2014 рік. Луганщина, перші дні збройного конфлікту, — час, коли ще ніхто не вірить, що розгортається справжня війна. І мешканці селища, через яке декілька разів прокочується лінія розмежування. Мешканці, які живуть минулим, які ніколи не бачили нічого за межами своїх домівок, а Україна для них — щось далеке і незрозуміле. Всі роки незалежності вони борсалися у брудній течії буття, не знаючи, до якого берега пристати, виховуючи молоде покоління на власному прикладі та переказах антидержавницької пропаганди.

Чи можна тут вижити жінці — самітній, травмованій на роботі, без засобів існування і без будь-яких перспектив на майбутнє, яку б’ють прикладом автомату, арештовують і взагалі не вважають за людину місцеві перевертні та «гастролери» із сусідньої держави? Виявляється, можна не лише вижити, а й протистояти.

… Якщо зробити свій остаточний вибір.