Я любила зі «Всеславою» ходити у затишні кав‘ярні на дружні посиденьки. Бо вона, як і я, полюбляє смачну каву. Мені подобається з нею спілкуватися, у книзі вона ділиться своїми думками, вона розвивається, відчуває емоції і по-справжньому живе. Іноді вона була імпульсивною, непередбачуваною і дивною, але її любов до світу, її сильна внутрішня енергія, її вірність «своїм» людям - завжди були незмінні. Якщо відійти від образу Всеслави, то хочу зазначати, що у самій книзі порушується багато проблем, з якими віч-на-віч зіштовхується сучасна людина в умовах глобалізації. Але важливим є те, що Всеслава своїм прикладом, своїм стилем життя, своїм відношення до одних чи інших процесів у великому місті показує, що для гармонійного життя у суспільстві має виховувати в першу чергу себе, має навчатися повазі до себе та поважати інших. Бо все ж таки коли ти людина, то ти не можеш бути поза суспільством. А взаємодія з людьми - це ще те мистецтво. Мені подобається, що Всеслава якраз навчається цій взаємодії. І не тільки взаємодії з людьми, а взагалі з навколишнім світом, який містить ще багато елементів у собі!