Віщі сестри
Паперова книга | Код товару 881217
Yakaboo 4.7/5
Автор
Террі Пратчетт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Дискосвіт
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1998
Перекладач
Олександр Михельсон
Кількість сторінок
384

Усе про книжку Віщі сестри

«Віщі сестри» — це другий роман циклу «Відьми» у серії «Дискосвіт». У цій дотепній історії Террі Пратчетт продовжує почате у романі «Право на чари» й розповідає про відьом у світі, де чаклунами можуть бути лише чоловіки. Він витончено вплітає шекспірівські алюзії в реалії Дискосвіту і демонструє, що ні доля, ні спадковість не стануть на заваді вибору справи свого життя.

Щось негаразд у Ланкрському королівстві: підступні герцог та герцогиня плетуть інтриги, спадкоємець престолу опиняється далеко від дому і навіть сама природа виступає проти нового правителя, байдужого до долі краю. Тож трійко відьом — рішуча й невгамовна Бабуня Дощевіск, приземлена й грубувата Тітуня Оґґ та романтична й наївна Маґрат Часник — поспішають на допомогу. Бо хоч відьми зазвичай не втручаються у політику, тут без їхньої підтримки (і, звісно, дрібки чарів) не обійтися.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Террі Пратчетт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Дискосвіт
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1998
Перекладач
Олександр Михельсон
Кількість сторінок
384
Рецензії
  •  
    Вистава починається 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Олександр Михельсон наразі попереду інших перекладачів «Дискосвіту» за кількістю перекладів (цей третій). І люди вже починають звикати до його імені. :) Отже, що можна сказати про якість «Віщих сестер» — вона тримає рівень і навіть покращується. Тут можна знайти ще більше вдало перекладених і адаптованих жартів, ніж у «Праві на чари». І я маю небезпідставні надії, що з наступною книгою відьомського циклу «Witches Abroad» Олександр теж упорається (а там таки є дуже головоломні місця).

    Щодо книги, саме вона, а не «Право на чари» є по-справжньому першою з низки книжок про пригоди ланкрських відьом — Бабуні Дощевіск, Тітоньки Оґґ і Маґрат Часник. Їхні о́брази розкриваються вже тою мірою, що впливає на хід подій як таких. А хід цих подій озирається на твори Шекспіра. А геній Шекспіра носить у собі типовий буркотливий гном з нетипово розвиненою уявою. Дійові особи: відьми, привід, узурпатор, блискавка, буря, королівський дурень, Смерть, різні люди, тварини і дерева.
    Хочете дізнатися, чим пересічні жартики відрізняються від професійного блазнювання? Або які риси характеру потрібні справжньому королю, на думку Королівства? Чому сила уявлень є небезпечною зброєю, і який дар відьми вважають за найцінніший для людини? Тоді долучайтеся до подорожі сторінками цього твору!
  •  
    Шекспірівські пристрасті в Дискосвіті 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Нарешті я дійшла до тієї книги Пратчетта, яка допомогла мені зрозуміти його популярність. Підходити до фентезі Пратчетта, як до стандартного фентезі, не можна і це зрозуміло вже з першої сторінки, коли читаєш таке: "крізь безмежні простори космосу пливе зоряна черепаха Великий А’Туїн, несучи на спині чотирьох гігантських слонів, які тримають на плечах всю масу Дискосвіту". Тому відкиньте логіку і закони фізики, занурюючись в цей неймовірний світ. Інакше герої здадуться схибнутими, а події божевіллям.
    Сьогодні ми вже звикли до того, що відомі сюжети переповідають інакше, чи то в книгах, чи на екрані. Проте переспів однієї з шекспірівських п'єс (навіть двічі))) вийшов настільки загадковим, що повсякчас мусиш шукати схожість, але чим далі, тим зробити це складніше. Ніби персонажі та деякі події відповідають оригіналу, але подані аж надто химерно.
    Як завжди у Пратчетта, герої чудові - іноді їх вчинки, вигляд чи думки настільки чудернацькі, що це дивовижним чином дуже подобається, навіть негативні риси. Навіть негативні персонажі.
    Відьми просто шалені)))), а які колоритні!
    Сюжет скаже, наче скажений і не дає можливості побудувати хоч якісь теорії.
    Єдине, що мені не дуже сподобалося (між іншим, в "Право на чари" схожа ситуація) - це певна розмитість кульмінації: вона ось-ось настане, ця найемоційніша мить (гаразд, друга найемоційніша мить), але раптово описуються вже події після.
    Переклад чудовий і окреме "дякую" перекладачу на пояснення специфічних моментів. Шкода, але до інтелектуального читача, на якого розрахована творчість Пратчетта, мені ще читати і читати. Але вже деякі натяки я почала вловлювати. наприклад, знаю, що це за замок Горменгаст. який згадується в романі)))
    Про видання, мабуть, не варто говорити - ВСЛ все-таки)). Але зелена обкладинка і таке ж ляссе мене підкорили)))
Купити - Віщі сестри
Віщі сестри

