Татуювальник Аушвіцу
Паперова книга | Код товару 881671
Yakaboo 4.9/5
Автор
Гізер Морріс
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2018
Перекладач
Ольга Захарченко
Кількість сторінок
240

Усе про книжку Татуювальник Аушвіцу

У видавництві # книголав виходить книжка, яка поєднує у собі історичний документ на реальну історію кохання, що пройшло випробування табором смерті.

Дебютний роман австралійської письменниці Гізер Морріс про силу кохання, віри й внутрішнього спротиву, завдяки яким можна пройти крізь найтяжчі випробування. Книжку написано на основі реальних подій.

У 1942 році у концентраційному таборі «Аушвіц» зустріли одне одного Лалі Соколов та Гіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий… Це було кохання з першого погляду. Молодим людям судилося пережити страшні випробування, розлуку й омріяне возз’єднання, яке переросло у 56 років щасливого подружнього життя.

Їхню історію кохання записала Гізер Морріс зі слів самого Лалі, з яким авторка випадково познайомилася 2003 року. Ця зустріч змінила долі обох. Відчуваючи до Гізер довіру, літній чоловік наважився розповісти їй найпотаємніші подробиці свого життя під час Голокосту.

Спочатку Гізер написала історію Лалі у формі сценарію, який був високо поцінований на міжнародних конкурсах, а згодом перетворила його на свій дебютний роман «Татуювальник Аушвіцу».

«Історія людства – це історія війн, жахливих втрат, але й любові. Без неї наш рід вже б давно припинив своє існування. Коли йдеться про Другу світову війну, багато хто з нас ставить собі питання: Як людям вдалося її пережити? Звідки наші дідусі й бабусі брали сили йти далі? «Татуювальник Аушвіцу» дає відповідь: бо мали надію, кохали всупереч усьому. Ця книжка нагадує сучасному читачеві про те, що ніколи не має повторитися, але й розповідає про те, що надихає й надає сили», ? вважає співзасновниця видавництва # книголав Світлана Павелецька.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Гізер Морріс
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2018
Перекладач
Ольга Захарченко
Кількість сторінок
240
Рецензії
  •  
    ЯК ЗАЛИШИТИСЯ ЛЮДИНОЮ В НЕЛЮДСЬКИХ УМОВАХ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Є книги, про які надзвичайно складно писати. Не тому, що погані, а тому, що всі слова здаються надуманими та дріб'язковими. Ці історії вражають до глибини душі та влучають прямісінько в серце. До таких книг належить дебютний роман австралійської письменниці Гізер Морріс.
    «Татуювальник Аушвіцу» — реальна історія неймовірного кохання, яке пройшло випробування одним з найжорстокіших таборів смерті, надзвичайно зворушлива книга про незламність духу, про бажання вижити й жити, про сподвижницькі прояви людяності на тлі однієї з найчорніших сторінок нашої історії.
    1942 року Лалі Айзенберг (Соколов) потрапив в Аушвіц, де невдовзі йому доручили таврувати новоприбулих в'язнів. Але далеко не завжди той, хто виконує злочинні накази, сам є злочинцем. Випадкова зустріч з дівчиною, в якої стерся порядковий номер, розділила життя тетувірера на «до» та «після». Лалі заприсягся не лише вижити, а й будь-якою ціною захистити Гіту.
    Дозволити собі кохати в умовах, коли кожен день життя може виявитися останнім, щонайменше ризиковано. Але, попри всі жахіття, описані в книзі, історія татуювальника Аушвіцу є життєствердною. Вона вкотре нагадує, що за кожною з мільйонів безіменних жертв Голокосту стояла людина з власним зламаним життям.
    На жаль, більшість з цих історій ми ніколи не почуємо. Але вони вкрай необхідні для того, щоб такого більше ніколи не повторилося. Та все ж, мабуть, найголовніший урок роману «Татуювальник Аушвіцу» полягає в тому, що поки ми живі й здорові, все можна змінити на краще, бо «якщо ти прокинувся вранці, це – гарний день».
  •  
    Книга, яка вражає до глибини душі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про Голокост написано тисячі, якщо не сотні тисяч книг, проте ця тема ніколи не перестане бути актуальною. На мою думку, такі історії конче необхідні саме зараз, коли в центрі Європи вже четвертий рік точиться війна. Саме вони нагадують людям, що подібне ніколи не повинне повторитися. До таких книг безперечно належить дебютний роман австралійської письменниці Гізер Морріс, який із самого початку існував у формі кіносценарію.
    "Татуювальник Аушвіцу" розповідає історію словацького єврея Лалі Соколова, який під час Другої світової війни потрапив до концтабору. Оскільки Лалі знав багато мов, йому доручили таврувати новоприбулих в'язнів. Звичайно ж, не про таке життя мріяв Лалі. Він хотів подорожувати різними романтичними містами Європи, а також зустріти ту єдину, з якою зможе розділити печалі й радості свого життя. Але на заваді здійсненню цих мрій стала Друга світова війна та ув'язнення в концентраційному таборі "Аушвіц-Біркенау", розташованому на території Польщі.
    Відтепер єдиною метою Лалі було бажання вижити. Але так склалося, що саме в цей час доля подарувала йому зустріч з Гітою Фурман. Саме історія їхнього кохання й була покладена в основу неймовірно зворушливого та життєстверджувального роману "Татуювальник Аушвіцу".
Купити - Татуювальник Аушвіцу
Татуювальник Аушвіцу
200 грн
Є в наявності
 

