Забагато щастя
Паперова книга | Код товару 755555
Автор
Еліс Манро
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Євгенія Кононенко
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм

Усе про книжку  Забагато щастя

Еліс Манро критики охрестили колись «домогосподаркою від літератури», проте це не завадило неперевершеній майстрині короткої прози здобути Нобелівську премію. Працюючи в жанрі, що його багато хто вважає недостойним «великої літератури», письменниця зуміла досягти достоту несподіваних результатів. Її проза змальовує непримітних з першого погляду людей, без якихось захмарних амбіцій і грандіозних життєвих планів, втім, від страхітливого фаталізму і парадоксальних вивертів їхніх доль аж мороз продирає шкіру. І водночас оповідання позбавлені щонайменшої сльозогінності, притаманної «дамській прозі», щонайменшого проповідництва чи повчальних висновків.

«Забагато щастя» — перша збірка оповідань Еліс Манро українською.

Книжку видано за підтримки The Canada Council for the Arts. В дизайні обкладинки використано фото Андрія Пастернака.

Характеристики
Автор
Еліс Манро
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Євгенія Кононенко
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Рецензії
  • Марія
    7 листопада 2017 р.
    Що ж далі? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Загалом збірка має досить медитативний характер. Кожна новела є водночас такими емоційним струсом, але не шоком. Тут є над чим подумати, бо ж письменниця сама провокує читачів до цього відритими фіналами.
    Гідними екранізації я вважаю "Інший вимір", "Художній твір", "Вільні радикали", "Обличчя", "Дитячі розваги". У кожному із оповідань є деталь, подія, думка, що запам'ятовуються.
    Спільною героїнею (окрім останнього оповідання) є досить невиразні характери і життя жінок. Тобто, коли читаєш, то одразу думаєш, що все на своїх місцях і логіка є у цьому, бо реальність непередбачувана і жорстока.
    Якщо говорити про перше оповідання "Інший вимір", де батько убиває власних дітей, а їх мати опісля розуміє, що ніхто її більш не прийме із такою трагедією, бо та у подружжя спільна. Життя дає героїні іще один шанс у образі молодого хлопчини, що потрапляє у ДТП... Відкритий фінал і ми ніби і не знаємо одразу, що ж буде далі, але мені здається, що у героїні почнеться нова сторінка життя, де вона навчиться жити без чоловіка, самостійно.
    "Художній твір" як на мене, описує традиційну для життя і літератури чоловічу зраду, і потім збіг обставин, аби зрозуміти, що все було зроблено правильно.
    "Вільні радикали" точно має найнеочікуванішу розв'язку. Кмітливість і те, що уже немає чого втрачати стали на прю із смертельною загрозою і виграли!
    "Обличчя" показує як одні не сприймають інакшість зовнішності приймаючи її як потворність і причину всіх бід, а інші заздрять і бачать у цьому оригінальність. Питання лиш у тому, чия правда швидше дійде, до володаря таких незвичних зовнішніх принад.
    "Дитячі розваги" - оповідання сповнене дитячої необґрунтованої ненависті, яка коштує об'єкту цієї ненависті життя. І чи можна на смертному ложі спокутувати гріх вбивства, бо ж бо наймоторошніші спогади заворушили далеко заховану від чужих шухлядку....?
  • Олеся Кізима
    17 жовтня 2017 р.
    Чи буває ,,Забагато щастя"? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Забагато щастя" - перше українське видання канадської майстрині короткої прози Еліс Манро. В свій час критики називали її ,,домогосподаркою від літератури", оскільки більшість її героїнь - саме домогосподарки, і цілевою аудиторією оповідань були, очевидно, саме домогосподарки. Однак письменниця не залишила своєї справи, а згодом її творчий доробок високо оцінило професійне жюрі: численні премії, зокрема найпрестижніша - Нобелівська. А це вже про щось говорить. І з творчістю Манро познайомитися таки слід: Нобеля просто так не присуджують. А ще мені доводилося читати, що оповідки канадійки за силою можна прирівняти до творів Чехова. Власне, цей аргумент став для мене вирішальним, щоб взятися за дане чтиво.

