Ще років в 14 мені потрапила до рук невеличка повість Галини Пагутяк "Господар". Я тоді прям закохалася в цю книгу, багато разів її перечітувала, малювада ілюстрації. То було майстерне поєднання наукової фантастики і теми екології з майже біблійними алюзіями. Через багато років знов трапилася мені книга цієї письменниці (навіть не знаю, чого не пошукала раніше) і я зрозуміла, що думки автора з тоі прочитаної в дитинстві повісті за роки дуже проросли і в мені теж. Зачарована, як і в дитинстві. Збираюсь прочитати тепер всю серію.

Можливо це не для мене. Дуже складно читається і повертає в шкільні часи на уроки української літератури, де твори в шкільній програмі були складні і не по віку, де ти намагався зрозуміти бодай щось, здавався і просто читав короткий переказ в інтернеті. Можливо повернусь згодом ...

це одна з тих історій про нечисть/чарівних істот/духів природи/самі оберіть назву, в центрі якої не головний персонаж, що таким видається, а саме ці химерні й водночас по-своєму справедливі створіння, якої б шкоди вони не завдавали людям.