Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму
Паперова книга | Код товару 888524
Yakaboo 5/5
Автор
Ірина Агапєєва
Видавництво
Брайт Букс
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Олена Нуньєс
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм

Усе про книжку Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму

Пропонуємо вашій увазі книгу Ірини Агапеевой “Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму” від видавництва “Брайт Букс”.

Про книгу:

Перед вами незвичайна книга. Події які описує автор, вона зазнала в реальному житті. Ви прочитаєте про те, про що звичайні громадяни мало інформовані - про життя і драму, яка щодня розгортається за стінами тюремної будівлі.

В минулому. Ти звичайна дівчина, що має здавалося б все, що необхідно для щасливого і успішного життя: прекрасну сім'ю, кохану людину, навчання і чотириногого домашнього улюбленця. Здається, все що може тебе чекати - це прекрасне майбутнє.

В теперішньому. Ти ув'язнена, ти жертва обставин, якій належить відбувати свій термін у жіночій в'язниці. Тут діють зовсім інші правила і закони, а навколо злочинці, охоронці і щури. Що тебе може чекати тепер?

Буває настає такий день, коли звичне життя людини назавжди руйнується і зникає за високими кам'яними стінами оповитими електричним дротом. Неможливо передбачити майбутнє, навіть якщо життя здається ідеальним, може трапиться непередбачене ...

Чому варто купити книгу “Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму” Ірини Агапеевой?

“Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму” - книга сповідь, книга голос, що розповідає історію однієї дівчини, але представляє собою голос всіх тих людей які щодня відбувають своє ув'язнення в стінах подібних закладів. Те про що не прийнято говорити, те що замовчується, те про що багато хто не хоче знати. Ця книга можливість дізнатися, що відбувається за високими кам'яними стінами оповитими електричним дротом з перших вуст.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Ірина Агапєєва
Видавництво
Брайт Букс
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Олена Нуньєс
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Рецензії
  •  
    Нещасна доля, практично невиної дівчини 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли я вперше побачила цю обкладинку та опис, зрозуміла - ця книга має бути моєю. Я одразу нафантазувала собі історію дівчини в тюрмі та після неї, чи повернувся до неї хлопець, чи не відвернулися рідні, як після цього всього вона стала письменницею. Дещо я вгадала. Книга нереально крута, здається, що у нашому житті є дуже багато недоліків, але головний скарб - це свобода, коли ти маєш змогу вчитися, працювати, відпочивати так інколи є труднощі не завжди вони прості, але якщо ми нічого не зробили важливого, то ми виплуєтамося, а в тюрму може попасти кожен, хто хоче когось прикрити через любов та ласку, неосвідомлюючи те, як там важко ,що після цього наше майбутнє безумовне не буде мрій та іншого. Наше майбутнє безхмарне сьогодні ти зробив прекрасний проект на роботі, тебе підвищили, а завтра ти виходиш заміж, а за місяць ти попадаєш в тюрму, адже ти з переляку наробив багато кепських справ, а місяць тому нічого не передчувало біди. Тому що з кожним може трапитися, не шкодуйте грошей, бо через роки ця книга буде коштувати мільйони та мільярди, на неї будуть діяти норвезькі, англійські, німецькі, польські, японські, китайські, корейські, турецькі переклади та інші. Це дуже важко пристосуватися до тюрми - їжа, повітря, особистість, зневага, а