Відчайдушний боягуз
Паперова книга | Код товару 868053
Yakaboo 3.8/5
Автор
Володимир Аренєв
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Вік
Від 6 до 8 років, Від 9 до 12 років
Кількість сторінок
84
Ілюстрації
Кольорові
Формат
225х225 мм

Усе про книжку Відчайдушний боягуз

Герой книжки Володимира Арєнєва «Відчайдушний боягуз» Данько — звичайнісінький хлопчик, життя якого повне пригод: він блукає світами сновидінь, грає головну роль у захопливому фільмі, мандрує машиною часу в майбутнє та бореться із мікробами-прибульцями. Він вчиться долати труднощі, з якими щодня стикаються діти, і на допомогу йому приходять вірні друзі. Данько розуміє, що подолати страх можна, лише переставши боятись, а справжня сміливість полягає в допомозі тим, хто її потребує. І, звісно, ця книжка про дива, любов та підтримку й віру у краще.

Характеристики
Автор
Володимир Аренєв
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Вік
Від 6 до 8 років, Від 9 до 12 років
Кількість сторінок
84
Ілюстрації
Кольорові
Формат
225х225 мм
Рецензії
  •  
    Історії про хлопчика
    У цій книзі розповідається про хлопчика Даньку, його переживання і дитячі проблеми: то він загубився в зоопарку і з відчаєм намагався відшукати маму і сестру; то він не міг приборкати свої нічні нажи; то намагався побороти віруси, через які хворів; то знімався в кіно і звалився у глибокий яр; то зустрівся із невідомим чоловіком із майбутнього, який показав йому, як може виглядати Земля через багато років; то святкував Новий рік і Різдво і намагався примирити своїх дідусів. І до речі, саме остання історія про Діда Мороза і Святого Миколая для мене залишилася дещо незрозумілою, адже навіщо розкривати для дитини-читача таємниці про їх неіснування? Над історією їх побиття моя донька ще посміялася, а над розповіддю про їх неіснування замислилася (хоча певні сумніви в неї і були, проте ми намагалися ще підтримувати в дитини віру в дива). І ще мені особисто книга здалася надміру моралізованою, оскільки певні ідеї прописувалися прямим текстом цілими абзацами. Але загалом, книга досить захоплива.
  •  
    Невдала книжка
    Володимир Арєнєв — досить плідний український автор, відомий здебільшого своїми фентезійними книгами для підлітків. Раніше мені не траплялися його книги для молодшої аудиторії, тож я була заінтригована, коли побачила "Відчайдушного боягуза". І на жаль, розчарувалася.
    У мене склалося враження, що автор сам не знав, яку книжку хоче написати. Почнімо з того, що у цьому виданні на 80 сторінок (і це з картинками) аж шість коротких історій, які формально об'єднані головним героєм — маленьким хлопчиком Даньком. Із них три — цілком собі реалістичні оповідки про те, як Данько загубився в зоопарку, як впав у яр, бавлячись в парку, як намагався помирити дідусів, які сперечалися про Святого Миколая і Діда Мороза.
    Ще одна історія науково-фантастична, у ній Данько завдяки машині часу потрапляє у майбутнє, де зустрічає набагато старшого самого себе.
    Решта дві історії пов'язані з уособленим Сном, який учить Данька приборкувати власні страхи. Разом зі Сном Данько мандрує власним тілом, де дізнається дещо про мікробів (залітають вони до тіла через ніздрю, я не вигадую, чесне слово).
    Як на мене, у книжечці намішано горох з капустою, та ще й приправлено все це неприкритим моралізаторством, якого жодна дитина на любить. До того ж малюнки Ліни Квітки мені зовсім не сподобалися: вони не лише відверто аматорські, але й кольори на них видаються брудними, ніби художниця ще не вміє добре змішувати фарби.
    Текст оцінюю на 3 з 5, ілюстрації на 1 з 5, загалом ставлю 2.
Купити - Відчайдушний боягуз
Відчайдушний боягуз
120 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Відчайдушний боягуз

