Нарешті дізналась чим закінчилась ця історія, прочитавши другу частину. Мені сподобалось, захоплююче і красиво

Писала відгуки про першу книгу, і повторюся, що їх необхідно було об'єднати. Переклад другої книги мені здався в деяких місцях кривуватим. Можливо не всі звернули увагу, але собака у першій книзі звався Постмен Пет, у другій - Листоноша Пет) Видавництва прошу зверніть увагу) З приводу самого сюжету, то майже відразу я зрозуміла, що Діана все таки не сталасвіломою і не прожила екологічно те, що мала прожити. Едвард по незрозумілим причинам лишив місце в її серці, хоча як чоловік нічим особливим для неї невирізнявся. Я таких жінок називаю трохи невротичними, бо замість гармонії, прийняття і розуміння чого ти хочеш, її раптом збурили гормони після рандомної зустрічі з Едвардом в Парижі. Все через те, що близькість у першій книзі так і не сталась. Вкрай легковажне відношення до самої себе , і до чоловіка ім'я Олів'є, який хотів реально зробити її щасливою. Я думаю психологи скажуть те ж саме. В загальному роман непоганий, якщо його не розкладати так глибоко як я це зробила.

Першу та другу книгу легко можна було б обʼєднати в одну. Стиль написання схожий на щоденник підлітка. Я вже не буду рахувати скільки герої викурили цигарок поки я читала цю книгу. Переклад мені не сподобався тим, що були геть відсутні синоніми бо самих простих слів, речення занадто короткі та сухі, ніяких розкритих описів що занурюють в атмосферу. Якесь геть низкопробне чтиво. Я вже думала, може той новий хлопець Олівʼє має якийсь підвох, але ні, нічого такого. Страждання героїні мені не зрозумілі, бо чого страждати коли вона і так все сама розуміє. Тобто якоюсь симпатією до головної героїні я не прониклася. Заголовок книги також не описує цю книгу. Я розчарована.