    Перше враження - шикарна обкладинка, яка настільки вдало скомпонована, що я готова зааплодувати її автору, мегакреативному Назару Гайдучку. Самих оповідань - десять, зокрема назва книжки - це назва останнього. Написано гарними, влучними, сильними реченнями, в яких немає нічого зайвого, а також якось доповнювати та більш насичувати якими-небудь літературними засобами абсолютно непотрібно. Написано просто, але не банально. Зображено цілком ймовірні життєві ситуації, в правдоподібності яких не хочеться сумніватись. Знайомишся з такими різними, але такими однаковими у бажанні бути коханими та щасливими жіночими долями, що віриш усім, співпереживаєш і не осуджуєш. Ці оповідання вражають та шокують, знаходять відлуння у серці і ще довго-довго не відпускають після прочитання.
    А ще вони дуже гарно перекладені.

    Книга сподобалась. Рекомендую! І не лише жіночій аудиторії! Впевнена, саме така якісна коротка жіноча проза варта і чоловічої уваги. Дуже і дуже хотіла б почути думку про неї саме від представників ,,сильної" половини людства!
Купити - Забагато щастя
Забагато щастя
100 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Еліс Манро
Еліс Манро

Еліс Манро - Нобелівський лауреат у галузі літератури, письменниця, член Американської академії мистецтв, визнана одним з найбільших майстрів розповідного жанру ХХ століття. Народилася 10 липня 1931 в місті Вінгем (Канад

Детальніше

Рецензії  Забагато щастя

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Марія
    7 листопада 2017 р.
    Що ж далі? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Загалом збірка має досить медитативний характер. Кожна новела є водночас такими емоційним струсом, але не шоком. Тут є над чим подумати, бо ж письменниця сама провокує читачів до цього відритими фіналами.
    Гідними екранізації я вважаю "Інший вимір", "Художній твір", "Вільні радикали", "Обличчя", "Дитячі розваги". У кожному із оповідань є деталь, подія, думка, що запам'ятовуються.
    Спільною героїнею (окрім останнього оповідання) є досить невиразні характери і життя жінок. Тобто, коли читаєш, то одразу думаєш, що все на своїх місцях і логіка є у цьому, бо реальність непередбачувана і жорстока.
    Якщо говорити про перше оповідання "Інший вимір", де батько убиває власних дітей, а їх мати опісля розуміє, що ніхто її більш не прийме із такою трагедією, бо та у подружжя спільна. Життя дає героїні іще один шанс у образі молодого хлопчини, що потрапляє у ДТП... Відкритий фінал і ми ніби і не знаємо одразу, що ж буде далі, але мені здається, що у героїні почнеться нова сторінка життя, де вона навчиться жити без чоловіка, самостійно.
    "Художній твір" як на мене, описує традиційну для життя і літератури чоловічу зраду, і потім збіг обставин, аби зрозуміти, що все було зроблено правильно.
    "Вільні радикали" точно має найнеочікуванішу розв'язку. Кмітливість і те, що уже немає чого втрачати стали на прю із смертельною загрозою і виграли!
    "Обличчя" показує як одні не сприймають інакшість зовнішності приймаючи її як потворність і причину всіх бід, а інші заздрять і бачать у цьому оригінальність. Питання лиш у тому, чия правда швидше дійде, до володаря таких незвичних зовнішніх принад.
    "Дитячі розваги" - оповідання сповнене дитячої необґрунтованої ненависті, яка коштує об'єкту цієї ненависті життя. І чи можна на смертному ложі спокутувати гріх вбивства, бо ж бо наймоторошніші спогади заворушили далеко заховану від чужих шухлядку....?
  • Олеся Кізима
    17 жовтня 2017 р.
    Чи буває ,,Забагато щастя"? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    ,,Забагато щастя" - перше українське видання канадської майстрині короткої прози Еліс Манро. В свій час критики називали її ,,домогосподаркою від літератури", оскільки більшість її героїнь - саме домогосподарки, і цілевою аудиторією оповідань були, очевидно, саме домогосподарки. Однак письменниця не залишила своєї справи, а згодом її творчий доробок високо оцінило професійне жюрі: численні премії, зокрема найпрестижніша - Нобелівська. А це вже про щось говорить. І з творчістю Манро познайомитися таки слід: Нобеля просто так не присуджують. А ще мені доводилося читати, що оповідки канадійки за силою можна прирівняти до творів Чехова. Власне, цей аргумент став для мене вирішальним, щоб взятися за дане чтиво.

