З одного боку, книга трішки мене розчарувала, бо я очікувала іншого. Прочитавши назву, я сподівалась, що в книзі буде більше про християнство, про те, як княгиня Ольга знайшла свій шлях до Бога, тощо. У книзі саме цій тематиці, на мою думку, приділено не надто багато уваги. Але, з іншого боку, якщо не мати якихось фальшивих, ні на чому не ґрунтованих очікувань, то книга може виявитись дуже хорошою. Це історичний роман про, мабуть, найвідомішу жінку періоду Київської Русі – княгиню Ольгу. Якщо ви любите історію, історичні романи – то вам дуже сподобається. Сподобалося і мені. Завжди цікаво читати більш розгорнуто про людей, про яких до того я читала лише кілька абзаців в підручнику з історії України. Образ Ольги мені сподобався – вона зображена живою людиною, не якимось там ідолом. Вона виходить заміж за київського князя, у неї народжується син, здається, що життя буде неймовірно щасливим. Аж тут чоловіка вбивають. Справедливо чи ні – це вже інше питання. Але Ольга лишається сама з маленьким сином на руках. І їй потрібно зробити все можливе і неможливе, щоб зберегти трон до того часу, коли Святослав буде достатньо дорослим, щоб його посісти. Книга хороша, цікава, жива. Якщо хочете дізнатись більше про Київську Русь і про княгиню Ольгу – раджу читати. Не пожалкуєте.

Володимир Яворівський береться за історичну тематику і обирає епоху Київської Русі та постать княгині Ольги. Уривок з літопису про її жорстоку помсту древлянам за смерть чоловіка Ігора входить до шкільної програми, тож добре відомий кожному. Але автор робить сміливу спробу показати цю жінку з нового боку, мотивувати її вчинки, одним словом "олюднити" цього історичного персонажа. Більша частина роману якраз і описує ті два роки, коли Ользі довелося зібрати всю мужність, силу і волю та рішуче діяти. Їй сорок років, вона нещодавно народила першу дитину - сина Святослава, який має успадкувати престол батька, але раптово все щастя закінчується. Древляни вбивають Ігора. Ольга розуміє, що до певної міри їх вчинок справедливий, бо князь хотів забрати більше данини, але турбота за долю сина, а також за єдність Русі змушує її діяти жорстоко. Цікаво, що автор вводить у канву роману й містичні елементи. Мудрість княгині проявляється і в тому, що вона бореться не тільки з наслідками, але й причиною явищ (тут би в неї могли би повчитися сучасні політики): вона встановлює для всіх земель однакові податки, щоби в майбутньому не було ніяких зловживань. При всіх достоїнствах роман, на мою думку, містить і низку недоліків. Стиль доволі своєрідний, місцями, як на мене, аж занадто сентиментальний. Є огріхи і в змалюванні образу княгині. Наприклад, вона вільно цитує латинські прислів'я, добре знає грецьку міфологію (розповідає про Мінотавра, амазонок, Геракла), каже, що багато читає (і це у 941 році? якою мовою? звідки книги? Якщо грецькою, то чому, спілкуючись в Константинополі, змушена брати з собою перекладача?). Крім цього, час від часу Ольга мислить категоріями патріотизму та національної свідомості, більше притаманними сучасній людині, принаймні мені здаються невластивими людині ХІ ст. Але загалом залишив позитивне враження, тому рекомендую прочитати кожному, хто цікавиться нашим минулим.

Мое знакомство с Владимиром Яворивским началось именно с этой книги. Во- первых, заинтересовало яркое оформление книги, во-вторых, необычное название, а в- третьих, аннотация к данной книге! Прочитав книгу, я пожалел о том, что раньше не читал этого автора и поздно познакомился с его творчеством. Книга хороша- это ничего не сказать!!! Она настолько хорошо и сбалансированно написано, что, прочитав, огорчился- и это все, а так хочется еще и еще. Действие романа происходит во времена Киевской Руси Х столетия. После мученической смерти князя Игоря новой правительницей Руси становится Ольга, так как малолетний князь Святослав еще не может править. Княгиня сталкивается с целой кучей проблем: с интригами бояр, с притязаниями на киевский престол древлянского князя Мала, с нормализацией отношений Руси и соседних угро-финских племен. К тому же княгиня пытается упорядочить систему податей и укрепить внешние связи с ближайиим могущественным соседом - Византией! Читайте однозначно, не пожалеете. В каждой строчке видна любовь автора к главной героине, много внимания уделяется описаниям природы, они просто шикарны. Единственный для меня лично минус (но он незначительный)- это немножко своеобразный украинский язык, так как автор из Западной Украины, поэтому некоторые слова и обороты было тяжеловато перевести, но это такое))). Однозначно книга хорошая, еще буду знакомиться с работами этого писателя!!!