головне відчуття залежності від когось, хто там зверху. А головне - повернення додому, коли все ледь знайоме. Прочитала книгу я за пару вечорів, книга читається дуже легко, одразу відчутно, що це реальність, немає видуманих слів, фантазії, видуманих людей. Я дуже дякую авторці за сповідь, адже це дуже важко згадувати все те, що хотіла забути як жахливий сон. Також велика дякую Yakaboo за рекомендацію. А також я знаю, що через пару років ця книга набере шаленої популярності, про нею будуть знімати фільми, вчити у школах, ліцеях та інститутах, а коштувати вона буде дуже багато.
  •  
    «Того, что я увидела и услышала в тюрьме, было достаточно, чтобы получился полноценный художественный роман» - Ирина Агапеева 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму» - реальный сценарий событий, который произошел в жизни госпожи Агапеевой. Я увлекаюсь ее творчеством достаточно давно, прежде всего, потому что ее стиль написания мне очень близок по духу.
    Что могу сказать по книге?
    Во-первых, роман меня поразил своей человечностью. Ирина не старается как-то приукрасить историю, обо всем говорит правдиво, как есть. Во-вторых, удивила сама писательница, ее стойкость к вызовам, всему тому, что женщине пришлось пережить за решеткой. Вопреки всему, она остается искренним человеком. И где у нее берется столько смелости?! Видимо, тюрьма меняет людей, делает их более взрослыми... Она закаляет с невероятной скоростью и нагоняет только на одну мысль - ВЫЖИТЬ! Выжить, чтобы рассказать людям обо всех ужасах этой системы. Обнародовать отвратительные факты не документально, а эмоционально насыщенным языком художественного произведения.
    Обычному человеку невозможно представить, какая это ценность - быть на свободе и самостоятельно влиять на собственную судьбу. А еще - находиться в нормальных санитарно-бытовых условиях и рассчитывать на элементарную медицинскую помощь в случае необходимости. Все жалуются, что цены растут, медицина становится более платной, жилье дорогое и т.п. Они жалуются, не осознавая, что находятся в «раю». Ведь любые трудности ничего не стоят на свободе, по сравнению с теми же препятствиями в тюрьме.
    Взглянув на жизнь глазами заключенной, я считаю написания такого произведения общественным подвигом. Годами нечеловеческие условия пребывания людей, которые попали за решетку, замалчиваются государством. Мы стыдливо делаем вид, что их не существует. Но тысячи. И не все виноваты, не все виноваты настолько...
    После прочтения романа, я вовсе не считаю что нужно срочно освободить всех заключенных. Нет! Но мы люди, и они люди (хотя встречаются среди них, как и среди нас, изверги). А люди имеют право жить по-человечески.
    Заканчивается роман вроде положительно, но... Быть признанным невиновным и выйти по амнистии - это две большие разницы. Все понимают, что речь идет о невиновности нашей героини. Почему же тогда она выходит с клеймом виновной, подпадая под амнистию? Автор предлагает свою версию. Признание невиновности людей (месяцами, а иногда и годами теряли достоинство и здоровье в нечеловеческих условиях тюрьмы) влечет за собой признание их права на компенсацию морального и материального ущерба. Поэтому государство стыдливо предлагает амнистию. А человек после пережитого соглашается на такую цену свободы. Этот роман ставит клеймо не на людях, находящихся в тюрьме, а на государстве, которое издевается над своими гражданами.
Купити - Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму
Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму

