Тіні забутих предків
Паперова книга | Код товару 1139379
Yakaboo 5/5
Автор
Михайло Коцюбинський
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Перлини української класики
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1912
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Тіні забутих предків

Родини Палійчуків і Гутенюків здавна ворогували. І чи то так сплелася доля, мов тонкі та плутані гірські стежки, чи то бавилися лісові духи, але малий Іван Палійчук закохався в Марічку з родини Гутенюків. Ще тоді, під час їхньої першої зустрічі, щось знали карпатські зорі, щось відчувала сумна й тужлива музика флояри. Віщували долю двох закоханих, чиєму коханню судилося стати вічним. Та чи щасливим?..

Також до видання увійшли вибрані оповідання й новели.

Характеристики
Автор
Михайло Коцюбинський
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Перлини української класики
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1912
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Класика українського імпресіонізму
    Коцюбинський для мене розпочався з повісті "Дорогою ціною", яку ми половиною класу розігрували в ролях просто на уроках - як зараз пам'ятаю, сцени три-чотири відіграли. Особливо мені сподобалася частина про циган - їх побут, звички... запальність та злодійкуваті вдачі. І, наче в контраст до цього - здатність комусь допомогти, нехай навіть за гроші. Угода є угода, вона недоторкана - і цей закон завжди панував і пануватиме серед людей надалі. На противагу
    Хоча я читала далеко не всі новели, вміщені до конкретної книги, з-поміж них я можу виділити кілька таких, які точно заслуговують на увагу читача.
    Приємно розраджує око жартівливе "Нюренберзьке яйце" на початку збірки - власне, це літературознавцями класифікується як дитяча казка, бо розповідає, як з'явився перший годинник, проте викликає сумніви відповідність між назвою твору/містом, де відбуваються події та іменем головного героя. Петро - начебто ж українське ім'я, еге ж? Навіть прізвище Гельє, на мою думку, не рятує від нелогічності.
    Одразу за ним потроху полишає веселощі і підводить до сутності письменницького дару Коцюбинського новела "Харитя", яка є слушним доказом того, що надія вмирає останньою, а палкі бажання щирого серця часто справджуються.
    "Цвіт яблуні" та "Intermezzo" направду біографічні, а тому вимагають окремого розгляду. Про менталітет дійсно творчих людей вже складають легенди, проте тут він витворює просто невимовні висновки. У сусідній кімнаті від батька-письменника помирає дитина, і він щиро її жаліє, проте водночас його дратує цей процес. Тільки тому, що навіює неприємні думки й атмосферу. Вже сама її смерть змушує його досадувати, а не оплакувати. Мушу зауважити, що в "Intermezzo" автор виявляє більше людяності - щоправда, наприкінці твору.
    "На камені" я б навіть співставила з "Тінями забутих предків": і там, і там головні герої - пара, чиє кохання зародилося і розгорталося дуже швидко, зіткнулося з протестом з боку родичів і мало сумний кінець, тільки те, що автор переніс події першої новели до кримського села, робить читання набагато цікавішим.
    "Коні не винні" вже давно стало крилатим висловом, і, мабуть, найделікатнішою відмовкою, яку мені колись доводилось бачити. Водночас можна простежити і зміну психології людини, яка настільки до чогось звикла, що вже не може уявити "а як це у неї чогось більше не буде?".
    До глибини душі вразила новела "Подарунок на іменини". Повезти дитину на десятиріччя дивитися, як вішатимуть жінку, і вважати це гарним дарунком батька синові на ювілей?
    Наостанок ще хотіла б сказати, що попри те, що список новел, вміщених до збірки, вельми розлогий, ще кілька його творів я б все-таки до нього додала. Зокрема, мій найулюбленіший твір "Що записано в книгу життя", який мене тягне перечитувати знову й знову. Так само я не забула б і за "Fata Morgana", трагічні образи якої ніколи б не мали поринути в небуття, і за новелу "Для загального добра", згадуючи яку я все не можу вирішити, що мені більше шкода: зруйнованого виноградника чи зруйнованих життів цілих родин.
  •  
    Модерне сприйняття дійсності
    Михайла Коцюбинського варто читати й перечитувати, як Чехова. Щоразу знаходиш щось нове. Зізнаюся, що "Intermezzo" у нашому класі ніхто не розумів, ми читали цю новелу через "не можу". А як може усвідомити 15-річний підліток біль, що на душі в дорослого чоловіка, втомленого від життя в місті? Його втомили люди. Дійсно, даний пасаж можна зрозуміти лише у віці 30+, коли інколи сон та вихідні у сільській місцевості вартують більше, ніж шопінг та подорожі світом.
    "Подарунок на іменини" - надзвичайно жорстка новела, прочитала її у 19 років й довго не могла стримати сліз. Більше перечитувати не буду, бо серце не витримає.
    "Тіні забутих предків" - історія про кохання українських Ромео і Джульєтти, Івана та Марічки. Цікава не стільки історія, скільки колорит Прикарпаття, опис звичаїв і традицій гуцулів, їхнє ставлення до життя й смерті, їхня міфологія. Багато чого незрозуміле й досі; напевно, слід бути родом із Західної України, щоб відчувати дух гір. Для мене ж, ця повість є більше містичною, щось на кшталт "Майстра і Маргарити" Булгакова, коли в кожному образі варто шукати подвійний смисл.
    Усім тим, хто цінує внутрішні переживання та прагне катарсису, раджу час від часу перечитувати Коцюбинського. Це неймовірні емоції!
Купити - Тіні забутих предків
Тіні забутих предків
145 грн
Немає в наявності
 