Звичайна ціна: 180 грн

Спеціальна ціна: 170 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Террі Пратчетт
Террі Пратчетт

Террі Пратчетт - один з найпопулярніших англійських авторів. Його книги виходять багатомільйонними тиражами. А без придуманого ним Плаского світу жанр фентезі був би іншим. Тим, хто любить глибоку, іронічну і при цьому мудру і злободенну фантастику, слід купити книги Террі Пратчетта, тому що письменник дивно проникливий, розумний і талановитий. Його творіння так чи інакше зачіпають всі сторони жит...

Детальніше

Рецензії Віщі сестри

4.7/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Вистава починається 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Олександр Михельсон наразі попереду інших перекладачів «Дискосвіту» за кількістю перекладів (цей третій). І люди вже починають звикати до його імені. :) Отже, що можна сказати про якість «Віщих сестер» — вона тримає рівень і навіть покращується. Тут можна знайти ще більше вдало перекладених і адаптованих жартів, ніж у «Праві на чари». І я маю небезпідставні надії, що з наступною книгою відьомського циклу «Witches Abroad» Олександр теж упорається (а там таки є дуже головоломні місця).

    Щодо книги, саме вона, а не «Право на чари» є по-справжньому першою з низки книжок про пригоди ланкрських відьом — Бабуні Дощевіск, Тітоньки Оґґ і Маґрат Часник. Їхні о́брази розкриваються вже тою мірою, що впливає на хід подій як таких. А хід цих подій озирається на твори Шекспіра. А геній Шекспіра носить у собі типовий буркотливий гном з нетипово розвиненою уявою. Дійові особи: відьми, привід, узурпатор, блискавка, буря, королівський дурень, Смерть, різні люди, тварини і дерева.
    Хочете дізнатися, чим пересічні жартики відрізняються від професійного блазнювання? Або які риси характеру потрібні справжньому королю, на думку Королівства? Чому сила уявлень є небезпечною зброєю, і який дар відьми вважають за найцінніший для людини? Тоді долучайтеся до подорожі сторінками цього твору!
  •  
    Шекспірівські пристрасті в Дискосвіті 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Нарешті я дійшла до тієї книги Пратчетта, яка допомогла мені зрозуміти його популярність. Підходити до фентезі Пратчетта, як до стандартного фентезі, не можна і це зрозуміло вже з першої сторінки, коли читаєш таке: "крізь безмежні простори космосу пливе зоряна черепаха Великий А’Туїн, несучи на спині чотирьох гігантських слонів, які тримають на плечах всю масу Дискосвіту". Тому відкиньте логіку і закони фізики, занурюючись в цей неймовірний світ. Інакше герої здадуться схибнутими, а події божевіллям.