Рецензії Татуювальник Аушвіцу

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    ЯК ЗАЛИШИТИСЯ ЛЮДИНОЮ В НЕЛЮДСЬКИХ УМОВАХ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Є книги, про які надзвичайно складно писати. Не тому, що погані, а тому, що всі слова здаються надуманими та дріб'язковими. Ці історії вражають до глибини душі та влучають прямісінько в серце. До таких книг належить дебютний роман австралійської письменниці Гізер Морріс.
    «Татуювальник Аушвіцу» — реальна історія неймовірного кохання, яке пройшло випробування одним з найжорстокіших таборів смерті, надзвичайно зворушлива книга про незламність духу, про бажання вижити й жити, про сподвижницькі прояви людяності на тлі однієї з найчорніших сторінок нашої історії.
    1942 року Лалі Айзенберг (Соколов) потрапив в Аушвіц, де невдовзі йому доручили таврувати новоприбулих в'язнів. Але далеко не завжди той, хто виконує злочинні накази, сам є злочинцем. Випадкова зустріч з дівчиною, в якої стерся порядковий номер, розділила життя тетувірера на «до» та «після». Лалі заприсягся не лише вижити, а й будь-якою ціною захистити Гіту.
    Дозволити собі кохати в умовах, коли кожен день життя може виявитися останнім, щонайменше ризиковано. Але, попри всі жахіття, описані в книзі, історія татуювальника Аушвіцу є життєствердною. Вона вкотре нагадує, що за кожною з мільйонів безіменних жертв Голокосту стояла людина з власним зламаним життям.
    На жаль, більшість з цих історій ми ніколи не почуємо. Але вони вкрай необхідні для того, щоб такого більше ніколи не повторилося. Та все ж, мабуть, найголовніший урок роману «Татуювальник Аушвіцу» полягає в тому, що поки ми живі й здорові, все можна змінити на краще, бо «якщо ти прокинувся вранці, це – гарний день».
  •  
    Книга, яка вражає до глибини душі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про Голокост написано тисячі, якщо не сотні тисяч книг, проте ця тема ніколи не перестане бути актуальною. На мою думку, такі історії конче необхідні саме зараз, коли в центрі Європи вже четвертий рік точиться війна. Саме вони нагадують людям, що подібне ніколи не повинне повторитися. До таких книг безперечно належить дебютний роман австралійської письменниці Гізер Морріс, який із самого початку існував у формі кіносценарію.
    "Татуювальник Аушвіцу" розповідає історію словацького єврея Лалі Соколова, який під час Другої світової війни потрапив до концтабору. Оскільки Лалі знав багато мов, йому доручили таврувати новоприбулих в'язнів. Звичайно ж, не про таке життя мріяв Лалі. Він хотів подорожувати різними романтичними містами Європи, а також зустріти ту єдину, з якою зможе розділити печалі й радості свого життя. Але на заваді здійсненню цих мрій стала Друга світова війна та ув'язнення в концентраційному таборі "Аушвіц-Біркенау", розташованому на території Польщі.