Інформація про автора
Михайло Коцюбинський
Михайло Коцюбинський

Михайло Коцюбинський - відомий український письменник ХIХ - початку ХХ століття. Він народився 17 вересня 1864 у Вінниці. Майбутній письменник навчався в духовному училищі в місті Шаргород. Книги Марка Вовчка і Шевченка справили на юнака величезне враження. Коцюбинський хотів відправитися на навчання в Кам'янець-Подільський, однак був заарештований за зв'язок з народовольцями. Після звільнення пис...

Детальніше

Рецензії Тіні забутих предків

  •  
    Класика українського імпресіонізму
    Коцюбинський для мене розпочався з повісті "Дорогою ціною", яку ми половиною класу розігрували в ролях просто на уроках - як зараз пам'ятаю, сцени три-чотири відіграли. Особливо мені сподобалася частина про циган - їх побут, звички... запальність та злодійкуваті вдачі. І, наче в контраст до цього - здатність комусь допомогти, нехай навіть за гроші. Угода є угода, вона недоторкана - і цей закон завжди панував і пануватиме серед людей надалі. На противагу
    Хоча я читала далеко не всі новели, вміщені до конкретної книги, з-поміж них я можу виділити кілька таких, які точно заслуговують на увагу читача.
    Приємно розраджує око жартівливе "Нюренберзьке яйце" на початку збірки - власне, це літературознавцями класифікується як дитяча казка, бо розповідає, як з'явився перший годинник, проте викликає сумніви відповідність між назвою твору/містом, де відбуваються події та іменем головного героя. Петро - начебто ж українське ім'я, еге ж? Навіть прізвище Гельє, на мою думку, не рятує від нелогічності.
    Одразу за ним потроху полишає веселощі і підводить до сутності письменницького дару Коцюбинського новела "Харитя", яка є слушним доказом того, що надія вмирає останньою, а палкі бажання щирого серця часто справджуються.
    "Цвіт яблуні" та "Intermezzo" направду біографічні, а тому вимагають окремого розгляду. Про менталітет дійсно творчих людей вже складають легенди, проте тут він витворює просто невимовні висновки. У сусідній кімнаті від батька-письменника помирає дитина, і він щиро її жаліє, проте водночас його дратує цей процес. Тільки тому, що навіює неприємні думки й атмосферу. Вже сама її смерть змушує його досадувати, а не оплакувати. Мушу зауважити, що в "Intermezzo" автор виявляє більше людяності - щоправда, наприкінці твору.
    "На камені" я б навіть співставила з "Тінями забутих предків": і там, і там головні герої - пара, чиє кохання зародилося і розгорталося дуже швидко, зіткнулося з протестом з боку родичів і мало сумний кінець, тільки те, що автор переніс події першої новели до кримського села, робить читання набагато цікавішим.
    "Коні не винні" вже давно стало крилатим висловом, і, мабуть, найделікатнішою відмовкою, яку мені колись доводилось бачити. Водночас можна простежити і зміну психології людини, яка настільки до чогось звикла, що вже не може уявити "а як це у неї чогось більше не буде?".
    До глибини душі вразила новела "Подарунок на іменини". Повезти дитину на десятиріччя дивитися, як вішатимуть жінку, і вважати це гарним дарунком батька синові на ювілей?
