Троща
Паперова книга | Код товару 756426
Yakaboo 5/5
Автор
Василь Шкляр
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Троща

Новинка від автора бестселерів «Залишенець» та «Маруся»!

«Троща» — роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше.

Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають на нього з новою силою. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя… Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з’являється личина зрадника…

Характеристики
Автор
Василь Шкляр
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Чудово! 87% користувачів вважають цей відгук корисним
    Обожнюю читати книги Шкляра. На відміну від мого другого улюбленого автора, Андрія Кокотюхи, всі книги Василя Шкляра мені дуже подобаються, тобто немає таких, яким би я поставив оцінку "4". Беручи до року "Трощу" занурюєшся в книгу з головою, читаєш на одному диханні і прочитавши всю, розчаровуєшся в тому, що вона така тоненька. Хтось скаже, що ні, товста - можливо, але ж великий шрифт та товстий папір - це свого роду маркетинговий хід, саме для того, щоб книгу зробити товщою. Дуже сподобався чергування опису сучасності з описом минулого (в реальному часі). Це як дивитися фільм, в якому головний герой згадує своє минуле і потім знову режисер переносить нас в сьогодення. Так в книзі мало епічних подій, мало сюжетних ліній, але в ній чудово описано життя та настрій героїв. Навіть є невеличка лінія кохання. Вразило майстерне порівняння автором вуст коханої Стефи з губами лошати. Так описати міг лише Шкляр. Додав книзі колориту і галицький діалект. Всі оці "ніц", "всипав" і т.д. Приємно, що головний герой лишився живим - свого роду такий собі "хеппі енд". Хороша книга. Всім бібліофілам українських сучасників - однозначно рекомендую!
  •  
    Раджу! 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Яке ж це знущання долі, щоночі, чи майже щоночі, задерши голову побачити на небі того, хто роками нагадуватиме про те, що колись у тебе було інше життя-буремне, бойове, з благородною метою на грані між життям і смертю, честю і безчестям. Життя, у якому ти виявився просто фігуркою на чиїсь шаховій дошці. А сьогодні ти в пеклі, обраному власноруч. Пеклі, яке може принести задоволення, може підняти з попелу розбиті мрії і сподіванні, пеклі, яке раптом перетворить і тебе на гравця і уже ти сам будеш тримати у руках шахову фігурку і думати, що ж з нею зробити...
    Чим більше я читаю про УПА, тим більше запитань у мене виникає. Здається, ця сторінка української історії назавжди буде якимось моїм власним хрестом. Я ніби просто накопичую знання, емоції, почуття, але ніяк не можу сформувати якусь ключову для себе думку.
    Читаючи, я ніби відчувала в повітрі привид "Музею забутих секретів" Оксани Забужко, ніби ці книги прагнули побратися і на шлюбному ложі розкрити врешті мені таємницю, яку я все ще намагаюся осягнути.
    Читайте! Раджу!
Купити - Троща
Троща
190 грн
Відправлення
09.06.2020
 
Інформація про автора
Василь Шкляр
Василь Шкляр

Василь Шкляр - український письменник, автор бестселера «Залишенець». Один з найбільш читаних і відомих сучасних українських письменників. Лауреат Шевченківської премії 2011 року. Народився в селі Ганжалівка Черкаської області. Поступив на філфак Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але після випадку, який автор відобразив у своєму творі «Стороною дощик іде», Василь пере...

