Якщо перша книга створювала таку собі атмосферу наївності і це можна було пробачити, то тут це вже бісило. Тому друга книга, яка б мала вже вводити серйозні події, мене розчарувала. Дуже багато «води» і не потрібної інформації. Всі йдуть кудись, роблять щось, але не ясно для чого це все. Питань стає тільки більше і ти просто плутаєшся у всьому цьому. Хоча місцями було цікаво. Герої просто абсолютно дивно себе поводили. Якщо в першій книзі поведінку Люс ще можна пояснити, то тут вона просто тупить конкретно. Я розумію, що вона хоче дізнатися про своє життя, але ж бути такою наївною і тягнути всіх на дно... На жаль, персонаж прописаний погано. Таке враження, що автор просто не знала сама, чого вона хоче від Люс. Деніал просто бісив. Бісило його ставлення до Люс і те, що він просто створив навколо себе цю атмосферу «таємничості» і не робив ситуацію простішою. Просто скільки б проблем вирішилося, якби Деніал просто сказав Люс правду. Мене розчарувала ця книга, хоча я й не очікувала від неї багато. На жаль, перша була краща.