    Наостанок ще хотіла б сказати, що попри те, що список новел, вміщених до збірки, вельми розлогий, ще кілька його творів я б все-таки до нього додала. Зокрема, мій найулюбленіший твір "Що записано в книгу життя", який мене тягне перечитувати знову й знову. Так само я не забула б і за "Fata Morgana", трагічні образи якої ніколи б не мали поринути в небуття, і за новелу "Для загального добра", згадуючи яку я все не можу вирішити, що мені більше шкода: зруйнованого виноградника чи зруйнованих життів цілих родин.
  •  
    Модерне сприйняття дійсності
    Михайла Коцюбинського варто читати й перечитувати, як Чехова. Щоразу знаходиш щось нове. Зізнаюся, що "Intermezzo" у нашому класі ніхто не розумів, ми читали цю новелу через "не можу". А як може усвідомити 15-річний підліток біль, що на душі в дорослого чоловіка, втомленого від життя в місті? Його втомили люди. Дійсно, даний пасаж можна зрозуміти лише у віці 30+, коли інколи сон та вихідні у сільській місцевості вартують більше, ніж шопінг та подорожі світом.
    "Подарунок на іменини" - надзвичайно жорстка новела, прочитала її у 19 років й довго не могла стримати сліз. Більше перечитувати не буду, бо серце не витримає.
    "Тіні забутих предків" - історія про кохання українських Ромео і Джульєтти, Івана та Марічки. Цікава не стільки історія, скільки колорит Прикарпаття, опис звичаїв і традицій гуцулів, їхнє ставлення до життя й смерті, їхня міфологія. Багато чого незрозуміле й досі; напевно, слід бути родом із Західної України, щоб відчувати дух гір. Для мене ж, ця повість є більше містичною, щось на кшталт "Майстра і Маргарити" Булгакова, коли в кожному образі варто шукати подвійний смисл.
    Усім тим, хто цінує внутрішні переживання та прагне катарсису, раджу час від часу перечитувати Коцюбинського. Це неймовірні емоції!
  •  
    Мої дівочі сльози
    Якби мене сьогодні запитали: «Яка історія кохання у літературі твоя найулюбленіша?»
    Беззаперечно, відповідь лише одна. Це «Тіні забутих предків», який монополізував дане місце у моєму серденьку.
    Ще з чотирнадцяти років, читаючи, втираю сльозу і подумки відсилаю поцілунки любимому українському прозаїку (вірю, що він це відчуває і запишує вуса, де б він не був). А в «Цвіт яблуні» я закохалася у одинадцятому класі та й так забути не змогла. Люблю в холодні вечори перечитувати їх. Чомусь саме вони є панацеєю для моєї романтичної душі: ліки від сердечного болю – Бредбері, Коцюбинський, півлітрова чашка чаю та муркотіння мохнатого бешкетника на животі.
    А ось інші твори даної збірки для мене були приємним відкриттям. У школі чомусь я не мала великого бажання детальніше знайомитись з М.Коцюбинським. А дарма! Про його заслуги повторюватись буде моветоном (каюсь, прочитала інші рецензії перед написанням своєї, і вони просто прекрасні!), та й мені більше подобається писати «душевні» нариси, як домашнє печиво. Та й що ще можна сказати про літературного титана та настільки відому трагедію двох споріднених душ! Я кохала з ним, втратила доньку, пережила зраду, загубилася на Полонині…
    Не допустіть щоб ваші діти/брати/сестри/сусідські малята пропустили цього автора у шкільній програмі! Моя романтична натура практично зародилась при знайомстві з Михайлом Коцюбинським.
  •  
    Дуже цікава повість!
    Українська література завжди була для мене дивною та специфічною, і лише деякі твори були здатні дійсно здивувати. Одним з таких важливих і чудових творів - "Тіні забутих предків", що має чудовий сюжет і героїв.