  •  
    Історії про хлопчика
    У цій книзі розповідається про хлопчика Даньку, його переживання і дитячі проблеми: то він загубився в зоопарку і з відчаєм намагався відшукати маму і сестру; то він не міг приборкати свої нічні нажи; то намагався побороти віруси, через які хворів; то знімався в кіно і звалився у глибокий яр; то зустрівся із невідомим чоловіком із майбутнього, який показав йому, як може виглядати Земля через багато років; то святкував Новий рік і Різдво і намагався примирити своїх дідусів. І до речі, саме остання історія про Діда Мороза і Святого Миколая для мене залишилася дещо незрозумілою, адже навіщо розкривати для дитини-читача таємниці про їх неіснування? Над історією їх побиття моя донька ще посміялася, а над розповіддю про їх неіснування замислилася (хоча певні сумніви в неї і були, проте ми намагалися ще підтримувати в дитини віру в дива). І ще мені особисто книга здалася надміру моралізованою, оскільки певні ідеї прописувалися прямим текстом цілими абзацами. Але загалом, книга досить захоплива.
  •  
    Невдала книжка
    Володимир Арєнєв — досить плідний український автор, відомий здебільшого своїми фентезійними книгами для підлітків. Раніше мені не траплялися його книги для молодшої аудиторії, тож я була заінтригована, коли побачила "Відчайдушного боягуза". І на жаль, розчарувалася.
    У мене склалося враження, що автор сам не знав, яку книжку хоче написати. Почнімо з того, що у цьому виданні на 80 сторінок (і це з картинками) аж шість коротких історій, які формально об'єднані головним героєм — маленьким хлопчиком Даньком. Із них три — цілком собі реалістичні оповідки про те, як Данько загубився в зоопарку, як впав у яр, бавлячись в парку, як намагався помирити дідусів, які сперечалися про Святого Миколая і Діда Мороза.
    Ще одна історія науково-фантастична, у ній Данько завдяки машині часу потрапляє у майбутнє, де зустрічає набагато старшого самого себе.
    Решта дві історії пов'язані з уособленим Сном, який учить Данька приборкувати власні страхи. Разом зі Сном Данько мандрує власним тілом, де дізнається дещо про мікробів (залітають вони до тіла через ніздрю, я не вигадую, чесне слово).
    Як на мене, у книжечці намішано горох з капустою, та ще й приправлено все це неприкритим моралізаторством, якого жодна дитина на любить. До того ж малюнки Ліни Квітки мені зовсім не сподобалися: вони не лише відверто аматорські, але й кольори на них видаються брудними, ніби художниця ще не вміє добре змішувати фарби.
    Текст оцінюю на 3 з 5, ілюстрації на 1 з 5, загалом ставлю 2.
  •  
    Ніби гарна книга, але...
    Книга "Відчайдушний боягуз" Володимира Арєнєва доволі цікава. В ній розповідається про хлопчика Данька. З ним трапляються звичайні події, те, що може трапитися з будь якою дитиною: загубився в зоопарку, не хоче марнувати часу уві сні, хоча насправді він боїться уві сні того, хто по інший бік дверей, хворіє, знімається у фільмі свого друга, в своїй уяві (сподіваюсь, я правильно трактувала автора) переноситься машиною часу, стає свідком сварки рідних. І в кожній історії Данько намагається подолати страх, чи зрозуміти справжні цінності в житті.

    Але загалом книга вийшла занадто повчальна. Ніби автору хотілося сказати якнайшвидше про якнайбільше. Так і хочеться робити навпаки. Дочитавши книгу, мені аж захотілося дізнатися, чи є діти у пана Арєнєва.

