Книга За дверима

З цією книгою дуже важко. В ній всього 216 сторінок, що для мене досить маленький об*єм, але читалася вона дуже і дуже довго. З "За дверима" своєрідна гра - подужаєш або ти її, або вона тебе. Неоднозначні емоції викликало все, особливо сам стиль Єлінек. З одного боку її мовою насолоджуєшся, на фоні простяцьких, як розмова двох сантехників, сучасних книг мова Єлінек глибока та красива, але в ній так легко загубитися. Вся книга - потік свідомості 4х "друзів" - близнят Анні та Райнера, батьки яких досить дивні люди, заможної дівчинки Софі та представника робочого класу Ганса. Цих молодих людей об*єднує лише одне - прагнення до свободи, тільки шлях у кожного з них до цієї свободи різний, от тільки орієнтир один - бунт, насильство ради насильства. Ззовні вони звичайні майже ще діти - Анні захоплюється музикою, Райнер літературою, Софі спортом, а Ганс мріє стати вчителем. Але коли двері зачиняються, то виринає зовсім інший світ, в якому втопити улюбленого багато років кота, то лише маленький жарт. Мені було жаль Анні і Райнера. Це діти, яких скалічили власні батьки. Я думаю навіть, що їх батько, то хвора на психіку людина, бо робити всі оті мерзенні речі нормальна людина не може. Бідна Анні відторгає будь -яку їжу, дівчинка, що хоче зникнути і розчинитися в світі музики, вона впускає в своє марне існування дещицю кохання і та дещиця розбиває її ще сильніше. Дівчина, яка хоче завдавати біль всім, хто її оточує тільки тому, що її переповнює її власний. А от Софі - це зло ради самого зла. Білокурий янгол з душею демона. Вона і Ганс мене не зачепили і не викликали ніякого співчуття.
Фінал цієї історії очевидний з її початку, а читати цю книгу, це ніби брести темної ночі по болотяній місцевості - з кожним кроком все важче і нічого не видно. Я поставлю позитивний бал, бо книга мене все таки зачепила, але навряд чи скоро я захочу почитати ще що - небудь в Єлінек. Хоча вона і неймовірна.