“Театр невидимих дітей” описує життя в сиротинцю під час розквіту “Солідарності”. Розповідь ведеться від першої особи. Головний герой - хлопчик на ім’я Міхал. Хоча у нього немає батьків, живеться йому не дуже погано. Та коли найкращого друга забирають, а улюблена вчителька переїжджає до іншого міста, головного героя накриває хвиля стресу. Внаслідок цього він потрапляє до лікарні, а потім до іншого сиротинцю. У цей заклад приїжджає новенька дівчинка, яку звати Сильвія. Вона влаштовує театр про дитбудинок під назвою “Театр невидимих дітей”. Тому що дітей, які не мають батьків, немов не бачать! Діти ретельно готуються до вистави. Але у день прем’єри розпочинається військовий стан, і, на їх нещастя, по всім каналам замість мультиків йде інформація про цю подію. Чи зможуть діти успішно зіграти? Чи все з ними буде добре? Чи скоро повернуться арештовані працівники дитбудинку? Відповіді на ці запитання ви знайдете у цій книжці! Мені дуже сподобалась ця книга. Хоча книга й про сиріт, та написана вона з гумором! Я прочитала її в 9 років і вона справила на мене сильне враження.

СОЛІДАРНІСТЬ НЕВИДИМИХ. Марцін Щегельський описав у своїй книжці Театр невидимих дітей те, на що нам звичайним громадянам бракує слів, на що нам бракне почуттів, на що ми часто закриваємо очі. Він описав життя сиріт у дитячому будинку. І зробив це з хірургічною точністю. Він зумів також передати дух «радянщини», що панував в Польщі 80-тих. Прочитавши книгу, я не можу висловити враження, не розказавши сюжет книги. Цій книзі бракне епітетів. Тут потрібен зміст. Від початку і до кінця. І не той, що можна прочитати в анотації. А основний, що зачіпає і одночасно все пояснює. Міхал - хлопчик 10ти років. Він живе в дитячому будинку «Молодий ліс» і є головним доповідачем в книжці. Саме він розказує нам про дітей у сиротинці та про їх долі. А ще він знає, що таке співчуття, вміє зрозуміти, підтримати та відстояти слабких в складних ситуаціях. Та коли його звичний спосіб життя ламається і його охоплюю бажання забуття, на допомогу йому приходить «класна» тьотя Йоля (справді класна за класифікацією Міхаля). Тьотя Йоля ще не знає як багато зробить для майбутнього Міхаля, але спочатку переводить його до нового дитячого будинку де у Міхаля буде і окрема кімната, і друзі, і свобода бути собою. В Дубовому лісі (новому дитбудинку) хлопчик розкриє свій письменницький талант, напише п’єсу про невидимих дітей (сиріт), зможе приборкати свої страхи. Але чи може купка дітей протистояти «системі страху та покори», нав’язаній Польщі СРСР? Чи сильніша сила дитячих почуттів за танки? Щоб дізнатись відповіді на ці питання, варто взяти і прочитати цю книжку з неймовірними сюжетними лініями, що зворушить вас до глибини душі. Читайте книжки з задоволенням! Далі буде....

После появления у нас книги "За синими дверями" захотелось почитать что-то еще подобное. И вот новая книга от польского автора Марцина Щигельского. История непростая, но и не слишком уж сложная. А главное, она не драматичная, что хорошо именно для детской аудитории. Итак, главный герой книги 11-летний Михал пишет книгу о своей жизни. О жизни в детском доме. Ибо у него нет родителей и семьи, он сирота. Детский дом в Польше - это тоже не сахар. У детей нет ничего своего, они украдкой запоминают сложные и странные слова из телевизора и считают их своими (ведь только их не смогут отобрать). Но оказывается, что эта жизнь еще не такая уж и плохая. Михал понимает это, когда его единственного друга -малыша возвращают в семью, а любимая учительница переезжает в другой город. Ребенок так переживает, что оказывается в больнице. Зато после выписки начинается новая жизнь, ведь ребенка переводят в другой детский дом. Совсем не похожий на прежний. В нем отдельные комнаты у каждого из детей да и самих детей не так уж много. Прямо, приемная семья, а не детский дом. Плюс еще появляется новенькая, 14-летняя Сильвия, и дети решаю поставить театральную постановку о своей жизни в детском доме... История проникновенная, она заставляет нас по другому смотреть на разные вещи, заставляет задумать. А это уже немало. Читайте, ведь пересказать книги не получится. Чтобы окунуться в эту атмосферу, нужно именно прочитать!