    Це перша книга автора, з якою познайомилася моя дитина. Але не впевнена, чи придбаю щось інше його руки. Хіба після прочитання мною бібліотечної книги. Дійсно жалкую, що купила цю книгу. З більш як 200 книг нашої домашньої дитячої бібліотеки, це перша книга, яка розчарувала.
  •  
    Пізнавальна і повчальна книга про найцікавіше!
    "Відчайдушний боягуз" Володимира Аренєва ми із Марійкою ми встигли і прочитати і перечитати ось знову нещодавно)
    Загалом книга нам сподобалася!
    Головний герой - хлопчик Данько. Але є ще його сестричка Світланка, мама, тато, дві бабусі, двоє дідусів і є ще друзі Данька - Ігор та Ріят.
    Отже, маємо шість пригод під однією палітуркою:

    1. Щоб мама не загубилася.
    Про те, як Данько загубився у зоопарку. Мені сподобалося, як автор розповів дітям про сурикатів, слоненят і їхніх родичів.
    Приємно було читати, як працівниця зоопарку розмовляла із загубленою дитиною, яку вона знайшла, на чому вона акцентувалась. Це така собі правильна психологічна "порада" дорослим, як потрібно робити
    А найбільше мене, як слінгомаму із досвідом, потішила ілюстрація, де мама несе Світланку у слінгошалику! І хоча у першому розділі автор весь час згадує "рюкзак", у якому сидить Світланка, на малюнку художниця Ліна Квітка дуже влучно відтворила "заспинну намотку" слінгошарфа (!). За це пані Ліні окрема від мене і від всіх слінгомам України величезна подяка!

    2. Як причепурити сон.
    Ця розповідь мені, як мамі дуже імпонувала, адже тут йшлося і про те, що для дітей погано дивитися новини по телевізору, і про те, чому потрібно вчасно лягати спати. А Марійка зрозуміла, що уві сні, щоб не снилося, ніколи не потрібно довго боятися - і тоді сон стане добрим. Бо чим довше боїшся, тим злішим стає сон, бо змушений харчуватися страхом дитини (а не відвагою і т.п.).

    3. Прибульці і тубільці.
    Розповідь про те, як Данько захворів.
    Дуже оригінальним способом, за допомогою дивного сна-подорожі у власне тіло, Данько побачив прибульців - погані віруси і мікроби, через яких він захворів, і познайомився із тубільцямм - хорошими мікробами, які живуть у організмі людини і виконують свою важливу захисну функцію.
    Данько побачив на власні очі, як важко тубільцям боротися із прибульцями, особливо без допомоги ліків (які він так необачно не хотів пити).
    Нам обом із донею сподобалося, що Данько сказав мамі правду, зізнався, що не випив ліки..бо краще пізно, ніж ніколи. А ще краще, взагалі не обманювати батьків
    І сподобалося, що Данько обрав книгу почитати, а, не переглянути телевізор. Такий вибір формує правильну звичку мислячої розумної Людини.
    Та і знання із книги про анатомію, яку він взяв, щоб повивчати свій організм, може ще знадобитися Даньку у наступних снах

    4. Відчайдушний боягуз.
    Цікава розповідь про пригоди двох друзів і їхнього однокласника.
    Данько допомагає своєму другу Ігорю Грищуку зняти ролик. Майбутній режисер розуміє основи зйомок, але не зважає на безпеку(
    Це приводить до цілком логічного нещасливого фіналу, коли двоє друзів під час "затятої" зйомки провалюються разом із містком. Чому двоє? А тому, що третій, однокласник Ріят вже відсовився на той час бігати хитким містком, б о бачив, що вже все, набігалися, і кожен раз може стати останнім..
    Мені дуже сподобався цей епізод, адже він наглядно показує, що свою обґрунтованої позиції потрібно дотримуватися, не соромитися, що хтось не так тебе зрозуміє чи подумає, що ти боягуз, не вестися на провокації, не геройствувати бездумно.
    І наступний момент, Ріят не побіг одразу кликати дорослих, бо розумів, що всім перепаде на горіхи, а лишився і допоміг товаришам.
    Друзям стало соромно за свої думки і слова, вони ж бо вже поспішили подумати "погано" про Ріята, який не втік, а просто на кілька хвилин розгубився.. Не суди всіх по собі. Чи й взагалі не суди. Тим паче малознайому людину. Ще друзям було соромно визнати, що правим щодо містка виявився саме Ріят, малознайомий однокласник, трохи дивний і непопулярний ц школі, але водночас цікавий як особистість.
    Наступна тема це якраз Ріят. Він кримотатарин. Він і його родина переселенці. І не з власної волі.. Тема важка. Проте, як я вважаю, дітям дуже необхідна. Ніхто із дітей, які зростають у мирному середовищі, не може зрозуміти почуття дитини, яку примусили покинути власний дім. Слово війна має бути не лише словом. Діти мають вчитися співчувати людям у таких складних ситуаціях, не ставити ярликів, не ображати, а підтримувати.
    І ми, дорослі, маємо теж їм допомагати правильно і адекватно розуміти війну, надаючи всю необхідну інформацію адаптовану відповідно до віку. І книги нам теж тут у поміч.
    Тут, зокрема, автор піднімає дуже важливе і важке питання, відповідь на яке мав б для себе дати кожен:
    "Що складніше: стояти до останнього, знаючи, що немає жодної надії на перемогу, чи знайти у собі мужність попри закиди та кпини відступити, щоб колись знову повернутися?"..
    ...Добре, що діти зробили свої власні мудрі висновки і відтепер друзів було вже троє.

