Роман розповідає про хлопця, життя якого різко змінюється після трагічної події в музеї. Атмосфера меланхолійна й напружена - великі міста, самотність і тінь минулого створюють відчуття втрати і пошуку сенсу. Сюжет розгортається навколо дорослішання героя, його спроб впоратися з травмою і зберегти картину «Щиголь», яка випадково опиняється в його руках. Поступово його життя переплітається з небезпечними людьми, кримінальним світом мистецтва і власними внутрішніми конфліктами. Напруга виникає з поєднання психологічної драми, теми провини і поступового формування особистості. Мені сподобалося, як історія поєднує глибокий психологізм, атмосферу мистецтва і складну долю героя, створюючи емоційну й захопливу розповідь.

Від моменту переїзду головного героя до Лас-Вегасу історія набуває характерного українофобного характеру. Тут тобі і принизливе порівння України з країнами нижчого світу. І приниження української жінки, яка тільки й може працювати повією та бути нарко-, алкозалежною. Головний герой має неабияку прихильність до всього російського: вживати алкоголь, наркотики, корити, вивчати російську неномативну лексику, російську літературу та мову. Фанатіє від осіб російського осіб російського походження. Додам, що книга вийшла друком 2013, 2014 та 2016 роках. Тобто, коли вже почалася відкрита агресія росії до України. Книга жахлива і має бути заборонена!

Книга, яку рішуче неможливо описати в двох реченнях. Понад 800 сторінок щільної, класичної, непростої історії. В тринадцять років Тео втратив матір. Під час виставки мистецтва, на яку вони прийшли, стався вибух. Наслідком терористичної акції стала масова смерть багатьох відвідувачів. Тео вижив. Перед виходом він встиг поспілкуватися з незнайомцем, який буквально змусив його «врятувати» картину, забравши її з собою, дав адресу і каблучку. Тео винуватить себе у смерті матері. Як будь-яка жертва посттравматичного стресу, він вважає, що якби він поводив себе краще, то мама була б жива і все було в добре. Він сирота. Немає до кого податися. Батько зник, і не дає звістки. Дід з бабою пропонують заплатити за готель. Інших близьких немає. Коли працівника соціальної служби питають ім’я друга, він випадкова називає ім’я Енді Барбура, з яким давно не спілкується. Як наслідок, якийсь час він живе в сім’ї Барбурів. В цей час він оговтується, навідується за адресою, яку дав йому незнайомець. Зберігає в себе картину. «Щиголь». Маленька, проста, нескінченно ціна. Для Тео особисто. І для мистецтва. Далі Тео чекає безліч переїздів, мандрів, досвіду, наркотиків, справжньої, хоч і дивної дружби, переслідування, переховування і пошуків картини. Важко пояснити сюжет. Він неохопний. А атмосфера тут особлива – підліткова, меланхолійна, нью-йоркська, сірувата. Це класичний роман. Роман виховання. Про взаємозв’язок людини і мистецтва. Про невипадкові випадковості. Про стосунки з собою і з людьми. Про міста, в яких теж є душі. Строгий 18+. Але всі сцени, в який без фільтрів показане життя, того варті.