    Сьогодні ми вже звикли до того, що відомі сюжети переповідають інакше, чи то в книгах, чи на екрані. Проте переспів однієї з шекспірівських п'єс (навіть двічі))) вийшов настільки загадковим, що повсякчас мусиш шукати схожість, але чим далі, тим зробити це складніше. Ніби персонажі та деякі події відповідають оригіналу, але подані аж надто химерно.
    Як завжди у Пратчетта, герої чудові - іноді їх вчинки, вигляд чи думки настільки чудернацькі, що це дивовижним чином дуже подобається, навіть негативні риси. Навіть негативні персонажі.
    Відьми просто шалені)))), а які колоритні!
    Сюжет скаже, наче скажений і не дає можливості побудувати хоч якісь теорії.
    Єдине, що мені не дуже сподобалося (між іншим, в "Право на чари" схожа ситуація) - це певна розмитість кульмінації: вона ось-ось настане, ця найемоційніша мить (гаразд, друга найемоційніша мить), але раптово описуються вже події після.
    Переклад чудовий і окреме "дякую" перекладачу на пояснення специфічних моментів. Шкода, але до інтелектуального читача, на якого розрахована творчість Пратчетта, мені ще читати і читати. Але вже деякі натяки я почала вловлювати. наприклад, знаю, що це за замок Горменгаст. який згадується в романі)))
    Про видання, мабуть, не варто говорити - ВСЛ все-таки)). Але зелена обкладинка і таке ж ляссе мене підкорили)))
  •  
    Біжімо по Шекспіра! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Гарний переклад, але постійні відсилки до маловідомих у нас п*єс (пересічному читачеві), та навіть до "Макбета" або "Ромео та Джульєтти", ускладнюють процес. Перекладач додав стільки приміток, що вказують, на яку сцену якого акта якої п*єси спирається діалог персонажей... ручки зудять узяти нарешті текст, який ти маєш тут "впізнати". Від цього сильно губиться комічний ефект. Чому не зібрати примітки в кінці книжки, якщо вони мають бути такі розлогі?
    До того ж, переклад трохи занадто цивілізований. Чари оригінала почасти в тому, як для кожного персонажа те, що він робить, повністю виправдане з точки зору логіки та моралі та навіть необхідне. Герцог Шельметь (тут хтось казав, що у нього є совість, - є, але чого вона варта) намагається відтерти кров убитого ним короля Веренца, і тре так, що стирає шкіру; ззовні зрозуміло, що це безглуздя, але до самого герцога це не доходить. І коли персонажі спілкуються, то можуть висловити свою точку зору лише частково. Відповідно і не треба перекладати це "повністю" - Пратчетт не просто так покладається на кмітливість читача.