    Перше враження - шикарна обкладинка, яка настільки вдало скомпонована, що я готова зааплодувати її автору, мегакреативному Назару Гайдучку. Самих оповідань - десять, зокрема назва книжки - це назва останнього. Написано гарними, влучними, сильними реченнями, в яких немає нічого зайвого, а також якось доповнювати та більш насичувати якими-небудь літературними засобами абсолютно непотрібно. Написано просто, але не банально. Зображено цілком ймовірні життєві ситуації, в правдоподібності яких не хочеться сумніватись. Знайомишся з такими різними, але такими однаковими у бажанні бути коханими та щасливими жіночими долями, що віриш усім, співпереживаєш і не осуджуєш. Ці оповідання вражають та шокують, знаходять відлуння у серці і ще довго-довго не відпускають після прочитання.
    А ще вони дуже гарно перекладені.

    Книга сподобалась. Рекомендую! І не лише жіночій аудиторії! Впевнена, саме така якісна коротка жіноча проза варта і чоловічої уваги. Дуже і дуже хотіла б почути думку про неї саме від представників ,,сильної" половини людства!
  • Анна Данильченко
    18 травня 2018 р.
    Ожидание и реальность 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Забагато щастя" - ну кому не захочется купить книгу с таким названием?! Краткого содержания я не нашла, (прочитав книгу я поняла, что описать ее в трех словах и не получится), поэтому почитала отзывы и все они были положительные, не только о книге, но и об авторе. Начало книги читается легко и даже с энтузиазмом, а вот конец уже читала медленно (наверное, из-за того, что читая рассказ за рассказом, я все ждала когда же, нууу кооогда жеее наступит это счастье).
    Так вот, счастье не наступило, я очень старалась понять это "счастье", но не смогла ((( После книги остались далеко не приятные воспоминания, все рассказы конечно жизненные, но такие печальные, местами даже ужасные и неприятные, что просто рада была что ее дочитала.
    НО....... есть и два положительных момента! Теперь хочется больше узнать о жизненном пути Софьи Ковалевской и конечно же, прочитать остальные книги Элис Манро. Так что, всем кто как и я, ожидает прочитать полную книгу счастья - не дождетесь!

  • Світлана Андрєєва
    12 лютого 2018 р.
    Еліс Манро: 352 сторінки до статусу Кумир 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    352 сторінки колись розділяли мене і мого літературного Кумира. Так, це була Еліс Манро. Вона - проста жінка, котра пише прості оповідання про простих людей, але робить це так, як ніхто!

    Звичайні історії з життя, а точніше уривки з цих історій, подаються читачеві під всіма можливими кутами. Ми так звикли довіряти автору і йти за ним стежками сюжету, що мимомолі сприймаємо за власне і його ставлення до героїв. Еліс Манро розкрамсала цей одвічний шаблон! Вона з особливою чуйністю, точністю і абсолютною зваженістю дає читачеві подивитися на дійсність очима кожного учасника історії. Чи то страх, гнів і розпач, чи натхнення і любов: автор ніби лишає нас наодинці з цими емоціями. Вона навіть не натякає де ховається мудрість сказаного, кого слід вважати поганим, а кого хорошим.

    Я була розгублена на початку збірки, але, дочитавши її, відчула нотку неназваного раніше вміння - приймати дійсність.

