Це друга частина історії про сім'ю із тата, мами, вісьмох дітей, чиї імена починаються з літери "М", їхню годувальницю - вантажівку та бабусю, яка приїжджає погостити із будинку престарілих. Пам'ятаєте, чим закінчилася перша частина? Гюльда Знизу та Генріх вирішили одружитися. У цій частині продовження - про саме весілля, а також про здійснення заповітної мрії усіх членів сім'ї, про яку навіть не сміли говорити вголос - переїзд з тісної однокімнатної квартири до затишного будиночку за містом на два поверхи. Якщо в першій частині мене засмучував факт того, що при живих дітях бабусі доводиться жити у будинку для літніх людей (хоча бачачи, як бідно живе сім'я, розумієш, чому так трапилося), то в другій частині сім'я беззаперечно забирає її з собою до заміського будинку. І це дуже тішить. Загалом історія просочена любов'ю, добром та легким гумором. Читається легко і важко зупинитися, щоб не дочитати залпом. Так, звісно, хотілося б більш яскравого оформлення, більше малюнків, щоб вони були кольоровими. Але чи була б тоді ціна на неї такою привабливою та доступною? Навіть не зважаючи на скудне оформлення, історія сподобалася усім читаючим членам нашої сім'ї.

Сама книга цікава, звісно, але переклад просто жахливий. Не знаю, чому стільки захоплених відгуків, та ще й російською мовою. Мені, україномовній, важко читати цей переклад. Багато слів, які є місцевим діалектом в Західній Україні, або вживалися ще у 1951 році, деякі слова взагалі існують тільки у польській мові. Вибачте, але це - книжка для дітей, а не змагання, хто знайде найстаріше чи найдивніше слово. Чи хтось чув у сучасній українській мові слова, які вживає перекладач? З цікавості почитала один розділ російського перекладу. Зовсім інша справа: читається легко, і лексика зрозуміла для дітей. Вибачте, але з таким перекладом, діти не будуть хотіти читати книжки. Книга заявлена на вік від 6 років, у цьому віці діти тільки у процесі опанування мови, тобто мають бути прості слова. Ну і враження, що бабуся мешкає у Західній Україні, хоча книга перекладена українською з норвезької. Купуючи книгу норвезької письменниці я не очікую, що бабуся дітей буде із Львівської області. Зміст дитині подобається, але доводиться під час читання спрощувати слова, тому що і я не всі слова знаю. Двійка за ілюстрації.

Якщо Ваші діти читали першу частину, вони обов'язково захочуть продовження. Бо ця книга просто створена для читання і довгих обговорень опісля. Всі ці історії дуже атмосферні. Від першої і до останньої сторінки. Так більше не живуть, тому читається, як подорож у минуле. Ти уявляєш, як вони прокидаються, подорожують, підтримують один одного. Всі члени цієї сімейки різні, кожен з власним характером, темпераментом, але їх об'єднує любов і непереможний оптимізм. Тут все витримано в ідеальних традиція написання дитячих творів. Є люблячі і працьовиті батьки, дуже самостійні і вигадливі діти, добрі сусіди і любов до тварин. Є місце доброті і дивовижним збігам обставин. Порою хочеться сміятись, а іноді їхні вчинки розчулюють. Тепер у родині дивовижним чином з'являється песик, який неодмінно полюбиться кожному читачу. У великій родині вміють ділитись любов'ю. Ця книжка занурить дітей у неповторну атмосферу життя, сповненого розваг і веселощів без гаджетів та інтернету, де нікому не нудно і завжди є місце радості, а з кожної складної ситуації обов'язково знайдеться вихід, якщо думати разом.