    Відтепер єдиною метою Лалі було бажання вижити. Але так склалося, що саме в цей час доля подарувала йому зустріч з Гітою Фурман. Саме історія їхнього кохання й була покладена в основу неймовірно зворушливого та життєстверджувального роману "Татуювальник Аушвіцу".
  •  
    Просто немає слів!
    Ми знаємо багато книжок про Голокост та багато з них дуже схожі.. Ця книжка унікальна, бо це не банальна історія, а історія чоловіка, який вижив у таборі завдяки його розуму, кмітливості та коханню, якому він був відданий всі ті роки.
    Бувають періоди у житті, коли хочеться читати книжки на такі серйозні теми як Голокост.. просто бо тобі потрібно зрозуміти, що твої поточні проблеми це ніщо в зрівнянні з тим, через що проходили ці люди. Вони були в свій час також успішними, із сім'ями, і навіть не могли подумати, що життя принесе їм такі випробування.
    Ця книга відкрила мені тему Голокосту зовсім з іншої сторони, показала, що навіть серед СС були люди, які співчували і допомагали (може й не досить щиро, але це не важливо, коли тобі дали шанс вижити). Ця книга про людську вірність, щирість, доброту.. Неймовірна історія кохання і людинності за ґратами концентраційного табору. Коли життя начебто закінчене й ти розумієш що навряд чи вийдеш з того табору живим - зустрічаєш своє кохання.. і воно йде з тобою всі ті довгі роки. Ти намагаєшся вижити ради того, щоб зустріти її знов.
    Мільйон думок та сліз після прочитання цієї книги!
    Раджу всім прочитати!
  •  
    Коли душа не черствіє
    Татуювальник Аушвіцу - передовсім історія незламного духу людей, що знайшли в собі сили жити, знайшли одне в одному причину вірити у майбутнє, незважаючи на до божевілля складне й незрозуміле теперішнє.
    Це документальна розповідь про жахи перебування, в концентраційному таборі простих людей без імені та з повними любові сердець.
    Це сповідь людини, котра роками несла тягар провини.
    З одного боку це дуже сумна книжка, а з іншого - неймовірно натхнення історія, що змушує відкидати маленькі перешкоди у власному житті, бо, як казав Лалі, головний герой: "Якщо ти прокинувся вранці, це - гарний день".
    Залишаючи за собою право не розповідати всього,що з ним трапилось, Лалі відкривається читачеві ,наче сповідується аби кожен, хто читатиме книгу, більше дізнався про людину, яка стала для нього цілим світом, "тією єдиною" і особливою, що дозволила бути тим, ким він є, дозволила врятуватись самому.
    Лалі важливо, аби про його кохану знали, знали яка вона мужня і, як він сам її називав - героїня.