    А так - гарна річ. Про добро і зло.
  •  
    Все в этом мире шло своим чередом - за исключением всего остального, что решительно шло наперекосяк 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Если честно, я думал, что остроумнее «Правды» Пратчетта быть в его творчестве книги уже не может. И вот, на тебе - «Віщі сестри» стали моим «номером 1» в этом импровизированном хит-параде.
    «Something is rotten in the state of Denmark», а точнее плохи дела в королевстве Ланкрском. Король умер (да здравствует король!) Вполне естественной для правителей смертью - от кинжала коварного герцога. Единственный наследник, сын короля, исчезает вместе с короной, а герцог никак не может почувствовать себя полноправным обладателем Ланкрских земель. Их жители бунтуют против герцога, и дают знать об этом трем ведьмам: Бабушке Дощевиск, Тетушке Оґг и Маґрат Чеснок. И сколько бы раз ведьмы ни отмечали, что вмешиваться в судьбу они не имеют права и желания, против обстоятельств им нечего противопоставить, и помогать королевству таки приходится.
    Трио ведьм - это еще и «ВИА Гра». Традиционалистка Бабушка, радикальная и местами слишком откровенная Тетушка (чего только стоит песня про ежика!), и вдобавок еще и идейная, мечтательная Маґрат - их диалоги полные намеков на откровенные темы, их размышления о собственной внешности и о фигурах подруг - все это не может не вызывать улыбку. Это не те шутки, над которыми ты надрываешь животик, но тот тонкий сарказм, который заставляет тебя хмыкать, находя в некоторых ситуациях точное отражение себя, такого «умудренного жизнью» человека, или своих знакомых и друзей.
    А еще в книге миллион и одна ссылка на произведения Шекспира, и порой ну ооочень все точно подмечено! Перечитать английского классика эта история не вызвала, а вот посмотреть спектакли Британского театра - очень даже.
    А «на десерт» несколько цитат:
    • «Розум герцога працював, як годинник - і, як і годинник, періодично видавав «ку-ку!».
    • Вечір добрий, - сказала Бабуня.
    Рада зустрічі при місячному світлі, - ґречно відповіла Маґрат. - Й благословенне сяйво зірок спадає на...
    - Превед, - сказала Тітуня Оґґ.
    • А ти, Маґрат, читаєш забагато тих дивних книжок. Отих геморів.
    - Ґримуарів...
    Всем желаю познакомиться с этой веселой историей полной интриг, забавных ситуаций, шума и романтики. Может именно с этой книги у вас начнется любовь к Терри Пратчетту.
  •  
    Ох ці відьми 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я дуже хотіла гумору, а поява Смерті просто підкорила мене, та це був тільки початок книги..
    Адже книга викликала у мене багато емоцій і в більшій мірі негативних.
    Найбільш приголомшливим стало те що відьми насправді абсолютно не позитивні персонажі, більше того, вони егоїстичні, зверхні, самовдоволені лантухи з гноєм. Згодом я просто не виносила їхніх діалогів, адже вони просто просочені негативом, виясненням якихось дурниць, потім виясненням стосунків, сварками і нестримним та беззупинним невдоволенням Бабуні Дощевіск, яка вважає що має право судити все і всіх. Але найгірше це їхнє Его – адже вони щиро переконані що всі повинні їх любити поважати та боятися і що будь які правила для них не закон, просто тому що вони ВІДЬМИ. А якщо хтось з’являється розумніший за баклажан, то вони в принципі ні на що і не здатні. Козенятко вилікувати, ліки від геморою прописати – вперед, але нічого вони робити більше не хочуть для людей, пояснюючи це тим, що є правила, в які втручатися не можна..але...все це йде в одне місце, і виявляється швидше маячнею, адже в кінці книги вони таки вдаються до магії і ніяких наслідків не було. В більшій мірі все це стосується саме Бабуні Дощевіск, так так, саме тієї бабуні яка допомагала дівчинці стати чаклуном в «Право на чари») І здається це зовсім дві різні людини. В цій же книзі вона була просто нестерпною та дуже агресивною.
    Тоді з’явилася фраза, яка багато чого мені пояснила
    -Не так складно повірити у всі ці наклепи та плітки, адже насправді відьом ніхто не любить, бояться через їхній важкий характер, але не люблять. (не цитата)
    І можливо тут я зрозуміла, що такими і повинна я побачити відьом в цій книзі, вони негативні персонажі і це частина гумору..але тоді стався один момент:
    На половині книги я повністю перестала сприймати будь яку іронію, сатиру, сарказм, будь що, що могло бути пов’язане з гумором, і мені стало абсолютно не смішно, адже я була просто в шоці з варти, в шоці з відьом які вже встигли вбити декількох людей, в шоці від життя блазнів, від любовної лінії, від дій відьом… Це все наче складалося до купи і я уявила такий світ... і жити в ньому суцільне страждання…
    Як на мене, книга вийшла дорослою і складною. Багато складних персонажів, багато жорстокості та негативу. Складна любовна лінія, а чого вартує тільки навчання на професію блазня…
    На фоні цього всього так званий злий герцог мені подобався як персонаж найбільше, він був розумний і мав совість, він розумів що його руки в крові і від цього у нього їхав глузд… та я до сих пір впевнена що з ним можна було просто домовитися, якби відьми хоча б подумали це зробити)

