Сюжет обертається навколо несподіваного вбивства, де кожна деталь стає підказкою для розгадки - герой крок за кроком розплутує клубок обставин і мотивів злочинців. Події розвиваються динамічно і логічно, атмосфера напружена, але без перебільшеного драматизму, персонажі діють природно і послідовно. Для мене роман цікавий поєднанням гостросюжетної інтриги і психологічної проникливості - напруга зростає поступово, а фінал залишає відчуття завершеності та продуманості.

Цей роман можна охарактеризувати як одна справа не самого вдалого приватного детектива. А взагалі, для повного розуміння історії, її стилю та шарму, необхідно встановити, що таке жанр нуар. Для цього жанру притаманна темна кримінальна історія, яку розв'язує (або думає, що розв'язує) людина, яка не є героєм у звичному сенсі. Як правило, ця історія не закінчується happy end, а залишає гіркий слід. Усе відбувається у великому місті (саме city з його хмарочосами), який повен пасток і небезпек. Отож, головним героєм є приватний детектив Раян, який не ставить перед собою ціль нести добро та справедливість у світ. Ні, він заробляє небагато і тим фахом, який в нього виходить. А тому він не дуже переймається повною прозорістю справи - головне не втрапити у халепу надто сильно. Іншими словами, типовий персонаж нуарного детектива. Одного дня йому роблять вигідну пропозицію, яка трохи смердить. Після того, як Раян встановив, що його заздалегідь та навмисно виманили з його офісу, він розуміє, що втрапив у халепу з мертвою жінкою з Гонконгу. Саме тому книга й називається "Труна з Гонконгу". Раян ухвалює рішення рушити у цей далекий, таємничий край, щоб знайти того, хто хоче списати на нього тіло. Великою цікавинкою є саме місто Гонконг з його бідними районами, кримінальною мережею та місцевими правилами, способом мислення. Цим роман суттєво відходить від класичного нуару, а значно пізніше в кіно буде проілюстроване те, що запропонував містер Чейз. Ви зможете піддивитися за діяльністю мережі проституції, біженців з Китаю, наркотрафіків та багато іншого. Комусь це можна дуже сподобатися, а когось цей антураж відштовхне. Ця історія не отримає щасливого фіналу; Раян начебто оминув одну біду, але відчуття в нього не як у переможника. Підводячи підсумки, хочу сказати, що ця книга мені дуже сподобалася завдяки своїй міцній атмосфері, але це не супер-супер без недоліків. Найбільша з них - це сама детективна історія, яка не надто вражає, але якщо не сильно придивлятися - то проблеми не так помітні.

У притаманній Чейзу манері заплутувати сліди вбивці і змушувати читача подумки звинувачувати то одного, то іншого героя у вбивстві, написана і «Труна з Гонконгу». Хоча, мені все ж вдалось десь із середини здогадатись хто є винним. Таке трапилось вперше у моєму багаторічному читацькому досвіді читання Чейзових оповідок. Щоправда, я приписувала вбивці геть інші мотиви, все виявилось значно примітивніше. Автор цікаво маневрує фактами, видаючи то реальність за вигадку, то вигадку за реальність. В якийсь момент я просто закрила книгу зі словами «Стоппп. А тепер ще раз. Як це взагалі розуміти??». Інколи повороти розслідування та відкритих фактів настільки несподівані, що просто «вибивають із колії». Цікавим є те, що оповідь ведеться не від сторонньої особи «зверху» - неживої та занадто стандартної, а саме детектива, якому «випало щастя» вплутатись у всю цю історію та ще й ледь не опинитись звинуваченим у вбивстві. Цікавий склад розуму головного героя змушує приязно ставитись до його, можливо, в дечому дивакуватих вчинків і бажань. Хоча, з кінцевим висновком - жалю до єдиної невинно постраждалої особи у цьому «каламбурі подій», я солідарна на 200%.