Книга Тут похований Фантомас

Формат
Мова книги
Видавництво
Рік видання

ТСН-ки – це колонки, із якими Юрій Андрухович раз на тиждень виступає на сайті tsn.ua «Телевізійної служби новин» Каналу «1+1». Починаючи з грудня 2010 року, він опублікував їх уже близько двох сотень. До вашої уваги – своєрідне вибране з цих щотижневих записів, розташованих у суворо хронологічній послідовності. Готуючи цю збірку, автор свідомо не вносив змістових коректив, але вважав за доцільне вказати точну дату кожної публікації. Дати тут є не тільки каркасом, але й значною мірою орієнтиром.

"Через вікно одного з номерів на третьому поверсі вибратися на дах, окинути поглядом усю Європу з її найвищого міста і знайти в оптичному прицілі вайлувате тіло того, заради кого ти тут. Натиснути на спусковий і, вміло не зачепивши жодного з кількох десятків охоронців, покласти край усім стражданням народу".

Юрій Андрухович

Продавець товару
Код товару
466467
Характеристики
Тип обкладинки
Тверда
Мова
Українська
Опис книги

ТСН-ки – це колонки, із якими Юрій Андрухович раз на тиждень виступає на сайті tsn.ua «Телевізійної служби новин» Каналу «1+1». Починаючи з грудня 2010 року, він опублікував їх уже близько двох сотень. До вашої уваги – своєрідне вибране з цих щотижневих записів, розташованих у суворо хронологічній послідовності. Готуючи цю збірку, автор свідомо не вносив змістових коректив, але вважав за доцільне вказати точну дату кожної публікації. Дати тут є не тільки каркасом, але й значною мірою орієнтиром.

"Через вікно одного з номерів на третьому поверсі вибратися на дах, окинути поглядом усю Європу з її найвищого міста і знайти в оптичному прицілі вайлувате тіло того, заради кого ти тут. Натиснути на спусковий і, вміло не зачепивши жодного з кількох десятків охоронців, покласти край усім стражданням народу".

Юрій Андрухович

Відгуки
2 Відгуки
kurt
10 лютого 2019 р
4 бали
ИМХО
Если бы украинский сечевой козак пошел в рок-н-ролл, ну или на худой конец в культуртрегеры - это был бы именно Андрухович. К пану Андруховичу я отношусь с долей уважения и иронии, в рот ему заглядывать я не готов. Как прозаик он мне вообще не нравится, переводы его и украинский язык я обожаю, но колумнист-мыслитель из него все равно диванный, доморощенный. Больше всего раздражает в нем главное - он не может определиться со своим амплуа и своей исторической ролью - то ли он контр-культурный шут, то ли пророк и философ, его все время заносит. Радикальный город Франик, и Андрухович не без греха. Порой он говорит однобоко про весьма безвредные вещи, которые было бы обидно слышать людям, которых это касается. Вроде он и тяготеет к толерантности, вроде и феминитивы употребляет, а все равно хамство нет-нет, да и проскочит. Меня лично такая манера слегка раздражает. И все же он очень эрудированный, всегда выдает какие-то необычные факты, подмечает мелочи, и для такой цены это отличная книга, для того, чтобы над ней подумать и немного поспорить с автором. Для среднего украинского читателя, особенно русскоязычного в ней будет множество откровений. Рекомендую к прочтению. Стоит купить, чтобы потом перечитать лет через 10.
Тарас
28 січня 2019 р
5 балів
О «любви» игуаны к человеку
«Тут похований Фантомас» - сборник эссе, перевернувший мое сознание, он заставил посмотреть на вещи, происходящие с нами, нашей родной страной, совершенно иначе. Книга состоит из небольших по объему «ТСН-ок», с которыми писатель в течение последних четырех лет (с декабря 2010 года) появлялся на сайте tsn.ua. День за днем писатель фиксировал свои рефлексии о новой Украине, которая, в проекции человеческой адекватности, возникает в виде чего-то достаточно странного. Сегодня страна находится в пространстве небытия, в котором все боятся быть не такими, как другие. Это Андрухович четко подмечает, например, в эссе «Геройки нашого часу». Том, как украинские «заробітчанки» выбирают себе одежду, возвращаясь на время домой: «Це виїзна модель, для України. Усе найкраще в них залишилося там, а тут і таке зійде. Вони ж досвідчені й биті, і чудово знають, що невдовзі приземляться на території, де не можна виглядати інакше, де слід бути, як усі, де той, хто не впадає в очі, має значно більше шансів вижити». Эта книга - не только о преодолении постколониальной и постгеноцидной травмы. На мой взгляд, в ней поднимается вопрос необходимости быть над временем, потому что только так Украина сможет догнать тех, кто сегодня в авангарде мировой политики и культуры. У нас «завжди знайдеться якась погань, котра в день жалоби протвіттерує, як вона на зло «бандерлогам» буде бухати й танцювати. Завжди вигулькне якийсь Табачник із бажанням переписати нашу пам’ять чи хоча б, як мінімум, шкільні підручники. Завжди вчасно подасть голос Москва. Завжди місцеві тролі зберуться на свій черговий тролячий шабаш». Украина любит шабаш, а украинцы - своих угнетателей. Кроме того, в национальном характере есть что-то такое, что держит Украину, как веревкой, над сатанинским болотом. О нашей эпохе «невідомі нащадки розповідатимуть таке. Більшу частину заробленого люди віддавали владі як оброк - за саму тільки можливість пересиджувати у своїх старих і холодних норах, званих квартирами» («Бенкетні канти злих часів»). «Парадокс раба» в том, что раб может значительно лучше понять своего угнетателя, чем освободителя. Хозяин - социальная позиция, которой всегда можно приспособиться. А освободитель…. Чего ему надо, чего он хочет? Освободить от зависимости? Большинство украинцев сегодня не способны воспринять и осознать идеалистических порывов к самоидентичности, которыми руководствуются единицы, им значительно легче принимать правила рабской игры и в дальнейшем успешно служить своему хозяину. И сидеть в болоте. Факты, собранные Андруховичем, показывают, что абсурд - это не результат встречи человека и Вселенной, как убеждал А. Камю. Абсурд сидит где-то глубоко в человеческом «Я», которое порой может впадать в инфантильность, идеологию или другой маразм. «Мені колись розповідали історію про одомашнену ящірку-іґуану, яка вкусила свого господаря, а потім ходила за ним по всій квартирі. Хоч куди б він ступив - іґуана за ним… Щойно за кілька годин якийсь фахівець просвітив його, що іґуана просто за ним полює. Вона боїться впустити момент, коли отрута почне діяти і можна буде поласувати своєю жертвою» («У світі тварин»). Абсурдность проявляется на разных уровнях, включая гастрономический. Что можно сказать о стране, в которой кушают блюда с названием «палочки краба», «шаурма царская сексуальная» или же «филе ангела» («Елегія для сирних коників»). М-да, печаль… Мир несовершенен и в нем всегда есть угроза построить те миры, которые тот же Оруэлл описывает в «Колгоспі тварин» или в романе «1984». Как уберечься от тотального контроля «большого брата»? Как, наконец, стать независимым и счастливым? Ответы в книге! Читать, задавать вопросы и осмысливать реальность, которая (если что-то не предпринять), скорее всего, от нас ускользнет.
Виникли запитання? 0-800-335-425
120 грн
Немає в наявності
Паперова книга