    Дійсно, Михайло Коцюбинський дуже потрудився над цією роботою: природа Західної України, віра та міфологія, знання тутешніх людей.... Це - дуже важливий досвід, без котрого не було б у творі ані нявки, ані арідника та інших істот.

    Сам твір дійсно захоплює читача: знайомство Івана та Марічки, їхнє дитинство та вже доросле життя, де присутнє кохання; смерть головної героїні фізично та героя духовно; безнадійне скидання по світу, а тоді вже смерть, котрої Іван глибоко в серці бажав. Усе це - події фантастичної повісті Коцюбинського, що дарує дуже багато емоцій.

    Головні герої, Іван та Марічка, є дуже цікавими персонажами. Не зважаючи на ворожий настрій їх сімей, вони мають багато спільного: починаючи від музики та закінчуючи коханням. Обидва - веселі, прудкі та жваві. Здавалося б, вони матимуть чудове майбутнє, але одного дня ця думка потонула разом із Марічкою серед прудкої річки. І разом з нею духовно потонув Іванко, що любив дівчину понад усе.

    Його скитання, одруження з Палагною, її любов з Юрою, - речі, що вбивали Івана кожного дня. І, нарешті, в один момент він пішов із життя, втративши надію на краще майбутнє. Так і закінчилась ця історія. Гадаю, вона розбила серця багатьох читачів, що чекали щасливого майбутнього героїв, але було шоковані таким розвитком дії..

    Мені дійсно подобається твір Коцюбинського, він здатен показати, як воно буває у житті. Дійсно, ніколи не було усе добре, тому слід розуміти, що життя - дивне і стрімке, та може обірватися кожної хвилини. Автор вчить цінувати життя , природу і людей навколо, а також не втрачати надію, бо завжди є варіант, як усе виправити.

    Я ставлю повісті 5/5, бо мені дійсно було цікаво слідкувати за розвитком дії, персонажами та їх характерами. Це реально цікавий твір , котрий мусить прочитати кожен українець.
  •  
    ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ
    "Тіні забутих предків" відомий український письменник та громадський діяч Михайло Коцюбинський написав під враженням від перебування на Гуцульщині.
    У центрі сюжету хлопчак Іван Палійчук, який із самого дитинства був відлюдкуватим і цікавився природою, через що його матір вважала, що він є одмінком. У його родині із покон віків панує ворожнеча між його родиною та родиною Гутенюків. Під час однієї із сутичок між родинами, Іван знайомиться із Марічкою - дитиною Гутенюків. Вони закохуються одне в одного, попри ворожнечу. Однак після смерті батька Івана, він вимушений піти до полонини на заробітки, але коли повертається, то Марічки вже застав - дівчина трагічно загинула під час повені. Пригнічений Іван блукає лісом, харчується ягодами, а у селі давно вважається загиблим та зниклим безвісти. На його життєвому шляху йому потрапляються різноманітні міфічні та фольклорні істоти, а загальна атмосфера твору переповнена цікавими традиціями та побутом Гуцульщини. Надзвичайно цікава повість, яку я однозначно рекомендую прочитати всім!
 
Характеристики Тіні забутих предків
Автор
Михайло Коцюбинський
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Перлини української класики
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1912
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
4500
ISBN
978-617-12-6303-1
Вага
400 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Література XIX - поч. XX ст. (до 1918 р)
 

Про автора Тіні забутих предків