Про цю книжку я чула дуже багато неоднозначних відгуків. Але навіть попри це вона стала для мене своєрідною несподіванкою. Бо не лягла однозначно в категорію книжок, які я б палко зненавиділа. Але при цьому і не стала найулюбленішою, хоча і байдужою не лишила. Хлопець Марти отримує повістку та відправляється на фронт. Вона болісно сприймає цей факт, і увесь той тягар відповідальності та чекання лягає на її плечі. В уявленні Марти війни не мають ніякого сенсу, і піти туди має будь-хто інший, лише не її Максим. Протягом усього роману Марта постає як така собі покровителька. Вона легко могла відкупити його від призову, в її думках ми зчитуємо той факт, що Макс заробляв значно менше і жили вони в основному на її кошти. Усе оточення дівчини сприймається як "нова еліта" в обличчі айтішників, що навіть в умовах війни може спустити кілька тисяч на одну вечерю в ресторані. І в цьому, як на мене, криється один із основних конфліктів. За уявленнями світу Марта має жертвувати ці гроші на фронт, чекати на свого чоловіка додому, не дозволяти собі випадкових вольностей та сексу з іншими. Але вона так жити не може і не хоче. Чим більше вона стримує себе, тим швидше наступає лавина отих нереалізованих бажань. І це зчиняє справжній вибух. Розділи з Парижем, як на мене, введені саме з цією метою. Аби показати, що лише в іншій країні, без натиску сторонніх очей, вона нарешті дозволила собі все, чого хотіла. Поведінку Марти я не схвалюю, але і засудити теж не можу. Бо бути "за спиною" - це подекуди складніше, ніж там, у бою. Бо ти у позиції чекання, і не можеш майже ні на що вплинути. Як на мене, то добре, що такий роман є. Бо він показує зовсім інший вектор поглядів та сприйняття. У цьому потоку свідомості я змогла зрозуміти героїню. Єдина лінія, яка лишилася для мене відкритою - це Ксав'є.