Ми всі різні. Саме унікальність кожного створіння робить світ неповторним та надзвичайним, чарівним і затишним. Однак небажання почути й зрозуміти іншого зумовлює злість, ненависть, агресію, провокує жорстокі, часто невмотивовані вчинки, наслідки яких дуже болючі. Маленький Песик поступово вчиться жити і вчить жити усіх, кого зустрічає на своєму шляху. Його життя сповнене драматичних і навіть трагічних подій, насичене зустрічами із доброзичливими, милосердними, зухвалими, лицемірними тваринами та людьми. Проте знання цього симпатичного й кмітливого героя направду відображають кожного з нас. Дії, спрямовані на так званий захист, виявляються безглуздими. Надмірна опіка стає тягарем, а справжня вартість друга зрозуміла лише після втрати. Різні характери вибудовують відмінні стосунки. Чи потрібно бути дресирувальником? Чи слід підкоритися? Ані перше, ані друге. Потрібна тільки повага і довіра, мужність, особливо тоді, коли нічого не лишається, та свобода - запорука повноцінного життя.

Даніель Пеннак за освітою викладач французької мови і літератури. Працював із дітьми. Свої перші спогади про батька асоціює з читанням. Згадує як тато чекав коли зберуться навколо слухачі. З ними завжди жили вірні друзі - песики, тварин любили й поважали. Тож перші свої твори Даніель П. присвячує дітям. Одним із них є роман Cabot – Caboche 1982 року. Цю назву у першій українській публікації перекладено як Куть – Кутько. Автор розповідає історію від імені головного героя собаки. Це настільки реалістично, що виглядає як автобіографія. Але ж пес не може написати про себе. Ця історія змушує відчути весь спектр емоцій. Часом буде зворушливо, часом смішно, потім сумно, на деяких сторінках хочеться плакати. Майстерно побудований сюжет піднімає проблему жорстокого поводження з тваринами. Яка на жаль дуже актуальна в наш час. Тема серйозна. Тому автор звертається саме до дітей. Бо відповідальність, правильне поводження і повага мають закладатися з дитинства. Тварини не іграшки. В них також є серце. «Ще той пес» відчуває, ображається, радіє, боїться, хвилюється, вірить в доброго господаря і пробачає. Чи знали ви, що Даніель Пеннак створив «Декларацію прав читача»? Останній пункт гарантує право не обговорювати прочитане. Гадаю у книзі « Ще той пес» цей пункт можна потушити. Цю історію треба читати вголос і багато обговорювати. Зрештою собака залишається щасливим, пам”ятаючи до кінця життя про свою подорож. А мені хочеться сказати -Дякую, за щасливий кінець!

"То й ще песик" Даніеля Пеннака - це історія життя однієї собачки з дуже непростою долею. Їй, а точніше йому, бо це хлопчик, з самого малечку довелося відстоювати своє право на існування. Було дуже не солодко, але в його житті були доленосні зустрічі, які приводили в його життя собак, котів чи людей, котрі кардинально змінювали хід подій. Коли все було надто добре, Песик (так його назвала маленька дівчинка), дуже переймався, що так бути не може, що це мабуть сон, якщо все добре так довго .. Книга неймовірно сильна, торкається кожної струни душі, всі емоції - страх, гнів, ненависть, любов, щастя, надію, абсолютно все повністю переживаєш разом з головним героєм... Так, це дитяча книга, але на мою думку її обов'язково потрібно прочитати всім дорослим, особливо якщо вони вирішили взяти в свій дім, в своє життя маленького друга! Саме так, друга! Головне навчитися співіснувати разом, розуміти бажання один одного, право на побути самому чи з іншими друзями... Дуже сильна книга і дуже мудра!