    Я точно її пізніше перечитаю, будучи готовою до неї, адже вона наштовхнула на багато роздумів, але зараз не можу пробачити їй те, що її центральними персонажами були такі противні відьми. )
    Хочу додати ще про переклад, він мені на жаль також не сподобався, тому що були і опечатки і русизми, а примітки перекладача не відповідали сторінкам і деколи були дуже незрозумілі. Цього було дуже мало але будучи роздратованою цими ангелами Чарлі по Пратчерівськи, такі речі самі кидалися в око. До речі про око – у кота Грібо було одне око, тому питання, дизайнери побоялися помістити на обкладинку одноокого кота?)
  •  
    Якщо ви ще не досить любите творчість Пратчетта, то швидше беріться за цю книгу
    Схоже, що цикл "Відьми" стане одним з моїх найулюбленіших у Пратчетта. Моє знайомство з ним почалося з книги "Право на чари" і це було неймовірно захопливо. "Віщі сестри" відносяться до цього ж циклу. Сюжетно вони зовсім не перетинаються, а от одна з головних героїнь - бабуня Дощевіск - радує нас і дивує в обох книгах.

    Читаючи книгу, місцями я просто реготала. Така пародія на середньовічне життя, з гумором та іронією просто підкорила моє серце. Так, тут багато використано відсилок на шекспірівські твори. Але Пратчетт так майстерно все робить, що після його книги захотілося дістати томик з п'єсами великого класика.

    Це книга про те, як знайти себе і не втратити. Про дружбу, хоч вона часом дуже колоритна. Про любов, яка завжди долає все. Ну і привиди минулих королів. Куди ж без них)

    Оформлення в книги, як завжди у Видавництва Старого Лева, на висоті. Окремо можу відзначити вдалий переклад. Знаю, що на деякі попередні книги жалілися на використання надто великої кількості діалектизмів, але у "Віщих сестрах" я такого не помітила.

    Книга читається на одному диханні. Прекрасно підійме настрій в похмурий осінній день. Та й в холодний зимовий вечір чи спекотний літній. Насправді, Пратчетт прекрасний завжди, коли ви потребуєте чогось легкого, смішного і атмосферного.
  •  
    Несподіваний погляд на Шекспіра
    Чи подобається вам творчість Вільяма Шекспіра? Неперевершений «Гамлет», романтичні «Ромео і Джульєтта», захоплюючий «Макбет» – і це лише маленька частинка робіт великого митця. Але хіба не було б цікаво поглянути на ці твори з іншого боку? Саме таку нагоду дає новинка від ВСЛ, книга Террі Пратчетта «Віщі сестри».

    Террі Пратчетт – письменник родом з Англії, майстер гумористичного фентезі. Його неймовірна серія книг про Дискосвіт має мільйони прихильників. Його тонкий гумор та іронія не зможуть залишити байдужим нікого, а ненав’язлива філософія змусить замислитись над проблемами світу, в якому ми живемо.

    Зав’язка «Віщих сестер» така. У королівстві Ланкр, що тягнеться вздовж величавого лісу, сталася велика біда: вбито короля. Тепер королівством володарює злий та підступний герцог, а справжній спадкоємець престолу опиняється дуже далеко від рідного дому. І стає зрозуміло, що зарадити цій непростій ситуації під силу лише магії. Тож за цю справу береться трійко відьом: досвідчена Бабуся Дощевіск, невгамовна Тітуня Огг та юна Маграт Часник. Але чи вдасться цьому тріо віднайти справедливість і врятувати королівство?

    «Віщі сестри» – це вже другий роман циклу «Відьми». Першу частину переклали українською минулого року – вона вийшла під назвою «Право на чари». Серію книг про Дискосвіт представлено українською у перекладі та дизайні Видавництва Старого Лева. Це дуже якісні та невимовно гарні видання, які вам просто не захочеться випускати з рук. Чи читала я книги з кращим перекладом? Хмм… Напевно, що ні.