Звичайна ціна: 100 грн

Спеціальна ціна: 80 грн

Є в наявності
 

Рецензії Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Нещасна доля, практично невиної дівчини 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли я вперше побачила цю обкладинку та опис, зрозуміла - ця книга має бути моєю. Я одразу нафантазувала собі історію дівчини в тюрмі та після неї, чи повернувся до неї хлопець, чи не відвернулися рідні, як після цього всього вона стала письменницею. Дещо я вгадала. Книга нереально крута, здається, що у нашому житті є дуже багато недоліків, але головний скарб - це свобода, коли ти маєш змогу вчитися, працювати, відпочивати так інколи є труднощі не завжди вони прості, але якщо ми нічого не зробили важливого, то ми виплуєтамося, а в тюрму може попасти кожен, хто хоче когось прикрити через любов та ласку, неосвідомлюючи те, як там важко ,що після цього наше майбутнє безумовне не буде мрій та іншого. Наше майбутнє безхмарне сьогодні ти зробив прекрасний проект на роботі, тебе підвищили, а завтра ти виходиш заміж, а за місяць ти попадаєш в тюрму, адже ти з переляку наробив багато кепських справ, а місяць тому нічого не передчувало біди. Тому що з кожним може трапитися, не шкодуйте грошей, бо через роки ця книга буде коштувати мільйони та мільярди, на неї будуть діяти норвезькі, англійські, німецькі, польські, японські, китайські, корейські, турецькі переклади та інші. Це дуже важко пристосуватися до тюрми - їжа, повітря, особистість, зневага, а головне відчуття залежності від когось, хто там зверху. А головне - повернення додому, коли все ледь знайоме. Прочитала книгу я за пару вечорів, книга читається дуже легко, одразу відчутно, що це реальність, немає видуманих слів, фантазії, видуманих людей. Я дуже дякую авторці за сповідь, адже це дуже важко згадувати все те, що хотіла забути як жахливий сон. Також велика дякую Yakaboo за рекомендацію. А також я знаю, що через пару років ця книга набере шаленої популярності, про нею будуть знімати фільми, вчити у школах, ліцеях та інститутах, а коштувати вона буде дуже багато.
  •  
    «Того, что я увидела и услышала в тюрьме, было достаточно, чтобы получился полноценный художественный роман» - Ирина Агапеева 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму» - реальный сценарий событий, который произошел в жизни госпожи Агапеевой. Я увлекаюсь ее творчеством достаточно давно, прежде всего, потому что ее стиль написания мне очень близок по духу.
    Что могу сказать по книге?
    Во-первых, роман меня поразил своей человечностью. Ирина не старается как-то приукрасить историю, обо всем говорит правдиво, как есть. Во-вторых, удивила сама писательница, ее стойкость к вызовам, всему тому, что женщине пришлось пережить за решеткой. Вопреки всему, она остается искренним человеком. И где у нее берется столько смелости?! Видимо, тюрьма меняет людей, делает их более взрослыми... Она закаляет с невероятной скоростью и нагоняет только на одну мысль - ВЫЖИТЬ! Выжить, чтобы рассказать людям обо всех ужасах этой системы. Обнародовать отвратительные факты не документально, а эмоционально насыщенным языком художественного произведения.
    Обычному человеку невозможно представить, какая это ценность - быть на свободе и самостоятельно влиять на собственную судьбу. А еще - находиться в нормальных санитарно-бытовых условиях и рассчитывать на элементарную медицинскую помощь в случае необходимости. Все жалуются, что цены растут, медицина становится более платной, жилье дорогое и т.п. Они жалуются, не осознавая, что находятся в «раю». Ведь любые трудности ничего не стоят на свободе, по сравнению с теми же препятствиями в тюрьме.
    Взглянув на жизнь глазами заключенной, я считаю написания такого произведения общественным подвигом. Годами нечеловеческие условия пребывания людей, которые попали за решетку, замалчиваются государством. Мы стыдливо делаем вид, что их не существует. Но тысячи. И не все виноваты, не все виноваты настолько...
    После прочтения романа, я вовсе не считаю что нужно срочно освободить всех заключенных. Нет! Но мы люди, и они люди (хотя встречаются среди них, как и среди нас, изверги). А люди имеют право жить по-человечески.
    Заканчивается роман вроде положительно, но... Быть признанным невиновным и выйти по амнистии - это две большие разницы. Все понимают, что речь идет о невиновности нашей героини. Почему же тогда она выходит с клеймом виновной, подпадая под амнистию? Автор предлагает свою версию. Признание невиновности людей (месяцами, а иногда и годами теряли достоинство и здоровье в нечеловеческих условиях тюрьмы) влечет за собой признание их права на компенсацию морального и материального ущерба. Поэтому государство стыдливо предлагает амнистию. А человек после пережитого соглашается на такую цену свободы. Этот роман ставит клеймо не на людях, находящихся в тюрьме, а на государстве, которое издевается над своими гражданами.
  •  
    Реальність 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Все в цій книзі притягувало мене: назва, анотація, сюжет з життя авторки. Отож я нарешті наважилась. Довго відкладала, бо розуміла, що книга буде важкою, треба було підібрати відповідний настрій.
    Наївна вісімнадцятирічна дівчина Ірина через безглуздий випадок потрапляє до в'язниці. Так, як вона вірить в справедливість правосуддя, то повністю покладається на адвоката та судову систему. Але потім розуміє, що це усе марно.
    Дівчина розповідає про життя в СІЗО, про переїзд до колонії. Умови, де тримають ув'язнених, просто жахливі, ставлення до них ще гірше. Це все в подробицях розповідається в книзі. Проте Ірина швидко знаходить друзів, призвичаюється до життя в неволі, тому що тут діють свої закони.
    Дуже багато уваги авторка приділяє власним почуттям, спостереженням. Вона настільки відверто і життєво все описує, що неможливо відірватися від читання. Ти співпереживаєш, сумуєш, радієш разом з героями. І що цікаво, осуд викликали не ув'язнені злочинці, а працівники в'язниці та суд.
  •  
    "Від суми та від тюрми не зарікайся" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ніколи не можливо знати як обернеться твоє життя. Ти можеш бути найчеснішою людиною, не вплутуватись ні в які кримінальні історії; не робити, здавалося б, нічого протизаконного, але не все залежить від тебе. Адже, народ не з проста говорить: "Від суми та від тюрми не зарікайся". Так сталося і з героїнею книги "Троянди за колючкою", якою є сама авторка. Вона, не будучи злочинницею, втрапила за грати.

