Любовь обладает огромной силой, как созидательной, так и разрушительной. Так однажды она разгромила в пух и прах жизнь молодой цыганки, и так же она расправилась с любовным треугольником, в которой по воле судьбы попал ее затерянный во времени сын... Ольга Кобылянская все прочнее укрепляется на позиции любимого украинского писателя. Четвертое ее произведение прочитано, и не устаю восхищаться мелодичностью языка, силой написанного, душой, которая вложена в каждое слово. В этой повести автор в более современной интерпретации с примесью мистичности обыграла песню Маруси Чурай “Ой не ходи, Грицю”. И получилось нечто невероятное! Безумная и слепая, всепрощающая и мудрая, безрассудная и жестокая － множество оттенков одного чувства Кобылянская олицетворила в этой книге. Заворожила картина пускания венков на Ивана Купала － славянский обычай на столько мастерски был вписан в сюжет, что вызвал бурю эмоций. Повесть покорила и в то же время разбила мое сердце. А Ольга Кобылянская вновь поразила своим талантом.

Ольга Кобилянська "В неділю рано зілля копала" Любов... Вона буває такою різною! Комусь дає крила, когось нищить, когось оберігає, когось викидає на край життя. Вона здатна возвеличити та принизити, вона дає життя і відбирає його. Тут любов та, яка вбиває. Її спочатку відчула циганка Мавра, яка гірко поплатилася за свої почуття та зраду. Ніби то все й логічно-зрадила, спокутуй, але Кобилянська змушує співчувати жінці, хвилюватися за неї. В окремих епізодах навіть хочеться підказати Раді, де сина шукати, куди бігти, звідки виглядати. Взагалі усі жіночі образи викликають захоплення та співчуття водночас. І Настя, і Тетяна видаються щирими й закоханими. Кожна прагне втримати коханого Гриця при собі, кожна бореться за своє щастя, як вміє. Іваниха Дубиха теж постає сильною, впевненою у собі жінкою з великим серцем та щирими намірами. А от чоловіки тут... Старий Андронаті ніби й врятував доньку, але не зміг бути доброю із нею до кінця. Не знайшов, не розповів про сина, лише в кінці з"явився, як предвісник лиха. Гриць же... Так, хлопець, хоч куди, серця розбиває, долями грається, вигоду шукає. Чи любить? Чи ж лише бавиться? Чомусь мені було не шкода Гриця. Тетяну було жаль, згубила свою душу. Настю, втратила коханого. А Гриць...