Детальніше

Рецензії Троща

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Чудово! 87% користувачів вважають цей відгук корисним
    Обожнюю читати книги Шкляра. На відміну від мого другого улюбленого автора, Андрія Кокотюхи, всі книги Василя Шкляра мені дуже подобаються, тобто немає таких, яким би я поставив оцінку "4". Беручи до року "Трощу" занурюєшся в книгу з головою, читаєш на одному диханні і прочитавши всю, розчаровуєшся в тому, що вона така тоненька. Хтось скаже, що ні, товста - можливо, але ж великий шрифт та товстий папір - це свого роду маркетинговий хід, саме для того, щоб книгу зробити товщою. Дуже сподобався чергування опису сучасності з описом минулого (в реальному часі). Це як дивитися фільм, в якому головний герой згадує своє минуле і потім знову режисер переносить нас в сьогодення. Так в книзі мало епічних подій, мало сюжетних ліній, але в ній чудово описано життя та настрій героїв. Навіть є невеличка лінія кохання. Вразило майстерне порівняння автором вуст коханої Стефи з губами лошати. Так описати міг лише Шкляр. Додав книзі колориту і галицький діалект. Всі оці "ніц", "всипав" і т.д. Приємно, що головний герой лишився живим - свого роду такий собі "хеппі енд". Хороша книга. Всім бібліофілам українських сучасників - однозначно рекомендую!
  •  
    Раджу! 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Яке ж це знущання долі, щоночі, чи майже щоночі, задерши голову побачити на небі того, хто роками нагадуватиме про те, що колись у тебе було інше життя-буремне, бойове, з благородною метою на грані між життям і смертю, честю і безчестям. Життя, у якому ти виявився просто фігуркою на чиїсь шаховій дошці. А сьогодні ти в пеклі, обраному власноруч. Пеклі, яке може принести задоволення, може підняти з попелу розбиті мрії і сподіванні, пеклі, яке раптом перетворить і тебе на гравця і уже ти сам будеш тримати у руках шахову фігурку і думати, що ж з нею зробити...
    Чим більше я читаю про УПА, тим більше запитань у мене виникає. Здається, ця сторінка української історії назавжди буде якимось моїм власним хрестом. Я ніби просто накопичую знання, емоції, почуття, але ніяк не можу сформувати якусь ключову для себе думку.
    Читаючи, я ніби відчувала в повітрі привид "Музею забутих секретів" Оксани Забужко, ніби ці книги прагнули побратися і на шлюбному ложі розкрити врешті мені таємницю, яку я все ще намагаюся осягнути.
    Читайте! Раджу!
  •  
    Вже класика української літератури! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Твір Василя Миколайовича Шкляра "Троща" відтепер посів чільне місце на моїй візуальній поличці найкращих книг. У романі змальовуються три сюжетні лінії, що можна чітко простежити.

    Перша лінія: оповідь про життя вояка на прізвисько Місяць, що живе у тяжкі часи для УПА, у якій і перебуває головний герой. Місце дії: Тернопільщина. Час: 1949 рік. Пройнята ця сюжетна лінія трагізмом, вірою в перемогу, незламністю, твердодухістю, патріотизмом і можна, певно, безкінечно продовжувати характеристику, адже насиченість цієї оповідки дуже велика. Це період це тяжкий злам, період - коли вояки борються з останніх сил. Автор наповнив цю історію напруженістю, що не відпускає до останнього

    Друга лінія: це історія життя, того ж Місяця, але вже через 20 з гаком років. Місце дії: Запоріжжя. Час: 1974 рік. Розповідається про тяжке післяупівське життя та історію чергових знайомств з запоріжцями, та навіть зі своїми земляками. За описами місцевості та вулиць, одразу ж вгадується Запоріжжя. Тут зароджується і кохання п'ятдесятирічного чоловіка, і описується місцевий менталітет, люди, місця.

    Третя лінія: любовний трикутник між Стодолею, Михайлиною й Брозом. Теж не менш напружена лінія кохання, котру автор вміло повернув та заінтригував читачів. А її розв`язка просто вражаюча.

    Варто зазначити, що твір, за структурою, поділяється на три частини: Зрада, Слідство і Вирок.

    Підготовка і процес написання вражає! Автор глибоко досліджував історію УПА, СБ УПА, тогочасний період, спілкувався із воїнами, очевидцями тих подій, звертався до певних ґрунтовних наукових праць, навіть спілкувався галицьким діалектом, для того щоб відтворити його у своєму романі. Тому творіння пана Василя Шкляра є гордістю для сучасників і добрим спадком для нащадків. Вдячний (думаю, як і всі читачі) Василю Шкляру за чудовий роман! Це дійсно вже класика української літератури, та навіть світової!
  •  
    Зраду можна зрозуміти, але не можна виправдати 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо вірити видавництву КСД, то "Троща" стала найпопулярнішою книгою України в 2017 році, і 35-ти тисячний тираж цьому підтвердження. Дану шалену популярність роману можна пояснити ностальгією читачів за вже культовою книгою "Чорний Ворон. Залишенець", де також описана боротьба синів України за незалежність. Тираж якої досягає за даними автора вже 145 тисяч примірників!

    Роман оповідає про спогади колишнього вояка УПА, який пережив заслання, і тепер намагається мирно житти в Запоріжжі, але минуле його не відпускає. Спогади ідуть чергуючись з сьогоденням, і читач поринаю в подвійний вир подій. Де певні предмети, могили чи щось інше штовхає головного героя згадувати минуле. Він згадує як через зраду КГБ застало їх в трощі (очереті), біля р. Стрипи. Хто їх зрадив, що очікує головного героя далі описується з винятково творчим запалом, і з використанням реальних допитів СБ ОУН тих подій. А побувавши на презентації книги 27 серпня у Рівному, дізнався, що Василь Шкляр довгий час пробув на теренах річки Стрипи в Тернопільській області, де і розгортаються події книги. Перейнявши місцевий діалек, певні місцеві легенди і інше, Шкляр написав свій черговий творчий доробок, шедевр.