    Історія чоловіка, що знайде відлуння в кожному, бо хто хоч раз по-справжньому кохав - чинив би так само.
    Залишатись людьми, вірити у світле майбутнє і любити щиро - такі прості речі, яких нам доводиться вчитись щодня.
  •  
    Arbeit macht frei - найлицемірніша брехня в світі
    Що ж дочитавши дану книгу, знаходжусь ще під глибоким враженням. Вона виявилась для мене дуже, дуже, дуже емоційною. Останній раз я відчував такий жаль 9 років тому, коли дивився фільм Хатіко. Але то були сльози щастя, порівняно з цим, на жаль...
    Перших пару днів я читав по 20-30 сторінок перед сном. Та коли прочитав десь першу сотню, книгу я дочитав до кінця наступного дня зранку і до обіду (тобто десь за 5 годин). Те що потім розповідається мене просто шокувало (зокрема через особу "ангела смерті", лікаря Йозефа Менгеле). Крім пізнавальності ця історія описана ще й дуже легко, дякую перекладачам і Книголав.
    Про що вона, думаю ви знаєте, прочитавши анотацію, чи хоча б заголовок. І, що дивно, знаючи, що вкінці кінців буде хеппі енд і Лалі, головний герой, виживе та зможе розповісти цю історію, майже половину книги очі сльозились безконтрольно (хоча я й далеко не найчутливіша людина). Мабуть всі чули про Освенціум (він же Аушвіц німецькою) та зазвичай всі ми чуємо цифри, та загальні описи: померло х, постраждало у, вижило z. Смерть однієї людини - горе, сотень - статистика. От у школах і документальних фільмах нам розказують про цю жахливу статистику і через це так близько вона не сприймається Але коли читаєш про це з точку зору окремої людини, розумієш (наскільки це взагалі можливо зрозуміти, знаходячись в комфорті) що то за жах, горе, відчай, безвихідь. І в таких умовах, після 3х (!) років головні герої змогли вижити *Тут мають бути оплески десь з годину*
    Для когось книга може здатись занадто "любовною", адже всі ми знаємо про Аушвіц тільки як про пекло на землі. Але автор і очевидно головний герой, зробили акцент і на іншій важливій складовій - любові. Адже Любов з великої літери, от що підтримувало жагу до життя цих страждаючих. Тому в цій книзі сюжетна лінія зав'язана на коханні і не будь його, можливо, не було б і цієї історії. Та нехай вас це не вводить в оману, жаху, справжнього жаху в ній немало.

    Такі книги я впевнений мають читати всі. Просто всі. Неважливо, подобається таке чтиво, чи ні, які політичні погляди, раса, нація, стать, і навіть вік (ну нехай візьмемо від 14 років). Ми завжди повинні пам'ятати, що відбувалось в лагерях смерті і яке безмежне горе та страждання принесли нацисти в наш світ. Нехай більше ніколи і нічого подібного в світі не повториться.
  •  
    Кохання посеред смерті
    "Татуювальник Аушвіцу" - це історія кохання там, де, здавалося б, не лишилося місця ні добру, ні людській гідності, ні надії. Мешканці концтабору не знають, чи будуть живими через наступні п'ять хвилин. Деякі з них втратили віру в те, що виживуть і коли-небудь виберуться з цього пекла. На їхніх очах щодня гинуть люди. Підло. Жорстоко. Конвеєр смерті, запущений в Аушвіці з його крематоріями, медичними дослідами, виснажливою працею, голодом, хворобами, холодом і просто бажанням фашистів постріляти, діє безвідмовно. І тільки той, хто до останнього тримається за крихку надію вибратися з жахіття, робить усе, щоб вижити.
    Лалі, прокидаючись щоранку, вдячний, що така надія в нього є. Він знаходиться на привілейованому положенні в таборі, оскільки виконує роль татуювальника - набиває на руках в'язнів номери, що тепер заміняють їм імена. Це не лише рятує його від багатьох проблем, а й дає змогу добувати їжу для своїх побратимів крадькома від наглядачів. Однак скоро про це довідаються есесівці. І тоді кара неминуча. Зі штрафної зони не виходить ніхто живим. Невже Лалі марно хапався за свою надію?
    Його дівчина вже думала, що втратила коханого. Залишилися лише спогади про недовгі побачення під адміністративною будівлею, про обіцянки хлопця вийти з табору і кохатися де і коли завгодно…
    Книга основана на реальних подіях. Вона розповідає історію двох закоханих людей, що змогли вижити у пеклі. Здавалося б, годі мук і страждань. Але комуністична влада не дає їм спокійно жити. Тож доводиться тікати далі. Читаючи цю книгу, дійсно хочеться сказати "ніколи знову", бо усвідомити складно, як люди змогли пережити Аушвіц. І це лише одна з мільйонів історій з табору смерті.
  •  
    Усі коштовності світу за 5хв її уваги або як врятувати ще одного
    Він просто вирішив відкрити Світові свою історію. Лалі Соколов настільки унікальна "світла" людина вирішує добровільно їхати на роботу, тільки б не забрали його сім"ю. Він одягає краватку і кращий костюм(все як мати навчала) і їде на зустріч своїй долі.

