Тарас Прохасько, «Всі його фільми»

Якщо відштовхуватися від того, що поняття рефлексія означає «роздуми людини над власним душевним станом», то колонки Тараса Прохаська, що публікувалися на Інтернет-порталі «Збруч», є, перш за все, саме рефлексіями.

Пишучи чи то про війну, чи то про браконьєрство, чи то про психічні розлади, оповідаючи життєписи художників чи письменників, розмірковуючи над такими речеми як міський простір, процес споживання їжі, механізми утворення пам'яті, згадуючи армію чи родину, Тарас завжди пише про себе.

«Про себе» означає, що всі ці тексти, ці роздуми пропущені крізь призму особистого досвіду. Вони не є відповідями, не є запитаннями, вони можуть помилятися, можуть бути неприємними для когось, але вони є позицією людини, яка знає, що якби кожна з цих колонок була написана на день пізніше чи раніше, вона була б вже інша, людина була б інша і колонка була б інша.


Олег Коцарев, «Плавні річки»

Нові вірші Олега Коцарева – це все те найкраще, за що ми любимо його поезію, це той фірмовий стиль, за яким легко впізнати автора.

Побутові сюрреалізм і абсурдизм, іронія та парадокс, уважність до деталей,  скрупульозність в описах реальності, ліричність, ніжність і чуттєвість, фактурні  персонажі, поєднання міського ландшафту з флорою і фауною – Олег залишається на письмі вірний самому собі і, в той же час, його о́брази стають виразніші, яскравіші, точніші.

Позбавлені штампів та неконвенційні, ці вірші стверджують вітальність життя у всіх його проявах, ба більше – вітальність усього, як живого, так і неживого.