    Єдине, що мені не сподобалося в романі, це як описані там КГБісти, занадто вони людяні, помірковані, на допитах не катують нікого. На противагу суворій СБ УПА видаються навіть доблесними. Та і роман не затягую так як інші. Постійне перестрибування в часі збивало читацький запал, ну принаймі в мене. Але тим не менше, книга варта уваги для кожного свідомого громадянина України. Народ, який не пам'ятає своєї історії, змушений її повторювати!
  •  
    Прекрасно
    Нарешті я добрався до прочитання Шкляревої «Трощі». Останнім часом всі новодруки, які я прочитав справляли на мене дуже сильне враження – це гарний знак. Дійсно є з чого вибрати, над чим подумати, і те що дійсно збурює уяву.
    Як на мене, на цей час це найкраще з того, що написав маестро (не применшуючи при тому значення і цінності його «Залишенця»). Так що прочитав щось за тиждень – непоганий результат для мене як на останній час.
    Сюжет як завжди майстерно закручений, професійно виписаний текст, чітка зав’язка, зрадник. Але це все таки не банальний детектив. На тлі епохи трагедія однієї людини, і в трагедії людини весь жах епохи. Ми ще не до кінця усвідомили всі жахи радянської окупації і їхній безпосередній вплив на нас. Зрештою – люди тієї епохи ще живі, вони посеред нас, і вони передали нам і свій досвід і свої травми. Це не якісь казкові часи, а дуже навіть намацувальне для нас минуле. Зрештою і в головному герої, від імені якого ведеться розповідь, прописані елементи біографії Мирослава Симчича – останнього сотенного УПА.
    Події роману відбуваються в Тернопільській області та в Запоріжжі (хоча по моєму саме місто ні разу і не назване, але з усіх локацій, натяків можна зробити висновок, що «місто на Дніпрі» це і є саме Запоріжжя ). Можливо через те, що мій дідусь був з Тернопільщини, багато моментів мені десь близькі.
    Найбільше мене все таки вразило те місце, де останній бандерівець сидить в своїй криївці до 62 року. Без забезпечення, без керівництва і без надії. Хлопака все таки залишився вірним собі. І пішов з цього світу нескореним. Мабуть, за другу Українсько-Російську війну ми бачили більше, ніж хлопці. Але так як вони натерпілися нам не дано знати – без тилу, без держави, без нормального постачання, та і зрештою без надії, вони служили Україні до останнього.
  •  
    Книга для людей про людей
    Це була, можна сказати, перша прочитана мною книга сучасного українського письменника. Не вірила я чомусь, що зараз в Україні можуть зробити щось толкове. Але зараз розумію, що я глибоко помилялась.

    Я прочитала цю книгу просто за один раз, тому що не могла відірватись. Купила раніше, але часу не було прочитати (готувалась до ЗНО), а то побачила її, сумуючу, на столі, взяла в руки і вже не випускала, доки не дочитала до кінця.

    Сюжет динамічний та цікавий, підлітків зараз важко зацікавити, але цій книзі вдалося. Ще цікавіше від того, що в книзі описується Тернопільська область, а саме місцевість поблизу с.Ішків на річці Стрипі. Сама я з Тернопільської області і маю з цього села знайомих, тому це ще більше підігріло інтерес до читання. Всі діалектні слова використано вдало, і в тому ж контексті, що вживаються тут, це дуже радує, бо коли діалектне слово використовують недоречно, це, по-перше, смішно, по-друге, відразу зрозуміло, що людина не дуже заглиблювалась, аби зрозуміти людей, які там живуть. За це, окреме дякую для автора)

    В першому розділі чергувались частини про молодість в УПА та вже похилий вік героя. Гріло душу те, що я точно знала: герой виживе, але стільки всього доведеться пережити. Переживати за героїв, все ж доводиться, адже розповідається і про інших людей. Це історія про українців, які боролися з режимом, не дивлячись ні на що. Більшовики вбивали їх та їхніх дітей, переманювали зі сторони повстанської армії на свою, а потім розстрілювали. Тут розповідається про страшні часи, ніби війна вже і закінчилась, але смерть хоче забрати більше.