    "...намагаючись перетворити їхній страх в надію.Ми стоїмо в лайні, та не дозволяймо собі потонути в ньому."
    - Без сумніву, йому точно страшно серед всіх цих незнайомих людей у смердючому товарняку без належних умов. Він стомлений, голодний , але не дозволяє собі падати духом.

    "Робота робить вільним."
    Знання мов, комунікабельний характер дають йому привілеї, А друзі допомагають у важкий час. Він цього точно не забуде! І ось його примітили. Це добре, бо дасть йому шанс прожити на день довше, ніж звичайні ув'язнені. При можливості допомагає хоча б одному вижити (таке його життєве кредо). І цього теж ніхто не забуде.
    Ця доленосна зустріч...
    Друзі, я була під великим враженням майже після кожного прочитаного розділу. Як же його "гризло" те чим він займався. Це певно нестерпно бачити таку кількість людей, дітей...і розуміти, що вони вже не житимуть таким життям як раніше. Ніхто вже не повернеться додому. А він ще й працює на "ката" .
    Ні, Він просто мусить вижити! Адже він зустрів її 34902. Гіта виділялась з-поміж тих дівчат. Щось було в ній таке, що заворожувало Лалі. Тоді він вирішує - вони будь-що мають вижити, адже він так чітко уявляє їх спільне майбутнє. Він робить все можливе , щоб навіть за тих обставин полегшити її перебування в Аушвіці , підбадьорює(навіть коли сам ледве тримається) ,підгодовує .Розуміючи всі тонкощі обміну "валюти" він залучає кількох дівчат , і має "звязки на волі". Все це дає йому нові знайомства, можливості та певний політичний вплив(політика Аушвіцу).
    Насправді, все це добре: робити все можливе щоб допомагати вижити собі і ще комусь,мати друзів, кохану. Але ті жахи...вони назавжди залишаться у серці цього хлопця. Я читала зі сльозами на очах, коли діти гуляли і махали літакам, коли забирали весь табір циганів ...Це дуже сумно.
    Але маючи стальки влади і впливу серед інших -таких як і він, точно знайдеться хтось такий , кому не подобається таке положення речей. І тут його забирають...А звідти ще ніхто не вертався живим від Якуба...
    Словом, ця історія про людей , які побачили "сім кіл пекла" і жили з цим тягарем на серці до кінця своїх днів. Вірю і надіюсь, що ми з вами не зазнаємо такої ж долі, як ті що жили і ті, що вижили 1942-1945. Ця книга насичена подіями і долями людей. Я рада , що прочитала її та маю в колекції домашньої бібліотеки.
  •  
    Татуювальник Аушвіцу
    Про те, що дійсно торкається до серця і зворушує до глибини душі, як правило, важко розповісти у декількох словах. Особисто для мене такою темою є тема Голокосту (та й взагалі тема Другої світової війни) і думаю, що більшість людей зі мною погодяться, адже немає такої родини, яка б не відчула на собі жах тих важких років і не понесла певні втрати. Темі Голокосту присвячений і заснований на реальних подіях роман австралійської письменниці Гізер Морріс "Татуювальник Аушвіцу", записаний зі слів Лале Соколова, людини, яка пройшла через весь жах відомого концентраційного табору під назвою "Аушвіц".
    Про що ця книга? Мені не хочеться переповідати весь зміст, адже після прочитання спойлерів зазвичай вже не так цікаво читати сам твір, тому намагатимусь відповісти на це питання максимально стисло. Роман "Татуювальник Аушвіцу" - це книга про кохання, про любов, яка спалахнула на фоні тисяч смертей і разом з собою принесла надію на краще, жагу до життя і мрію попри будь-які труднощі все ж таки вижити і повернутися до мирного життя, де можна буде без жодних перешкод займатися коханням, народжувати дітей і згадувати все пережите, як страшний сон, який минув і більше ніколи не повториться... Це розповідь про самопожертву, про те, на який ризик може йти палко закоханий хлопець заради того, щоб дістати для своєї милої бодай один шматочок шоколаду. Це історія про людську жорстокість, про найганебніші події, з усіх, які колись траплялися в історії людства. Це роман про те, про що у жодному випадку не можна забувати, аби ніколи не повторити знову...