    Це реальна історія звичайної середньостатистичної дівчини, яка на власному досвіді відчула як може перевернутись твоє життя і як це пережити. Бо як виявляється - пережити можна майже все. Головне, що ти візьмеш з цього.

    Система покарання повинна бути спрямована на перевиховання злочинця, щоб він не мав наміру більше скоювати злочин. Але на практиці виходить зовсім інше. У в'язницю зачасту потрапляють не ті, хто скоїв злочин, а ті, кого вдалось впіймати.

    І чи багато ми знаємо про те, в яких умов перебувають ув'язнені? Бо ж перед тим, що це злочинці, стоїть те, що насамперед - це живі люди, які мають ті ж переживання, емоції і думки, що і люди на волі. Вони не стають машинами для відбування покарання, в яких заморожується все живе з моментом потрапляння за грати.

    Читати, щоб не відірватися від реальності; не зачерствіти; не забувати цінувати, то що маєш і розуміти, яке все крихке і змінне.



  •  
    Ірина, так тримати! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    З величезним задоволенням прочитала книгу Ірини Агапеевой! Захоплює стиль і форма подачі! Я в цілому люблю читати, але не так часто зустрічаю авторів здатних утримувати мою увагу на протязі всього твору. Адже читання - найефективніший метод зниження стресу. У Ірини в її книзі вийшло захопити мою увагу буквально з перших сторінок. У літературному творі безліч яскравих і цікавих моментів. Для себе відкрила багато нового, як з точки зору позначень, так і з точки зору сприйняття. Воно й не дивно, адже автор сама пройшла шлях героїні, і це відчувається. Реалізм, достовірність описаних подій, хороша емоційна передача і трактування. Це викликає довіру і повагу і заслуговує найвищих похвал. Потім для себе прочитала інформацію про книгу і дізналася, що вона стала лауреатом різних конкурсів, що для мене зовсім не дивно. Хотілося б більше таких, життєвих книг, які говорять нема про вигадану реальність, а про те що відбувається тут і зараз. Адже такі літературні твори змушують нас задуматися і звернути увагу на навколишній світ, і можливо навіть підштовхують нас до змін в кращу сторону. З нетерпінням чекаю нових книг! Ірина, так тримати!
  •  
    Свобода - это самое ценное, что есть у человека! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Опыт женщин в местах лишения свободы - это опыт запрещенный, табуированный, «позорный», о котором нельзя говорить вообще. Его сложно обвить сомнительным ореолом «блатной романтики», как тот же опыт мужской. Женщины, побывавшие «за колючкой» для большинства обывателей - навек клейменые, и не важно как они там оказалась, за что, что они там пережили - «зечки» и все.
    «Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму» - книга, рассказывающая о собственном печальном опыте Ирины Агапеевой, здесь все, что она пережила, когда в 18 лет попала в ад украинского СИЗО. Без приукрашиваний, без каких-то упущенных моментов. Автору, бывшей зечке, нечего скрывать, она, наоборот, питается передать свою жизнь «за решеткой» максимально правдиво. Да, в книге достаточно агрессии, воспоминаний о жестокости, несправедливости. Отвратительные факты обнародованы не языком документов по проверкам, а эмоционально насыщенным языком художественного произведения. Но ее не стоит бояться читать! Потому как она скорее о добре, а не о зле, о женщинах, которые оказались в нечеловеческих условиях, но сохраняют свою человечность.
    В книге затрагиваются такие острые вопросы, как несовершенство правосудия и пенитенциарная система в целом, что, несомненно, вызовет интерес, как у читателей, так и у критиков. Читаешь, и печаль берет, что в нашей стране, когда уже 3 тысячелетие на дворе, все еще возможно потерять свой социальный статус и закрепленные за ним привилегии в «один прекрасный день». Для Ирины и ее брата, обычных, совсем молодых симферопольцев, этот день, точнее, вечер, случился, когда на них напали какие-то неизвестные мужчины и все так плохо завершилось. Ведь о том, что те нападавшие были сотрудниками милиции в штатском и что они ошиблись, перепутали Ирину и брата с теми, кого на самом деле искали, молодые люди узнают позже. Но, это никак не облегчит их судьбу. Они выйдут на свободу по амнистии и только через год. Но все то, что случилось с ними за это время, они запомнят на всю оставшуюся жизнь. Также, как и останутся при работе те, кто «свято» нарушал элементарные права человека в местах лишения свободы. Те же люди, которые должны охранять законность.