    5. Насіння з майбутнього.
    Розповідь фантастична. У всіх сенсах цього слова
    Данько прогулював школу з надією на те, що все рівно все з часом робитимуть роботи, у кожному домі буде супермаркет.
    І, звісно, цінність уроків і своїх знань він зовсім не усвідомлював, як і всі діти
    Проте у кінотеатрі він знайшов Машина часу і ..познайомився у майбутньому сам із собою (!). Не буду розкривати секрет, що саме сталося, але Данько після цієї подорожі зовсім інакше подивився на своє навчання у школі. Як же на нього вплинуло майбутнє, роботи, він сам дорослий краще прочитати самим.
    Мені сподобалася ідея із листом самому собі із майбутнього у минуле, це, мабуть, мрія чи не кожного із нас))
    Шкода, що можна лише написати листа із минулого у майбутнє, і лишити його у капсулі часу))
    І ще сподобалося нам обом із Марійкою, що Данько не те щоб не викинув насіння смачних яблук із яблуньки з майбутнього, а навіть і посадив їх. Мабуть, справді були дууже смачними.

    6. З якого боку підходити до корови.
    Розділ читається легко і цікаво)) Свята, одна родина, різні покоління, різні вірування і традиції. Хто із дідусів переможе, з якого там боку підходити до корови і як довго Святий Миколай із дідом морозом ходили багатоповерхівкою у свято, ми якраз і прочитаємо у останньому розділі.
    Мені цей розділ видався найслабшим: мабуть це особисте)), я не дуже "за" примирення і віру у діда мороза. Хоча я завжди "за" мирне співіснування родичів.
    До речі, діти схильні "мирити" дорослих, тому і тут саме Данько стає "мирильником" своїх дідусів, яких так сильно любить. Обох!
    Ще один момент: у сучасному світі конфліктів і провокацій, надлишкової і часто фейкової інформації, ми, дорослі, просто зобов'язані тримати себе у адекватному стані, особливо коли поруч діти. Сварки, принципові безглузді суперечки (часто застільні у багатьох родинах) це не те, на що заслуговують наші діти. Це не той приклад, який ми маємо їм показувати. Це не суттєво. Це не про те.
    Книга загалом хоча і має різнопланові розповіді, але історії мають спільних героїв, і кожна з них несе певну повчальну мораль і глибокий сенс.
    Щодо ілюстрацій, то мені імпонують або більш яскраві, або чорнобілі загалом, і у всіх цих цікавих історіях мені трошки не вистачало колориту))) Тоді б книга "брала" не лише словами, а і підсилювала б ефект виразними насиченими ілюстраціями. Може у наступному накладі?)

    Читається книга легко. І на мою думку, такі книги перечитуються час від часу. Тому я рекомендую "Відчайдушного боягуза " всім - і читати, і дискутувати!
 
Характеристики Відчайдушний боягуз
Автор
Володимир Аренєв
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Вік
Від 6 до 8 років, Від 9 до 12 років
Кількість сторінок
84
Ілюстрації
Кольорові
Формат
225х225 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Крейдований
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-519-3
Вага
466 гр.
Тип
Паперова