"Поклик Ктулху" - мабуть, одна із найбільш відомих повістей Говарда Філіпса Лавкрафта, про яку щось чули мабуть навіть ті, хто із автором не знайомий. Та й образ Ктулху, настільки яскравий і неповторний у своїй жахливості, також став доволі популярним у масовій культурі. Багато ж хто із палких шанувальників творчості письменника вважають цей твір не найкращим у його творчості, але попри все, визнають його значимість і те, що він є одним із важливих поворотних моментів для розвитку міфології Г. Ф. Лавкрафта та створеного ним всесвіту. Написаний у 1926, вперше опублікований у 1928 році у журналі Weird Tales, справжню популярність він здобув уже по смерті автора. За сюжетом, двоюрідний дід головного героя, який досліджував усілякі містичні прояви та культи, які створюють собі люди, здійснив кілька цікавих відкриттів, однак помер, так і знайшовши відповіді на усі свої питання. Наш головний герой отримує у спадок певні його записи. Ця, а також низка інших дивних подій, змушують його продовжити розпочате дідом розслідування. Відкриття, які він при цьому зробить, краще б йому тримати у таємниці, аби не зійти за божевільного. Страшні чудовиська, яких годі описати, лихі люди, які їм поклоняються, і доволі песимістичні перспективи людства в цілому - кинутому напризволяще у безмежному космосі, - ось що можна віднайти на сторінках цієї повісті. Мені сподобалося, що Лавкрафт все-таки стає більш описовим, ніж у раніших своїх творах - тут він принаймні дає більш-менш чіткий опис того, як виглядає Ктулху і його місто. Раніше ж у нього все було таким, що годі й уявити, не те що описати. Я звичайно ціную таку довіру до уяви читачів, але хотілося б більше деталей. Рада, що з кожним новим творіння, уміння автора описувати зростає.