    У книзі «Віщі сестри» багато персонажів, але центральними героями все ж залишається неперевершене відьомське тріо. Це дуже різні за характером пані, але їх об’єднує одна мета – знайти й повернути на престол справжнього короля Ланкру. Головнокомандувачем цієї операції можна по праву вважати рішучу Бабусю Дощевіск. На мою думку, якщо б дисципліна була людиною, то вона точно мала б усі чесноти Бабусі. Також більшість влучних і мудрих фраз у книзі належать саме цьому персонажу.

    Одним з найбільш колоритних героїв «Віщих сестер» є Тітуня Огг. Вона може знайти вихід з будь-якої ситуації, не втрачаючи при цьому ані крихти оптимізму. Тітуня заворожує своєю легкою вдачею та гострим розумом. Звісно у неї є й свої слабкості, але хіба хтось на її місці став би відмовлятися від добрячої порції яблунівки?

    Особливістю відьом Пратчетта є їхня методика працювати. Адже кому потрібні справжній казан, чарівний меч чи октограмма, якщо є пральна дошка та стара облізла щітка?

    Єдиною, хто вірить у магічну силу цього причандалля є наймолодша з компанії – наївна і романтична Маграт Часник. Мила та тендітна дівчина, яка дуже залежить від думки і схвалення з боку своїх старших колег. Але у критичних ситуаціях Маграт здатна проявити силу й свій справжній характер.

    Також книга має безліч інших персонажів: гном-сценарист, п’єси якого дуже нагадують роботи Шекспіра, мандрівні актори, побитий життям кіт Тітуні Огг на ім’я Грібо, ба навіть сам пан Смерть.

    Вся серія Дискосвіту – це мікс з цікавих персонажів , неповторних сюжетів та магічної атмосфери, тому оминати її увагою не варто.
  •  
    Коли без відьом -- ніяк
    Чи любите ви творчість Вільяма Шекспіра? Чи перечитуєте класика? Я, особисто, з часів школи, коли вивчала ,,Ромео і Джульєтту" та ,,Гамлета", до творів геніального драматурга не поверталась жодного разу. Але прочитання чудового фентезійного роману, повного-повнісінького алюзій до творів Шекспіра, -- ,,Віщі сестри" -- ще й як надихає познайомитись з такими п'єсами, як ,,Макбет" та ,,Король Лір".

    ,,Віщі сестри" -- це друга книга, яка вийшла друком у ,,Видавництві Старого Лева" підциклу ,,Відьми" у серії ,,Дискосвіт" (переклад здійснив Олександр Михельсон), опісля ,,Прав на чари". Але, хронологічно, вона все ж є першою. У ній ми зустрінемо уже знайому з попереднього видання Бабуню Дощевіск, а також познайомимося з її посестрами по ремеслу -- Тітонькою Оґґ та Маґрат Часник.

    Події відбуваються у невеликому королівстві Ланкр, котре розкинулось серед Вівцескель. Під час бурі стається вбивство правлячого короля його ж кинджалом -- з рук підступного герцога. На щастя, слузі, шляхом втечі, вдається врятувати сина Веронца, котрий по праву і має бути намісником трону... Тепер влада належить новому правителю, який нагадує одержимого, тож невдовзі його керівництвом стають незадоволеними не лише підданні, а й природа. Врятувати Ланкр здатні лише три віщі сестри, котрі не дуже то хочуть втручатися у політику, але, якщо вже вкрай не обійтись без їхньої допомоги, нема то ради -- втрутяться!

