Я захотіла прочитати цю книжку після "Забороненого". Не знала, чого від неї очікувати. Виявилося, це наукова розвідка. Спочатку важко було пристосуватися до науково-художнього стилю, але потім я втягнулася. Щоправда, книжка потребує зосередження, бо інакше текст і віршовані приклади не сприймаються, тут не можна відволікатися на випадкові сторонні думки. Я рада, що взялася за "Феномен доби", хоч мені була цікава не так особа Павла Тичини, як Василя Стуса. Він аналізує поезію Тичини в різні періоди його творчості, з різних збірок, перечипаючи текст величезною кількістю цитат з творів. Намагається зрозуміти, як відбувався злам Тичининого митця, коли саме, у яких творах він вперше перестає бути собою. Ця книжка - спосіб осмислити і зрозуміти весь процес революції Павла Тичини від поета-співця краси природи до поета-співця партії. І Василю Стусу це, як на мене, вдалося. Що до оформлення "Феномену доби", то це видання - така собі книжка-брошура, зовсім тоненька, попри те, що в ній сотня сторінок. Було б приємніше тримати в руках хоч і невелике, але видання в палітурці.