До того як придбати і прочитати книгу «Усі війни Лари», я часто бачила її в різноманітних добірках і рекомендаціях до читання. Однак я не люблю читати рецензії перед покупкою, тому (напевно) у мене і склалося враження (хибне), що у книзі мова піде про жінку-військового репортера. І хоча з темою книги я помилилася, але зовсім не пошкодувала, що її придбала і прочитала. Отже, читаючи про долю жінки на ім'я Лара та її синів, складається враження, що від долі не втечеш. Лара всіма своїми силами намагалася огородити своїх синів від війни, але війна супроводжувала їх, коли вони мешкали на Кавказі. Тоді Лара приймає важке рішення: розлучитися з синами, щоб вони мешкали з батьком у Європі. Там, на думку жінки, вони будуть у безпеці. Проте виявляється, що навіть у Європі Шаміль і Рашид не захищенні від військових дій. Вони не призвичаїлися до європейського життя, і вирушають воювати у Сирію. Дізнавшись про це, Лара вирушає у Алеппо, щоб врятувати своїх синів. Читати цю книгу цікаво, але боляче. Тому що приходить усвідомлення того, що війна може наздогнати і забрати до себе людину, навіть якщо ця людина і не живе в зоні військових дій. І навіть любов матері не в силах цьому завадити.