    Взглянув на жизнь глазами заключенной, я считаю написание подобного произведения общественным подвигом. Годами нечеловеческие условия пребывания заключенных замалчиваются государством. Мы стыдливо делаем вид, что их не существует. Но их тысячи! И не все виноваты, не все они виноваты настолько... После прочтения романа я совсем не думаю, что надо срочно освободить всех заключенных. Нет! Но мы люди, и они люди (хотя встречаются среди них и животные, извините за выражение). А люди имеют право жить по-человечески. Заканчивается роман вроде положительно, но... Быть признанным невиновным и выйти по амнистии - это, как говорят в Одессе, две большие разницы. Все понимают, что речь идет о невиновности. Почему же героиня выходит с клеймом виновной, но такой, что подпадает под амнистию? Автор предлагает свою версию. Признание невиновности людьми, которые месяцами, а иногда и годами, теряли достоинство и здоровье в нечеловеческих условиях тюрьмы, влечет за собой признание их права на компенсацию морального и материального ущерба. Поэтому государство стыдливо предлагает амнистию. А человек после пережитого соглашается на такую цену свободы. Этот роман ставит клеймо не на людях, находящихся в тюрьме, а на государстве, которое издевается над своими гражданами.
  •  
    ...гірка доля несправедливого вироку. .. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Загалом, книжка непогана.
    Мабуть, я спокійно читала про жахливе перебування у в'язниці, антисанітарію та все те беззаконня тому, що вже багато читала відгуків і добре знала, що мене чекає...
    Мені не вистачило історії самої героїні. Але так як роман Ірина Агапєєва писала про себе, стає зрозумілим , чому це саме так. Адже про себе, мабуть, багато не розкажеш. Особливо в таких випадках. Але, схоже авторка на це і не претендує. Це було наболіле, вона хотіла про це сказати.
    Мені роман навіть схожий на біографії. І мені саме це подобається. Часом, все скупо і коротко. Але як про те, що відбувалось, можна говорити інакше...
    Роман вартий уваги. Але перечитувати не буду, тут впевнена. Такі історії не смакують. Вони змушують задуматись, гніватись, співчувати. І таке теж треба. І сучасна українська література, однозначно, не нудно)
    Фінал ніби і щасливий, але все одно болючий. Це те, що мучитиме авторку чи не все життя. Таке не забувається.
    Мабуть, я б рекомендувала вам прочитати роман) та література не є солодкою чи стандартною. Але вона має місце бути. Це досвід. Це чуже життя. І ми тут просто спостерігаємо ...Через колючий паркан на зів'ялу і понівечену життям троянду. Юну і беззахисну.
  •  
    Як це просто - бути щасливим, маючи свободу! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про "Троянди за колючкою", дізналася після прочитання книги Тані Касьян "Про що мовчать". Ірина Агапєєва, була одною з героїнь тієї книги.
    Ірині було всього 18, коли довелося пережити, спочатку страх, що твого брата вбивають на твоїх очах, а потім ув'язнення, через те, що запобігла вбивству брата. Вона просто рятувала брата від хуліганів, але суд вирішив інакше і присудив 5 років і 1 місяць в'язниці.
    В своїй книжці, Ірина згадує час проведений в СІЗО, умови там, описує своїх співкамерниць, а також охоронців. Потім був суд, етап і виправний табір в Дніпродзержинську.
    Ірина відчула на собі, несправедливість і недбалість судівської системи, підставу з боку адвоката, але отримала багато друзів з боку самих ув'язнених. Також вона розказує багато історій, інших ув'язнених жінок. Багато хто, так само, як і Ірина, стали жертвами обставин.
    Після опису умов проживання, і того чим годували, одразу розумієш – «Боже, на що я ще смію жалітися». Правду кажуть, що все пізнається в порівнянні.
    Дай Бог, нікому не потрапляти в такі місця, як Ірина, але читаючи цю книжку, розумієш, що не застрахований ні від чого. А також, вчишся не судити людину, не знаючи цю людину і її історію.
  •  
    Відгук 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це історія про те, як один борець за справедливість читав книгу, в якій справедливості немає. .
    Тим вічним борцем за справедливість є я. І я була обурена і шокована. Бо іноді мені здавалося, що те, що описує авторка придумано. Адже як може людина сісти до в'язниці за те, що її обманув коханець, привівши до чужого помешкання і обнісши його. Або як може людина, яку били-вбивали і та, яка просто спробувала захистити, опинитися в СІЗО на довгих 10 місяців. Що то за правосуддя таке у нас в країні ?

