Я з творчістю Вишневського знайома дуже добре, прочитала приблизно 90% його книжок, деякі навіть по декілька разів. Але ця книжка відверто не сподобалась, дочитавши до кінця, з'явилось відчуття, що вона недописана, просто історія обірвалась. Звичайно мова написання гарна, стилістика, послідовність, якість, все на високому рівні. Але для мене залишається питання про що ця книга і для кого вона написана? Як на мене, то занадто багато монологів, роздумів, спогадів і не тільки головного героя книги. Натомість занадто мало реальних подій, які б могли зачепити та надати бажання читати далі. Тому що в мене бажання дочитати цю книгу пропало вже посередині. Більша частина книги присвячена багатому статевому життю головного героя, розписаному в деталях, які повторюються з усіма його жінками, і порівняно коротенькі розповіді, як він познайомився з цими жінками, і що їх зв'язувало протягом невеличкого проміжку часу. Також багато монологів про природу моногамії та полігамії, про подружнє життя та зради. Моя думка, книгу можна скоротити майже в два рази, і тоді вона стала б набагато цікавіша. А ці 500 сторінок читати було дуже складно і часто просто нецікаво.