Книга Воно

Книга сюжет якої відомий кожному, не перестає лякати своїх читачів. Головна «фішка» книги полягає у часовій мандрівці головних героїв, яких ми можемо бачити дітьми та дорослими. Головне, на чому автор акцентує увагу – як події дитячих років вплинули на доросле життя героїв.
Цікаво, що діти змогли об’єднатися, щоб протистояти абсолютному злу. Книга дійсно написана так, що мурашки проймають до самих кісток. І це дійсно талант, описати дійство, яке існує в уяві так, щоб створити ефект абсолютної присутності.

Як би дивно це не звучало, але "Воно" - це моя перша прочитана книга у Стівена Кінга. І вона мені настільки сподобалася, що я із величезним задоволенням продовжила знайомство з творчістю автора.
Сюжет розповідає нам про "Клуб невдах" - підлітків, яких у їхньому оточенні вважають лузерами. Однак, коли у Дерев з'являється зло у вигляді клоуна Пеннівайза - тільки ці діти знаходять у собі сили йому протистояти.
Історія виявилася цікавою і не стільки страшною, стільки захопливою з психологічної точки зору, адже розбиратися у характерах персонажів було дуже цікаво. Однозначно рекомендую до прочитання усім прихильникам творчості Кінга, однак майте на увазі - місцями книга досить огидна і неприємна.

Невероятно перегруженный, скучный, затянутый, с кучей лишних элементов, с большим количеством ненужного и не обязательного, один из самых известных романов короля ужасов Стивена Кинга под названием "Оно". Эта книга, пусть и самая известная, самая экранизируемая, но книга мне не нравится, так как очень уж много лишнего, о чем я выше указал.
В городке Дерри уже давно происходят таинственные исчезновения детей, но, кажется, всем взрослым на это без разницы. Клуб неудачников* решают разобраться во всем и сталкиваются с невероятным злом, о котором они не могли и подумать.