В’язниця душ Ця книга об'єднує під своєю обкладинкою оповіді про три справи комісара Адама Вістовича з управління поліції Львова 1902-1903 років, коли місто входило до складу Австро-Угорської імперії. Книга продовжує тему поліцейських розслідувань, що викладені у попередній книзі "Таємниця Єви" молодого письменника Богдана Коломійчука (володаря Гран-Прі міжнародного конкурсу "Коронація Слова" 2013 року за свою першу книгу "Людвисар. Ігри вельмож") і об'єднані двома головними героями: власне особою поліцейського комісару і містом Лева. Видання вийшло в серії "Ретророман" і, відповідно, має всі необхідні складові для цього - час та місце дії, а також характерних персонажів і обставини. Надати однозначне жанрове тлумачення творам, що вміщені цій в книзі, трохи проблематично, оскільки в них основна детективна лінія поєднується і з авантюрною, і з містичною, і з любовно-еротичною. Не скажу, що всі ці лінії органічно переплітаються між собою, є моменти, коли одна тягне ковдру на себе (чи намагається це зробити). Беззаперечною є основна, детективна складова всіх повістей, відчувається, що автор опрацював величезний обсяг архівної інформації і багато чого, безперечно, залишилось за межами творів і ще чекатиме на своє викладення в подальшому. Головний герой, комісар Адам Вістович, український поліцейський (русин, як тоді говорили) у колі австрійсько-німецько-польських колег - характерна особа свого часу та професії. Брутальний, різкий, неприязний і трохи неприємний чоловік зі шкідливими звичками та плутаним особистим життям, проте доволі харизматичний та проникливий у своїй професії. Це не Шерлок Холмс і не Еркюль Пуаро, але і австро-угорський Львів – це не Лондон і не Брюссель, а центр провінції. Все тут як у імперській столиці Відні, але своє і злегка містечкове, хоча пристрасті вирують не менші, ніж деінде. Ось у центрі цих вируючих пристрастей, шокуючих злочинів та містичних загадок і опиняється комісар, щоразу майстерно та у своєму стилі розслідуючи та розплутуючи кожну нову справу. Він не геній дедукції, але свою професію знає добре і вміє використати всі тодішні методи розслідувань вчасно і доречно, діючи відповідно до обставин, що складаються під час роботи. Читати кожну повість легко, оповіді захоплюють і по їх закінченні лишається легкий сум, що чергову справу закрито, але й нетерпіння від очікування на нові пригоди невтомного поліціянта. Приємного читання!

«В’язниця душ» - це книга українського письменника Богдана Коломійчука, під обкладинкою якої розміщено три повісті, кожна з яких присвячена окремому розслідуванню у Львові часів Австрійської імперії. Твори вийшли у серії «Ретро-роман», започаткованій у видавництві «Фоліо» кілька років тому. Оскільки я дуже люблю Львів, мені було цікаво опинитись у цьому місті часів переламу епох, а саме кінця 19-го – початку 20-го століття. Проте мушу зізнатись, що особливої атмосфери на сторінках цієї книги, на жаль, немає. До прикладу, книга Софії Андрухович «Фелікс Австрія», яка описує сусідній Станіслав того ж періоду, вийшла, як на мене, дуже колоритною. Проте порівнювати романи різних жанрів буде, мабуть, неправильним. Головним героєм повістей Коломійчука є комісар Вістович. Особисто мені цей персонаж був не дуже приємний, але це суб’єктивно. Серед трьох творів мені найбільше сподобався «Ніхто з Данціга» з елементами містики. Якщо вам подобається жанр ретро-детектива, «В’язниці душ» варто дати шанс.

Книга «Тюрьма душ» молодого украинского писателя Богдана Коломийчука – это сборник, который состоит из трех повестей, действие которых имеет место во Львове начала двадцатого века. Я очень люблю этот период в литературе, поэтому в воодушевлением взялась за чтение этого издания. Но не могу сказать, что осталась в восторге от книги. Так, детективные линии в повестях довольно слабые, а упор, как мне показалось, сделан на не очень умелые описания эротических сцен, которые чаще всего были совсем не к месту в рассказе. Главный герой «Тюрьмы душ» и двух других вошедших в сборник повестей – комиссар Вистович, который расследует убийства и другие преступления, иногда весьма загадочные. Очень чувствуется, что Богдан Коломийчук – автор молодой, ведь, как мне показалось, он разрывался между детективом и мистикой, а в итоге хорошо не получилось ни то, ни другое. Однако если вы любите ретро-детективы и давно ждали появления подобной книги на украинском языке, можете попробовать почитать эти повести, ведь мое мнение очень субъективно.