Книгу взяла на прочитання, бо фільм вийшов з Еммою Ватсон (досі руки не дійшли його переглянути), а я люблю цю актрису. З трейлерів я знала, що це роман з ароматом утопії. Правда, якщо її трішки розковиряти то запахне неприємно. Від книги у мене трішки дивні враження. Третина історії повільно розвивається: Мег і її становлення у "Сфері", захват цією організацією, їхньою павутиною поширення, можливостями, які вона відкриває перед своїми співробітниками. А потім поступово істина проступає з глибин і вже не все так ідеально, прекрасно і захопливо як здавалася. І ось тут, нарешті, стартує нормальний розвиток сюжету та конфлікт. Спочатку мені книга давалася важко: я добряче пробуксовувала як на сюжеті, так і на персонажах. Цікаво, автор спеціально робив їх такими безликими спочатку? Я вже всерйоз задумувала полишити колупати цю скелю, коли сталося, хоч щось що зацікавило мене та повернуло в цей світ. З середини книги історія бадьоро рухалася, тож головне дожити до цієї середини. Загальне враження таке: з одного боку автор показав перспективу людства та загрозу, яку вона несе, а з іншого - у нього не надто яскравий стиль письма.

Уявіть, що навколо вас Прозорі люди. Ви маєте право споглядати прозорість їх дій, думок, життя... Прозорі політики, лікарі, сусіди та пересічні мешканці міста. Як гадаєте, цей метод виправдовує думку «У світі, де не буде місця для зла, не залишиться іншого вибору, окрім добра»? Здається, що так. Злочинів більше не буде, діти не зникатимуть... Але є «але». Чи залишиться у людини приватність? Головна героїня, Мей, проникшись ідеологією «Сфери», стала Прозорою - весь час з нею перебуває камера, що транслює її життя онлайн. Адже Мей впевнена, що: •Таємниця - це брехня. •Ділитися - це любити. •Приватність - це крадіжка. Залучивши її до такого прозорого експерименту, керівництво Сфери неабияк тішиться - людям це подобається. Люди на це добровільно погоджуються. Вже тисячі людей зі всього світу готові стати такими ж. Вони проповідують девіз: «Знання - власність, і ним ніхто не може володіти». Вони на шляху до цілковитого інфокомунізму. Але є люди, які проти цього. Люди, що відстоюють право на приватність. Право на спокійне життя. Чи зможуть вони запобігти ері Прозорості та Спільності приватного? Чи може активність у віртуальному співтоваристві заміщати життя у реалі? Чи зможе одна людина піти проти Системи? На ці питання я не буду спойлерити. Варто прочитати. Але, мені здається, правила Сфери вже починаються діяти у сучасному суспільстві. Пильнуйте приватне!

Я вирішила прочитати "Сферу" після того, як побачила трейлер до однойменного фільму в 2017 році. Сказати, що я була під враженням від книги - нічого не сказати. Фільм залишив відчуття обману, бо не розкрив ідею та посилання, яке несла книга, а ба гірше - докорінно змінив їх. Тому рекомендується в обов'язковому порядку прочитати книгу незалежно від того бачили ви фільм чи ні. Якщо ви шанувальник антиутопій - ласкаво прошу. Роман, що можливо пророкує наше майбутнє в найближчі років 10-15, і ви явно не будете в цілковитому захваті від таких описаних перспектив. Читається надзвичайно легко, хоча головна героїня Мей вас буде дратувати до сіпання ока та бажання придушити її (як буває з багатьма блогерами та людьми на яких ви підписані) і закинути книгу якнайдалі. Проте, залишитися байдужим нереально, якщо слова "особистий простір" та "приватність" має для вас значення. Книга не для відпочинку та розваги. Вам доведеться замислитися над прочитаним, провести аналогії з сьогоденням, бо інакше ви не зможете зрозуміти цю роботу. Роман поставив за ціль змусити нас задуматися де закінчується приватність і починається публічність та коли необхідно зупинитися і чи зможемо ми це зробити. Ділитися тим, що ви бачите з тими, хто позбавлений такої можливості по ряду причин - добре. Але чи має бути в цьому межа? "Добрими намірами вимощена дорога в пекло" - дуже влучний вислів, який підходить до цього варіанту розвитку нашого недалекого майбутнього. Бо якщо розглядати нововведення, описані в книзі, як кожен окремий пазл, виникає враження і думка: "Гарна ідея! Це дійсно було б круто та зручно!". Але змінивши фокусну відстань і поглянувши на картину в цілому, хочеться рвати на собі волосся від того, куди котиться світ і у що він перетворюється. Будь-якої миті мати можливість зазирнути в будь-який куточок планети. Голосувати не виходячи з дому. Отримати виписку не встаючи зі стільця. Знати, що політикам можна довіряти, бо у них немає можливості щось приховати. Бути впевненим, що кожен злочин буде виявлено і не залишено без уваги. Ні у кого немає таємниць. Чесність навколо. Безпечність. Відкритість. Прозорість. Жодного вашого кроку поза камерою, кожна дія має бути показана на весь світ, кожна подія - висвітлена, кожна мить - передана публічності, кожне слово - записане. Вас коментують і обговорюють, вас обожнюють і ненавидять, вас підтримують і пригнічують. Ви готові до цього? Незалежно від вашої відповіді: ласкаво просимо у "Сферу". Наостанок, якщо у вас, як і в мене, виникне страх і бажання після прочитання книги видалитися з усіх соціальних мереж, стерти про себе всі дані в інформаційному просторі і виїхати жити на безлюдний острів - знайте, це нормально.