"Телеграф-авеню" - друга книга Майкла Шебона, за читання якої я взялася відразу після "Місячного сяйва", яке дуже сподобалося. Буквально з перших сторінок книга повернула мене у спогадах до часів, коли я читала "Білі зуби" Зеді Сміт ( дещо схожа манера письма, загальний настрій історії, наскрізь просякнутий іронією, а ще - і в одній книзі, і в іншій багато персонажів), а також "Компас" Матіаса Енара (тому що в обох книжках багато музики). І це дуже круто, бо обидві ці книги мене свого часу позитивно вразили. "Телеграф-авеню" Майкла Шебона не розчарувала також. Отже, як я вже зазначала раніше, у книзі багато персонажів, однак центральна сюжетна лінія належить, усе ж, лише двом: темношкірому Арчі та євреєві Нету, які мешкають у невеличкому американському містечку із переважно темношкірим населенням і тримають собі крамничку вінілових платівок. Крамничка ця заодно є і важливим місцем збору чоловіків з району, щоб погомоніти про життя і все таке. Але стається так, що крамничка опиняється під загрозою: поряд планується будівництво великого торговельного центру. Наші головні герої стають на стежку війни. Чудово прописані персонажі - як головні, так і другорядні. У Шебона страшенно насичена проза - часом хотілося, щоб він її трохи "прорідив", бо мозок мій в процесі читання закипав через постійну концентрацію. Дуже крута книга, попри все. Перекладайте, будь ласка, Шебона далі.