездомного пса, защищает его от несправедливых нападок со стороны взрослых и безумно привязывается к нему. Именно этот пес Винн-Дикси познакомит Индию с людьми, живущими по соседству, поможет ей сблизиться с каждым из них, наполнит жизнь девочки смыслом и радостью. История жизненная: действительно, часто дети, как Индия, страдают от недостатка родительского внимания, и часто искренняя любовь и преданность живого существа способна пробудить такие же чувства в человеке. Мне понравилось в данной книге еще и то, что она до слез эмоциональная, но это не слезы сочувствия, а эмоции, вызванные трогательностью многих эпизодов книги.

Книжечка геть маленька, проте сенсу в ній набереться на два дорослі романи. Я б сказала, що це потрібно мати, крім письменницького, ще й окремий хист - адаптувати величезну кількість філософії, яка не завжди зрозуміла навіть дорослим людям (і заважає їм спілкуватися з іншими частіше, ніж їм хотілося б) у реалії, які зрозумілі дітям і спонукають замислюватися над висловленим. Головним чином тому, що бодай раз у своєму житті опинявся в чужому місті, без друзів, ішов наперекір суспільній думці... або ж залишався сам-один без найдорожчої у світі людини. Мені дуже сподобалося, у які обставини авторка ставить Індію: батько-пастор, який завідує церквою, та не католицькою, а протестантською, стара пані, яку всі в місті вважають за відьму лише тому, що вона живе в самотині, продавець в зоомагазині, котрий гаразд знає, що таке в'язниця, проте без вини винуватий. По-своєму це спростування купи суспільних стереотипів, що не може не тішити. Що ж об'єднує всіх цих людей? Те, що свого часу всі вони зустрілися з кудлатим собакою, якого несподівано навіть для самої себе підібрала дівчинка, що не так давно приїхала до Наомі. Приємним (і водночас напрочуд зворушливим) додатком є кумедні ситуації, якими Кейт перемежовує основну сюжетну лінію. Папуга Гертруда, голомозі набридливі брати, та навіть власне ім'я головного героя роздумів дівчинки... Здавалося б, цілковиті дрібниці, а душу зігрівають. Зазвичай добро так і проявляється - спонтанно. Коли ти бачиш живу істоту, і миттєво відчуваєш, що мусиш зробити якщо не все, то бодай якусь дрібничку, аби покращити її життя, і навіть коли наміри зіштовхуються з перешкодами, той процес добрих справ, який запускає ця дрібничка, з надлишком надолужує всі негаразди. Свій внесок у загальний настрій роблять й ілюстрації. Наче намальовані пензлем та акварелями (або й чорнилом), вони ідеально пасують до загального тону історії, додаючи до серця тепла при читанні. Нарешті, варто віддати належне перекладачеві за вправно дібрані українські відповідники - соромно зізнатися, але до двох-трьох слів навіть я не знала тлумачення... А ще в книзі доволі цікаво окреслені часові рамки: читаєш - і навіть не одразу розумієш, про яку саме епоху йдеться. Навіть попри те, що доволі часто згадуються типові атрибути сучасної Америки, думки повсякчас скочуються до шістдесятих, відомих лінивою атмосферою зграйок хіпі, чи навіть часів Великої депресії! Час, що наче непомітно "плаває" від однієї епохи до іншої В ОДНІЙ книзі - унікальний прийом, тож маю надію, що письменники частіше братимуть його собі на озброєння. Тому читати цю книгу буде цікаво дітям, та наче бальзамом для серця дорослим. А якщо захочеться плакати - боятися не треба. Це оживатиме надія, що в цьому світі ще залишилося щось світле, за що варто боротися.

Книга «Завдяки Вінн-Діксі» - це книжка про дівчинку Індію Опал, яка заводить собі друга – собаку Вінн-Діксі. Десятирічна дівчинка Опал переїхала з батьком-пастирем в нове місто. Тож в неї поки ще нема друзів. Вона сумує в новому місті. Дівчинка купує продукти сама. Тож, зайшовши в продуктовий магазин, вона побачивши бродячого пса, який випадково туди забіг, підбирає його і приводить до себе додому. Опал дуже дбає про нього. І результат такого дбайливого ставлення до тварини був – пес з собаки, яка хромає, дуже худа, плешива, брудна і воняє стає гарним і доглянутим псом. Завдяки своїй собаці, яку вона назвала Вінн-Діксі, Опал знайомиться зі всіма жителями свого кварталу. Дівчинка любить читати книжки і обізнана з загальних питань В книзі вона багато чому вчиться. Зокрема Опал вчиться заводити нові знайомства і не боятися. Вона не сидить склавши руки і розуміє, що безкоштовно їй ніхто нічого не дасть. Тож Опал сама знаходить собі роботу прибиральниці в зоомагазині. Вона вчиться готувати і приймати гостей. Цьому її навчає Глорія Свалк. Опал вчиться вибачатися і знаходити спільну мову навіть з тими, кого вона вважає неправими. В книзі багато про що цікавого можна почитати . Зокрема дуже цікавим на мій погляд, є дерево помилок. Це дерево зробила Глорія Свалк. Вона повісила майже всі випиті нею пусті пляшки з-під віскі, пива і вина на окремі нитки на дереві. Кожен раз, коли дув на них вітер, вони видавали неприємний дзвін, якій їй допомагав Глорії Свалк позбутися всіх тих привидів минулого, які їй заважали. В книжці хоч не багато, але є чорно-білі ілюстрації. Книжка якісно зроблена і гарно оформлена. Нам з донькою сподобалася книга. Раджу всім батькам придбати книгу!