Купуючи Модіано, треба пам’ятати, що письменник не вразить екшном чи історичним трилером. За стилем це швидше Коцюбинскький з його модерністськими оповіданнями чи Микола Хвильовий. Не треба шукати сюжет, причинно-наслідкові зв’язки й узагалі відповіді на питання. Тут немає місця Пуаро чи Голмсу. Перед нами невеличкий роман (чи повість) про дівчину, яка втратила свою молодість у Парижі 1960-х років. Переді мною дівчина, яка не знає, для чого живе. Батька нема, матір стирчить на роботі днями й ночами, подруг теж нема. От Лукі й мандрує Парижем у пошуках пригод. Залишає рідну домівку, знайомиться з дівчиною, що полюбляє кокаїн, одружується із набагато старшим від себе чоловіком, з яким навіть не спить, врешті, зраджує його та все одно прагне знайти сенс існування. Не знайшовши його, вистрибує й закінчує своє життя в польоті. Ця історія геть не детективна. Це просто замальовка з життя однієї з величезної кількості молодих людей, що нікому не потрібні, не мають життєвого стрижня та йдуть з життя, нічого не залишивши нащадкам, окрім спогадів про їхню фізіологічну привабливість. Зверніть увагу: всі герої твору зачаровані образом Лукі, її тендітністю, вродою. Але жодного з них не цікавив її внутрішній світ, її самотність та відчайдушність. Париж Модіано можна порівняти зі Стамбулом Памука. Однак турецький автор подає атмосферу свого улюбленого міста більш колоритно. Париж Модіано для мене - це тихе осіннє місто, з безліччю кав’ярень, богемними тусовками та порожнечею всередині. Занадто багато депресії та мінору.

У меня есть план-мечта: прочесть по несколько книг всех Нобелевских лауреатов. Очевидно, что это не лучшая книга для начала знакомства с Патриком Модиано. Попробую как-нибудь прочесть еще что-то. Что хорошего в этой книге? Атмосфера Парижа, его улочки, его кафе, парижанки, молодая студенческая и около-литературная богема. Все описано замечательно, особенно, если вы хоть раз бывали в городе, то сразу же нахлынут воспоминания. Если не бывали, но много читали про это город, то все описания вам тоже придутся по душе. Очевидно, что Модиано очень французский автор, это самое яркое в этой книге - ее бесспорный французский, романтический колорит. Книга годится, чтобы убить время, скоротать вечер и потешить себя всеми этими парижскими силуэтами, не обращая особого внимания на сюжет. Сюжет очень простой, ну очень посредственный, его хватило бы на рассказ, например самой героини. Но автору захотелось поговорить голосами нескольких персонажей, от этого история без нужды разрослась в объеме. Сюжет на тему: "Ищите женщину".

Для меня это первая книга Патрика Модиано и я разочарован. Мне было очень скучно это читать. Наверное для парижан и людей влюбленных в Париж, в этой книге есть намного больше привлекательного. Я не франкофил и никогда им не стану. В центре этой истории - кафешки Парижа, их посетители, то ли творческая богема, то ли просто молодые, амбициозные мечтатели-нищеброды, которые играют в то, что они творческая богема, до конца не ясно. В центре повествования одна девушка, и ее загадочная история, в которой в общем-то ничего особенного нет, просто приходя в кафе, она придумывала себе биографию, а настоящая оказалась другой. Книга, наверное атмосферная, но от этой атмосферы Парижа, с подробными упоминаниями тех, или иных городских координат, описанием кафешек - мне не холодно и не жарко. Нобелевскую премию Патрик Модиано, получил в свои 69-лет, за виртуозное владение "искусством воспоминания" - как говорится в заключении Шведской академии. Наверное он и правда это умеет, но исключительно для франкофилов и людей, для которых Париж - это любимый миф и целый мир.