Здавалося б,що нового може взяти сучасний читач з роману про війну,який був написаний ще у 50-х роках минулого століття?Незважаючи на деякі"радянські вихваляння" у цілому "Вир" Тютюнника вигідно вирізняється серед одноманітних творів даної епохи.В першу чергу-це глибокий психологізм твору.Тут немає схематичних героїв за типом добрий-злий,а всі персонажі є самобутніми і цікавими.Головний герой Тимко Вихор -запальний юнак,який думає скоріше серцем,ніж головою.Він гостро відчуває несправедливість і лупцює вітчима веслом за знущання над матір'ю.Тимко потрапляє в штрафбат,не витримує життя з "блатними" і втікає до регулярної армії.Там здійснює подвиг і поранений мріє про рідну Троянівку... Братова Тимка,Юля-самозакохана і самовпевнена особа,яка знає собі ціну.Вона теж здатна на подвиг(перерізає горлянку німецькому коменданту за всі звірства фашистів). Дід Йонька(вітчим Тимка)ніби господар,а насправді злодій і сімейний тиран. Головний антагоніст Северин Джмелик мститься радянській владі за репресивного батька і ненавидить усіх комуняк.Він стає поліцаєм у німців,проте вчинки його неоднозначні.Він вбиває комуніста Оксена,але в той же час рятує його сім'ю від смерті. Одним словом,справжня українська психологічна драма!