Ден Браун один з моїх улюблених сучасних авторів. Скоріш за все зі мною багато хто згоден, що цей автор є неймовірним. Його стиль написання книг - унікальний (я ніколи не зустрічала щось схоже), його роботи детальні до дрібниць, проте настільки захоплюючі, що читаючи їх, ти не можеш відірватися до останньої сторінки. "Точка обману" не є виключенням. Але із книгою на початку у мене відбулися складнощі. Я не змогла побороти 100 сторінок і кинула книгу. Не знаю чому, можливо в той момент мені було не до неї, але тоді я вважала, що книга середня і не варта того, щоб її дочитувати. Але раптом одного дня мені захотілось закрити мій хвіст (я дочитую книги, навіть якщо вони мені не подобаються) і не пошкодувала, що дала цій історії другий шанс. Так перші 100 сторінок мені знову дались не легко, але поборовши цей бар'єр, я була приємно здивована. Книга мені сподобалась, притому дуже. В цій історії переплелися політичні інтриги, наукові відкриття і життя простих людей. Всі персонажі мені припали до душі (навіть негативні), вони добре прописані, їхні цілі зрозумілі й місце в історії також. В книзі є багато над чим можна задуматися. Найбільше, що мене здивувало - це те, що події тут відбуваються протягом однієї доби. Я однозначно рекомендую всім цю історію. Читаючи її, таке враження, наче ти дивишся фільм (за що мені вона і подобається). Можливо після прочитання книги, в голові не залишається багато деталей, але історія несе в собі багато значень. Автор описує проблеми батьків і дітей, гонитву за грошима й до чого це може призвести, важливість відкриттів, й показує політичне життя. "Точка обману" зачаровує і дивує на кожному кроці, й однозначно вартує оцінки 5 з 5.

Придбав роман “Точка обману”, так як є прихильником творчості Дена Брауна, а романи про Роберта Ленгдона вже були мною усі прочитані раніше. Роман “Точка обману” виправдав усі мої сподівання на чудово проведений за читанням час. У романі “Точка обману” Ден Браун використав усі свої літературні прийоми, за рахунок яких від його романів не можливо відірватися. Як завжди присутні декілька сюжетних ліній, які в кінці роману об'єднуються в одну. Де які персонажі та їх роль залишаються загадкою довгий час, так що читачу доводиться розмірковувати про їх значення. А основною “родзинкою” є сюжет, який може дуже круто змінитися за декілька сторінок, а також хвилювання за героїв, які не одноразова опиняються в ситуаціях з яких здається, що не має виходу. У цьому романі поєднано все, і широка географія подій, що відбуваються, і політика, і наукові факти, а також дуже захоплюючий сюжет, що не дає можливості відірватися від читання до останньої сторінки.

Як на мене, це найкращий роман Дена Брауна. Я дуже люблю серію про Роберта Ленгдона, у них є свої плюси і шарм. Але "Точка обману" видається трохи серйознішою і реалістичнішою, хоч вигадки, звичайно, вистачає і тут. Роман показує, що Браун може зацікавити не лише вже звичним і милим образом скромного науковця у твідовому піджаку. Тут ми маємо нових героїв і вони теж привабливі для читача. Мене чомусь покорили холодні чіткі описи різних установ. Ось ніби ж нічого цікавого в них не може бути, але читати їх не менш приємно, ніж описи пригод в екзотичних льдах. Як завжди, Ден Браун на висоті у захопливих описах технологічних деталей свердління криги, роботи наукової команди в умовах великих морозів. А політичні інтриги, які дивують, спантеличують, обурюють - це тримає неймовірну інтригу. Це зараз вже нікого не здивуєш підступами і брехнею політиків, а на той час, коли був написаний роман це ще таки вражало. Хоча масштаб афери здатен здивувати і сучасного читача. Цікаві наукові факти, чудові пейзажі, любовна лінія і залаштункові діяння великої політики - це те, що робить роман цікавим для всіх. Я вже скучила за книжками Дена Брауна. Коли вже там буде щось новеньке?