    Книга не містить помилок, як це зараз часто трапляється, тут видно що люди старалися, аби книга була в якнайкращому вигляді.

    Отже, я можу з впевненістю рекомендувати книгу до прочитання. І не тільки дорослим, яким ця тема може бути цікавіше, але і молодим людям, підліткам. Тому, що це наша історія, яку варто знати. Знати, що ми боролися і боремось, як сказав про цю книгу автор.
  •  
    А могили й досі там
    Василь Шкляр - дійсно народний письменник. Його народна патріотична позиція знаходить своє відображення не тільки в творах, а і в житті. Людина, яка не поступається принципами там, де зробити це дуже важко.
    “Троща” надзвичайно потужний роман. Важко уявити яку колосальну роботу здійснив автор для написання цього твору. В ньому йдеться про боротьбу УПА проти загарбників. Проте це не поверхова розповідь з відображенням справжніх подій. Тут дуже детально описано внутрішній устрій повстанців, умови життя та виживання, принципи роботи внутрішньої безпеки, будова криївок та людські фактори в тих умовах: переживання, співчуття, образи та розчарування. Оповідь відбувається в двох часових вимірах. Післявоєнний час та період боротьби, про який згадує головний герой. В першому вимірі мало динаміки. В ньому зображується людина, що перебуває один на один з собою, її роздуми в самотності. Другий - час боротьби, динаміка, екшн, якщо дозволите. Але в круговерті війни описується природа людей, їх прагнення та бажання, які можуть бути як благородними, так і ницими. Іноді вони присутні в одній людині. В період війни тваринні інстинкти загострюються і стає набагато важче приховувати свою сутність. Не можна сказати, що тут кожен сам за себе, але без цього теж не обійшлося.
    Описані в романі місця і місцевості справді існують. Там і зараз можна знайти деякі могили тих часів.
  •  
    Троща
    Це історія про нелегке життя колишнього воїна УПА, чоловіка на псевдо Місяць. Після того, як відбув свої двадцять п'ять років в таборах, він приїхав жити на схід України, в місто на Дніпрі, бо ж шлях на Батьківщину йому закрито назавжди. І от облаштувавшись на новому місці, знайшовши сяку-таку роботу, щоб не вмерти з голоду, одного разу прогулюючись містом, Місяць набрів на цвинтар, а там - на могилу з знайомим ім'ям, яке сколихнуло в душі колишнього воїна усе, що було там поховано стільки років. Бо виявляється, що той, хто лежить досить недавно на міському цвинтарі, мав би бути мертвим уже більш, ніж двадцять років.
    Автор чергує розділи з описами теперішніх і минулих подій. І перед читачем з часом вимальовується картина зради в лавах УПА, яка призвела до ув'язнення головного персонажа та до загибелі його друзів.
    В романі описуються події, коли друга світова війна уже скінчилася, але сутички між повстанцями та радянськими військами все ще точилися. Та для мене книга читалася скоріше як детектив, ніж історичний роман. Постійно ловила себе на думці - що ж там далі? і хто виявиться зрадником?
  •  
    Троща
    Книга улюбленого талановитого українського письменника Василя Шкляра чекала на прочитання майже рік. І була мною прочитана майже за два дні. Вона захоплює читача з першої сторінки і не відпускає до останньої.
    Дуже цікава, основана на реальних подіях.
    Роман пронизаний любов’ю до своєю Батьківщини і написаний такою вишуканою і рідною українською мовою. А ще набагато глибший зміст роману, аніж здається на перший погляд. Особливий післясмак вже після прочитання. Коли перегорнув останню сторінку, а ще у голові довго обмірковуєш прочитане. Коротше кажучи, все як я і люблю у творчості Шкляра. Зауважень немає жодних.
    Події у романі розгортаються у двох часових просторах. Один у 1970 році у місті десь на сході Україні. Головний герой – політв’язень , який пройшов через 25-річне заслання у радянських таборах за участь у підпільній боротьбі вояків УПА за волю та свободу України. І друга – це спогади головного героя про боротьбу у складі воїнів УПА двадцятип’ятирічної давності та про підступну зраду, яка забрала життя вірних побратимів.
    Роман розповідає про те, що довго замовчувалося у багатьох українських родинах. А саме про нелегке життя простих людей, про несправедливі висилання на каторгу до Сибіру і знущання над багатостраждальним українським народом за часів радянської влади у вже післявоєнний час.
 
Характеристики Троща
Автор
Василь Шкляр
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Петербург
Тираж
5000
ISBN
978-617-12-3720-9
Вага
470 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Троща