    Роман читається легко та цікаво. Особливо мені подобаються перекладацькі та редакторські примітки. Так, їх досить багато і відволікання на них значно сповільнює читання. Однак без них, особисто я, не зрозуміла би ані прошекспірівських ,,родзинок", ані гри слів та ще низки моментів. Мені вкотре припали до душі авторські гумор, іронія та сарказм. Але ,,Право на чари" сподобалися все ж більше).
  •  
    Відьми беруться за справу
    Приготуйтеся поринути у надзвичайні пригоди, адже на вас чекають королі, привиди та багато відьомства! Цикл «Відьми» Террі Пратчетту вдався надзвичайно цікаво. Окрім обов’язкового гумору книга також викриває певні вади суспільства, зокрема і статус жінки, її права та пов’язані з ними стереотипи. Персонажами циклу часто постають жінки-відьми, які не ладні коритися усталеним правилам і завдяки своєму статусу дають відсіч усіляким недотепам.
    «Віщі сестри» є другою книгою циклу «Відьми» і продовжує оповідати про пригоди вже знайомої нам Бабуні Дощевіск, а також інших нових, не менш цікавих персонажів – відьом Тітоньки Огг та Маграт Часник.
    Цього разу героям доведеться рятувати королівство від нового байдужого короля, якого перш за все цікавить сам факт владарювання, аніж саме королівство. Однак на шляху до мети відьми натрапляють на перешкоду, яка полягає у тому, що звичаї забороняють втручатися відьмам у політику правління. Отож, вони вирішили віднайти обхідний шлях задля порятунку королівства.
    Цікавим також є той факт, що у романі багато посилань на «Макбет» Вільяма Шекспіра.
  •  
    Страсти по Шекспиру
    Це друга книга серії про відьм Дискосвіту. З бабунею Дощевиск ми вже стикалися у першій книзі. Друга книга підтвердила - що це мій улюблений підцикл.
    Дія йде у Ланкрі - невеличкому королівстві у Вівцескелях. Неподалік живуть три відьми - Бабуня Дощевиск, тітуня Огг та Маграт Часник (наймолодша та найромантичніша з трійки). Все почалося с того, що старого короля вбито герцогом - узурпатором влади. Нащадок короля зник, до чого наша трійця безпосередньо доклала свої руки.
    Вся книга містить багато пародій на відомі п'єси та театральні постановки. Вона, як завжди, пронизана іскрометним гумором Пратчетта.
    Чи зуміють наші героїні зберегти королівство та власні життя, що сталося з нащадком короля, все це ми дізнаємося на сторінках цієї книги.
    Трохи дефирамбів Видавництву Старого Лева, адже ця книга, як завжди на вищому рівні! Білосніжний, щільний папір, неймовірний дизайн обкладинки та найзручніша закладка)))
    Не можу дочекатися, коли вже почну читати продовження цього підциклу. Та чекаю на видання наступних книжок.
  •  
    Чекав, чекав і недочекався
    Чи чекали ви колись від автора комедійного фентезі роману, який буде повний алюзій на роботи Шекспіра та глибокий підтекст? Ні? Ну тоді цей роман буде для вас зовсім неочікуваним.

    «Віщі Сестри» продовжує серію про відьом Дискосвіту, але цього разу головна увага не на маленьких дівчатах чарівницях, а на трьох відьмах, котрим випала важка задача, повернути королівству Ланкр їхнього законного правителя. Проти Есме, тітуні Оґґ та Маґрат Часник, здається, повстає не тільки світ, але й увесь здоровий ґлузд. Що вони мусять робити, якщо ніхто, геть ніхто (крім самого королівства звісно ж), не хоче бачити законного короля на престолі? Як із цим справитись, якщо навіть сам принц проти цієї оборудки.

    У цьому романі ви знайдете набагато більше глибокого, аніж очікуєте. Та й сам роман пронизаний алюзіями на Шекспіра не може бути поверхневим. Він є цікавим. Він є непередбачуваним. Він є смішним, а деколи навіть істеричним. І дуже напруженим.

    На мої власні відчуття, щоправда, цей роман здався занадто стандартним. Це не погане слово, ні! Стандарти Пратчетта доволі високі, але от щось не клікнуло для мене особисто. Хотілось дочитати скоріше і покласти книгу на полицю. Тому і оцінка трохи нижче. Хоча я впевнений, що то, мабуть, був просто поганий для мене тиждень.

    Сам роман чудовий і вартий тієї уваги, котру ви йому можете приділити.
 
Характеристики Віщі сестри
Автор
Террі Пратчетт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Дискосвіт
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1998
Перекладач
Олександр Михельсон
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Noto Serif
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-524-7
Вага
390 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Віщі сестри