Ця книжка - погляд на світ, коли все пропало. Коли планета "обтрусить з себе людей". Коли прокидаєшся одного ранку (якщо пощастить прокинутися), а все змінилося назавжди. Причина неважлива: пандемія, радіація - що завгодно. Саме так стається із головними героями цієї історії. Ну а далі... Мені сподобалась ця історія, адже вона не про фантастичний постапокаліпсис, вона дуже близька до реальності. Тут є Київ, є українці, які абсолютно справжні. Більшість з них - типові обивателі, які, дориваючись до влади і ресурсу (чи то великі гроші, чи то кілька банок тушкованки), проявляють себе в усій красі. Частина - пристосуванці, які шукають виправдання своїм рішенням чи бездіяльності, а потім живуть, безперестанку жуючи жувачку провини. Кілька ідеалістів, які нічого не вирішують, а їхня присутність, як совість, викликає лише роздратування. І вся ця гримуча суміш залишків суспільства виживає на клаптику від Гідропарку до Русанівки. Мені сподобалось, що історія розгортається в Києві. Що немає тут благородного героя, який всіх порятує. І рішення, яке може бути єдино правильним, адже все, що ти обираєш - однаково погане в цих умовах. Реальність як вона є) Люди, дуже реальні і звичайні.

Книга цікава, з незвичайним сюжетом і самобутніми героями, з передчуттям лиха, яке невідворотно насувається на нас. Видана незадовго до повномасштабного вторгнення, вона неначе тривожна мелодія, що бринить в душі. Тут детально описано виживання людей за незвичних і небезпечних обставин. Рекомендую.