Казок дуже багато, цікаві й для дорослих, наповнені лексикою даного регіону. Дуже пізнавально, цікаво і з юмором, рекомендую.

Несподіванкою було натрапити на книгу із казками Покуття. Крайній раз, коли це вдавалось, було ще на зорі молодої Української держави. Тоді такі казки були перевиданням польського етнографа 19-20 століття Оскара Кольберга. Дана збірка народних казок результат роботи упорядника 80-х років 20 століття. Тобто, робота пророблена ще за радянських часів. Покутська казка цікава сама по собі, як і, власне, саме Покуття. Адже їх сюжет виплавлявся в горнилі спірної території, котра кочувала від однієї держави до іншої в різні століття. Покуття - невеличка територія, затиснута між великими річками - Прутом і Дністром переходила спочатку під володіння Молдавських князів, потім польських королів, а ще пізніше нею опікувались Австро-Угорські цісарі. Та й етнічний склад намішував такий мультикультурний салат, що розпізнати, де українці, а де поляки з євреями та вірменами було вже неможливо. Ось у таких-от умовах з’являлись соціально-побутові казки. Здебільшого Покутські казки не стільки фантастичні, скільки відображають моделі поведінки в тих чи інших життєвих ситуаціях. Відносини в родині. Протистояння між багатими та бідним, в результаті яких, звісно ж, кмітливість перемагає «бабло». Важливий тип казок Покуття - символічні зображення добра і зла в обгортці казкових (нереальних героїв або тварин). Книга буде цікава як краєзнавцям та етнографам, так і батькам, котрим встиг набриднути «чужоземний дитячий продукт».