Мені дуже сподобалася ця книга. Сюжет захоплює з перших сторінок, адже невідомий злочинець скоює вбивства в алфавітному порядку та заздалегідь повідомляє про них. Було цікаво разом із детективом Еркюлем Пуаро шукати підказки та намагатися зрозуміти, хто є вбивцею. Агата Крісті майстерно тримає інтригу до самого кінця, тому передбачити розв'язку дуже складно. Книга залишила сильне враження.

Дуже цікава вийшла історія. Обожнюю книги, в яких сюжет динамічний, події замінюються швидко, і взагалі не виникає бажання зробити паузу і відкласти читання. Признаю - вбивцю не відгадала. До кінця думала на іншу людину, а вийшло - те що вийшло. Якщо чесно, трошки розчарована в тому, кого Агата Крісті обрала Абеткарем. Пуаро як завжди на висоті, ніщо не лишається непоміченим для нього. Загалом сюжет та ідея вбивства за абеткою - геніальні: 4 вбивства, 4 міста, 4 різні за статтю та віком людини, загадковий мотив, друковані листи до Пуаро, і жодного відбитку....а може він все ж таки був.... Та сам мотив вбивства, як виявилося - доволі банальний. Скажу лише - багатство це зло. Та загалом - книга захоплююча, персонажів багато, але як не дивно, вони запам'ятовуються легко, невеликий об'єм теж в плюс. Любителям детективів дуже раджу, книга точно варта уваги.

Після прочитання "Убивства за абеткою" Агата Крісті відкрилась для мене з іншої сторони, адже сюжет суттєво відрізняється від інших її творів. Приємно знову читати про пригоди легендарного детектива Еркюля Пуаро та його вірного друга капітана Ганстінгса. А розпочинається історія з того що до Пуаро надходять листи, хтось зухвало кидає йому виклик, щось на кшталт "ось я, ось вбивство яке зроблю я, а ти спробуй спіймай" І з того моменту, відбувається серія вбивст, з однаковим почерком, їх було обрано випадково, за абеткою, першою жертвою була Аліса Арчер з Андовера , Бетті Бернард із Бексхіллонсі тощо, також вбивця біля кожного тіла залишає примірник довідника ABC Railway Guide. Загалом сюжет розвивається досить лаконічно, та чи насправді все є таким як здається з першого погляду. В даному випадку, образ вбивці викликає мороз по шкірі, адже потрібно бути надзвичайно холоднокровним, жорстоким та цинічним щоб вчинити таке. Але як часто Крісті згадує у своїх творах, чим більше людині сходить з рук, тим більше вона починає вірити в свою геніальність та розумову перевагу над іншими, і саме тому вона стає занадто впевненою і менш уважною до дрібниць, і як результат припускається помилки. І даний випадок стає не винятком. Сюжет роману наповнений великою кількістю персонажів, але це зовсім не перегружає його, і описано їх досить лаконічно та «впізнавано», так що не приходиться на середині твору перегортувати до початку, щоб згадати хто це. Сам перебіг вбивств є досить цікавим , та зовсім не схожим на стиль Агати Крісті, навіть Пуаро стверджує що в цьому вбивстві немає нічого «англійського». Загалом, книга трохи незвична, але захоплива та читається на одному диханні.