Проковтнув книгу. Як і дві попередні. Коли вперше засів читати то зупинився коли Кіндл показував 45% книги. Як завжди — затягує, автор поступово і методично розкриває сюжет. Задовбують всілякі специфічні чи архаїчні слова, як от описи фрагментів середньовічного одягу, інструментів, мало посилань на пояснення що воно в біса означає, чи бодай як виглядає, щоб мені не треба було гуглити. Через це деколи відчуття, що читаю якусь англомовну С2 літературу. Видавництво могло б про це подумати.

Я з величезним задоволенням взялася за прочитання всесвітньо відомої серії про пригоди біловолосого Відьмака. Однак, чим далі доводиться читати, тим менше, на жаль, подобається книга. І на це є декілька причин. Зокрема, третя частина - "Кров ельфів" - вже не збірка оповідок про пригоди Ґеральта з Рівії, а повноцінною лінійною історією. Мені ж було важко читати через перенасиченість тексту бойовими сценами та описами палацових інтриг. Мова автора сприймалася складніше, оскільки не було "перерв" між історією (як це відбувалося у попередніх двох книгах). Я, звісно, продовжу читання серії з надією на краще, однак цю частину оцінюю всього на 3/5.

Кров ельфів - третя частина саги про відьмака Геральта з Рівії. Після двох попередніх книг, що самі по собі є збірками оповідань, третя - це єдина оповідь. Мені як читачу вона сприймалась легше, адже не було часових стрибків, ні різкої зміни локацій. Ця частина дуже цікава та продумана в плані політичних інтриг та стану Північних королівств у фактичному стані війни з Нільфгаардом. Геральт разом і Цірі вирушає у відьмачу твердиню Каер Морен, де Левеня буде навчатись відьмачому мистецтву. Хоча Каер Морен втратив свої секрети мутації, там залишись смуги перешкод, на яких і тренується Цирілла. Не забули в цій частині і про Йеніфер, вона тут стане наставницею Цирілли і буде захищати її від небезпек, які чекатимуть на єдиного нащадка королеви Каланте - левиці з Цінтри. Дехто хоче її вбити, інші переманити на свою сторону аби використати. Ця частина ще більше інтригує та спонукає читати наступні. Якщо коротко, то про цю книгу можна сказати "фарби згущуються". Мені подобається напрям руху цієї історії,тому буду читати далі.