"Дім на краю ночі" - це яскравий представник сімейної саги. Протягом декількох поколінь ми спостерігаємо за життям людей острова Кастелламаре, що загубився у водах, що біля Італії. Історія починається з появи доктора Амедео Еспозіто на острові. Місцеві жителі приймають його дуже радісно, адже це перший лікар, який по справжньому буде їх лікувати. До цього була народна медицина, а роди приймала повитуха. Все як у старі часи. День за днем Амадео прив'язується до острову, знаходить собі дружину, друзів, найкращий дім для життя та сенс існування. Але головним героєм є не Амадео. І навіть не наступні покоління його дітей, онуків чи правнуків, за якими ми спостерігаємо від народження до самої смерті. Головний тут острів Кастелламаре. На наших очах, протягом чотирьох поколінь Еспозіто ми бачимо його розвиток з початку Першої Світової війни, потім він витримує Другу Світову, фашистський режим, Велику депресію, фінансову кризу... Від примітивної місцини, де люди живуть під час Першої Світової війни, до моменту його розквіту, коли він стане перлиною моря та магнітом для іноземних туристів. Це було велике століття, яке наклало свій відбиток. І було дуже цікаво поринути у всі ті часи разом з жителями острову. Особливий трепіт у мене викликав початок Другої Світової війни, особливо момент, коли герої бачать кораблі біля острова, розуміють що скоро весь цей жах почнеться, вся та напруга і... звуки стрілянини та ракет, але трохи далі, на великій материковій землі. Та напруга і невелике полегшення, що "фух, не по нас...", а потім сором. Все як зараз. Ну, ви самі розумієте... Майже рік я не наважувалась її читати. Здавалося, це буде щось повільне та довге, що зараз мені дуже складно дається. Але виявилось, що це чудова яскрава і динамічна історія! Про що можна казати, якщо на перших сторінках ми дізнаємось, що на острові в одну ніч народжується два немовляти, вони від різних жінок, але від одного батька. І звичайно ж кожний мешканець острова вже у курсі справи. Ба більше! Ця історія буде передаватись із покоління до покоління, як і багато багато інших фантастичних та реальних подій. Більш за все мені сподобалась Марія-Грація. Це наймолодша дочка доктора Амадео. Яка тяжка доля випала дівчинці починаючи з народження. Вона ледве вижила, перенесла багато страждань на знущань від однолітків. Та ще місцеві жителі додавали проблем через любов чесати язики. Я у всій красі побачила життя у маленькому селі, коли всі слідкують за кожним твоїм кроком і зразу ж пліткують усім островом. До речі, саме це мене бісило найбільше. І саме через Марія-Грацію було найпечальніше, бо ті всі люди лізли не тільки до її ліжка, відзначаючи з ким вона спить, а навіть у сердце, намагаючись казати кого їй кохати і як поводитись. То треба бути реально сильною людиною, щоб день у день протистояти цій сірій масі людей, які "бажають якнайкраще". Історія просто чудова! Атмосферна, глибока в така яскрава! Жалкую, що так довго з нею тягнула, але мабуть всьому свій час. І саме цього літа вона була мені дуже доречною і близькою. Залітає у мої кращі книги ever.

«The House at the Edge of Night» - неймовірна сімейна сага, яка починається на маленькому острові Касталламаре поблизу Сицилії. Молодий лікар Амадео приїздить у пошуках роботи, але знаходить тут набагато більше. Книга оповита легендами та історіями острова, а до героїв проймаєшся співчуттям. Ми разом святкуємо щасливі моменти у барі з сім’єю Еспозіто, переживаємо лихоліття Другої Світової війни та Великої Депресії, знаходимо сили любити й прощати. Навіть трохи засмутилась, коли книга закінчилась, адже хотілося ще і ще. Коли прагнете відчути дух Італії, то вам на сторінки «The House at the Edge of Night».