    Мій же вердикт такий: ця книга не стала улюбленою, але дала мені більше ніж очікувалося - "літературну жінку-кумира". Так, хочу ще=)
  • Ksenia Bliznets
    31 серпня 2017 р.
    Приголомшуюче! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    І знову коротка проза, і знову майстерний автор. "Забагато щастя" Еліс Манро - це збірка оповідань, схожих на саме життя. Вона так само приголомшує й вибиває з колії несподіваними поворотами долі головних героїв, як часто трапляється й з нами у реальності. Ніколи ж напевно не знаєш, що тобі може принести наступний день твого життя... От так і у книзі Еліс Манро: починаючи читати кожне оповідання, ніколи не вгадаєш, чим воно скінчиться.
    Одним із найнесподіваніших сюжетів вражає "Узвишшя Венлока". В цьому оповіданні є дві групи персонажів: оповідачка та її кузен Ерні й загадкова співмешканка головної героїні Ніна разом зі своїм коханцем містером Первісом. Їх усіх не пов'язує нічого, крім того, що двох дівчат-студенток поселяють в одній кімнаті. Так героїні знайомляться і починають спілкуватися, а з часом кожна ділиться з іншою історією свого життя. А вже далі шляхи всіх згаданих людей дивним чином перетнуться. І описані події виглядатимуть настільки химерно, а розв'язка настільки здивує, що після прочитання у вас може з'явитися відчуття, ніби хтось добряче дав вам по макітрі...

    "... повз мене проходили люди, кваплячись на заняття чи виходячи сюди перекурити на перерві, чи зіграти в бридж. Вони поспішали, не знаючи всього, на що здатні."

    Але загалом всю цю збірку можна описати як надзвичайну, цікаву, глибоку, а в чомусь навіть шокуючу! Всі твори з неї зачіпають за душу, бо порушують важливі питання, про які не всі наважуються писати, як-от несприйняття суспільством людей, котрі чимось відрізняються від усіх або ж навіть знущання над інакшими ("Обличчя"), тяжкі недуги, старість і самотність ("Ліс"), боротьба жінок за свої права (оповідання про видатну жінку-математика Софію Ковалевську "Забагато щастя") тощо. Проте книга Еліс Манро зовсім не справляє гнітюче враження, а навпаки захоплює всю вашу увагу - ви й не зчуєтесь, аж вона закінчилася!
    Раджу всім! Прекрасне видання та гарний переклад! До речі, це перша книга цієї відомої канадської письменниці видана українською мовою. Прочитавши її, я цілком розумію, чому творчість Еліс Манро вже відзначена чималою кількістю премій, зокрема Нобелівською та Міжнародною Букерівською, а також нагородою О. Генрі, хоч і пише вона тільки коротку прозу.
  • baby555
    25 лютого 2019 р.
    Канадський Чехов у спідниці
    Канадський Чехов у спідниці - саме так називають письменницю Еліс Манро критики. І недаремно.
    Персонажі її оповідань - переважно люди, які ззовні нічим не відрізняються від звичайних, так би мовити, посередніх людей. Але це лише на перший погляд. Тому що за посереднім зовнішнім виглядом і буденним життям цих героїв дуже часто прихована дуже драматична доля. Або навіть якщо не доля, то драматичний період в житті, стан свідомості, вибір. І при цьому у творах Манро не занадто багато рефлексії - вона вміє небагатослівно, навіть у зовнішніх маленьких деталях буденної поведінки показати напруженість ситуації, важку ношу переживань і рішень.
    Також дуже цікавою характеристикою кожного з оповідань письменниці є несподіваний поворот подій, неочікувана розв'язка. Ти думаєш, що у сюжеті все таке передбачуване, коли раптом в останніх рядках все може несподівано певернутися з ніг на голову. І в цьому ще один плюс - такі оповідання читати дійсно цікаво - і тим, хто любить психологічну прозу, і тих, хто не любить нудьгувати за занадто буденним сюжетом.
    Рекомендую всім поціновувачам малої прози:)
 

Характеристики  Забагато щастя

Автор
Еліс Манро
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Євгенія Кононенко
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-329-8
Вага
300 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 
Про автора  Забагато щастя