    Про тюрму я до цього роману не читала ніколи. А те, з чим зтикалася в реальному житті зовсім відрізняється від описаного в книзі. А може просто тюрми в різних областях відрізняються одна від одної. Бо я мала нагоду бути причасною до однієї із них, точніше не я, а один мій родич, а мені ж довелося пробути з ним на вільному поселенні два тижні. Тому я трохи маю уявлення про тюрму і якщо брати ту, де мені довелося побувати, то більшість там сидить досить таки заслужено. Але то зовсім інша історія, а зараз про книгу.

    Роман мені неймовірно сподобався. Написано легко, цікаво і повчально. Цю книгу я б радила всім і кожному, адже виявляється дуже влучно народ говорить : "Від суми та від тюрми не зарікайся". І ми не знаємо як наше життя може закрутити і куди закинути вже завтра. Але я на всі 100 відсотків впевнена, що в любій ситуації хочу залишатися людиною. А завдяки цій книзі ще більше починаєш цінувати свою свободу та можливість жити і насолоджуватися вільним життям.
  •  
    Випадково я натрапила на шедевр 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я зовсім не планувала читати цю книгу. Я ніколи раніше не чула про ні про Агапєєву, ні про "Троянди за колючкою". Я купила книгу своїй сестрі на день народження, бо вона була у її списку бажанок. Потім трапилося так, що я захворіла, а в хаті немає що читати. Перечитувати щось старе не хотіла, тому і взялася за "Троянди...". Я не очікувала від твору абсолютно нічого, а натомість отримала дуже сильну та проникливу історію.

    Чесно, я ніколи не думала про наші тюрми. Ніколи не думала про людей, які там перебувають. Завжди вважала, що вони на це заслуговують, бо вчинили щось погане. Але виявилось трохи інакше.

    "Троянди за колючкою" стала для мене книгою-одкровенням. Це історія, яка трапилася із самою письменницею. Коли одного дня вона, разом зі своїм братом, потрапляє у в'язницю. І ні, вони не зробили нічого поганого, просто виявились не в тому місці, не в той час.

    І ось Ірині 18 років, а вона у жіночій тюрмі. Дівчина стикається із масою проблем: несправедливість, жахливі умови проживання та страх.

    Але книга не тільки про погане. В ній є багато і позитивних ситуацій: інші жінки-ув'язнені, їхні затишні вечори та святкування свят. Виявилося, що в тюрмі живуть зовсім не монстри. А прості люди, які, інколи, потрапили туди, як і головна героїня, зовсім випадково.

    А ще ця книга про те, що навіть у найсіріший день, може статися щось хороше. Що завжди знайдуться добрі люди, які допоможуть у важкій ситуації.
  •  
    Свободу починаєш цінували лише тоді, коли її втратиш 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дівчата, що ви робили у 20 років? Мабуть, вчилися, зустрічалися з хлопцями, теревенили з подругами, ходили по барах, дискотеках і нічних клубах. Мріяли бути разом з коханою людиною, знайти хорошу роботу, подорожувати, можливо, створити сім’ю.
    Саме про це мріяла і пересічна українська дівчина з Криму Ірина Агапєєва. Проте доля склала інакше. Через те, що під час прогулянки брат Ірини вліз у бійку з поліцейськими, він та Ірина опинилися на лаві підсудних, а згодом і у колонії. Ось так обірвалися мрії Ірини на щасливе, розмірене життя. Проте такий досвід допоміг їй стати письменницею і написати твір, що розкриває очі на українське правосуддя і систему покарань – «Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму».
    Ірина послідовно описує свій шлях у СІЗО та у колонії, куди вона потрапила після суду. У книзі можна знайти детальний опис побуту затриманих та засуджених. Ірина знайомить читачів не тільки зі своєю історією, вона також розповідає про своїх співкамерниць, у кожної з яких своя вдача, доля і характер. У СІЗО і у тюрмі, як і в звичному житті, можна зустріти людей різного віку і соціального положення. Є тут «хороші» і «погані». Є своя ієрархія, а також цікаві способи зв’язку з чоловічим блоком і свободою.
    Якщо чесно, я не чекала нічого особливого від цього твору, але він мене вразив, показав ту сторону життя, про яку я і не підозрювала.
 
Характеристики Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму
Автор
Ірина Агапєєва
Видавництво
Брайт Букс
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Олена Нуньєс
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Палітурка
М'яка
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7418-66-4
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література