Если тяжело воспринимаете маты и очень грязные описания, очень грязных мыслей, то лучше пройти мимо, всем остальным настоятельно рекомендую. Прочитать мне удалось ее только со второго раза, но даже, не смотря на то, что между подходами прошёл почти год, половина книги ещё с первого раза врезалась в память. Автор так великолепно жонглирует сравнениями, что почти на каждой странице можно найти то, что заставит развернуться вашу фантазию на полную катушку, и это очень вкусно. Мальчик по имени Хесус(Jesus) устраивает school shooting и убивает 16 человек. Интригует? Со старта книги есть ощущение, что ничем хорошим это не закончится, проблемы накапливаются как снежный ком, и последние 50 страниц раздирают серьезнее чем «Зелёная Миля», а вполне однозначная концовка не такая уж и однозначная, как в «Планета К-Пэкс». Каждый персонаж тут настолько прописан, что кажется, как будто создан для какой-то гогольской пьесы. А ещё, я бы сказал, что это «Над пропастью во ржи», только полный постиронии. Вряд ли я когда-то осмелюсь ещё раз перечитать эту книгу, чтобы пережить ещё раз те же самые страшные ощущения, но то что эта вещь достойна как минимум одного прочтения — 100%. Издание от «Вавилонська Бібліотека» неимоверного качества.

У підлітковому віці часто здається, що світ проти тебе. Батьки, вчителі, твої однокласники, а весь світ живе за надуманими жахливими правилами. Але проти Вернона Літтла реально весь світ: його вважають винним в убивстві однокласників та ще кільканадцяти людей, бо всі вбивства по всьому США «вішають» на нього. Книжка, хоч і з одного боку, проста за сюжетом і написана як думав би підліток, але насправді нагадує сучасний «Процес» Кафки. Коли слова не мають значення, а винним дуже зробити когось треба. Ну і звісно — це роман про суспільство споживання, де новий холодильник і забезпечене життя важливіше за все людське, навіть за власного сина. Перший розділ — дуже смішний. Я сміялась вголос, але чим далі — хотілось блювати, кричати і злитись. Прочитала її за один вечір, бо неможливо було відірватись, але складно сказати що саме мені дала ця книжка. Зрозуміло, що в свій час в Америці вона була дуже актуальною, яка оговтувалась від нових терактів і по терапевтичній дії була чимось схожа зі «Щиглем» Донни Тарт. Окремо відзначу чудовий переклад, ілюстрації, оформлення і загалом можливості цієї книжки вийти в українському видавництві.

Головному герою цієї книжки точно не позаздриш - таке враження, що від нього вмить відвертається Доля, а значить, проти нього - цілий світ. Вернон ще не дорослий, але вже й не дитина: йому п'ятнадцять, він живе в техаській глибинці і мріє податися до Мексики, щоб там віддатись безтурботному життю під пальмами на пляжі. Як і всіх підлітків, його подекуди навідують еротичні фантазії про дівчину з коледжу, з мамою жодної спільної мови він не знаходить, та й, власне, мова хлопця більш ніж щедро пересипана нецензурною лайкою. Але не це найстрашніше. Найстрашніше те, що трапилось із однокласниками Вернона. А якщо зважити на масштаби провінційного Мартіріо, то й поготів. Всього кілька тижнів, і соціум робить із п'ятнадцятирічного тінейджера цапа-відбувайла, гідного смертної кари. А сам він настільки шокований тим, що відбувається, що навіть захищатися не в змозі. Цей роман - подекуди аж надто брутальний, провокативний, бунтівний і збіса цікавий. Для когось фінал може виявитися дещо передбачуваним вже наприкінці історії, але він таки найкращий з усіх можливих фіналів і точно блискучий. ДіБіСі П'єр висвітлив у своїй книзі багато вад сучасного суспільства, тож не дивно, що її сприйняли неоднозначно - хтось засудив, а хтось висловив захват. Однак очевидним є той факт, що кожному читачеві роман точно зрезонує.