  •  
    неймовірно вражена
    Це не просто книга. Це феєрверк емоцій. Я прочитала цю книгу на одному подиху, бо не могла полишити головних героїв і на хвилю аби не дізнатися, що ж було далі. Я бачила багато документальних фільмів про табір та звісно читати книгу і дивитися щось - то різні речі. Отож, я приємно вражена, по-перше, взагалі, що Лалі наважився розповісти цю історію, котра трапилася з ним та його (вже потім) дружиною. Пережити такий жах, напевно хотілося його забути якомога скоріше. По-друге, вражає те, що він залишається в таких умовах людяним та добрим, а не таким же злим татуювальником як і його начальники. По-третє, наскільки до нього була добра доля, скільки разів йому вона рятувала життя. Та що мене вразило найбільше, так це те, що коли Гіта та Лалі розлучилися, загубилися, вони все одно знайшлися й залишилися разом. Оце так доля! Оце так кохання. Звісно, мені здається, що в книзі описані далеко не всі жахи, котрі відбувалися в таборі, але певна, що головний герой просто не хотів того насправді згадувати та усвідомлюючи, що таке реально відбувалося з людьми - стає моторошно. Радує те, що навіть в такі лихі часи, кохання зароджувалося, а люди не переставали вірити та бути оптимістичними, нам жалітися на щось навіть гріх зараз.
  •  
    Досить сильна книга
    Звучить дивно, але я люблю читати про існування людей в концтаборах. Саме виживання, бо ніяким життям ті нелюдські умови назвати не можна.
    Книга "Татуювальник із Аушвіцу" мене вразила і захопила водночас, тому, що прочитала її я з блискавичною швидкістю, як для мене, а саме за два дні.
    Так, існують книги про концтабір сильніші за цю. Але "Татуювальник" - це не просто історія кохання. Це історія цілком реальна, в якій кохання допомогло протриматися день і ще і ще день і так до кінця.
    Не всім, хто потрапив до найжорстокішого концтабору вдалося вижити. Багато хто падав духом, морально ламався. Але тіло можна покалічити, але душу людську та її прагнення до життя відібрати нікому не вдається.
    Головні герої цієї книги - реальні люди, які в молоді роки змушені були перебувати у голоді та холоді і боротися із важкими хворобами без ліків та належного догляду. І отримали за це нагороду.
    Мені книга дуже сподобалася і я її рекомендую прочитати кожному. Це наша історія. Історія нашого народу. Це потрібно знати та пам"ятати.
  •  
    Якщо ти прокинувся зранку, то це вже хороший день
    «Татювальник з Аушвіцу» Гідно Морріс
    Історія однієї реальних людей, які пройшли пекло. Це одна з найбільш надихаючих і життєствердних історій, що я коли небудь читала чи бачила.
    Розповідь яких тисячі заховано в сімейних архівах пам'яті всіх, хто пройшов Другу Світову, історія, яких соромляться, точка зору, яка вважається ганебною. Але вона тут без прикрас, виправдань чи провини...
    Історія кількох ув'язнених Аушвіцу від їх першого дня до останнього, вижили вони чи ні, і чого їм вартувало життя. Історія кохання, дружби, жертви та прозорі холодної надії.
    «Єдиний доступний спосіб перемогти - це вижити в цьому пеклі, чого б те не вартувало» - єдина думка, що була присутня в голові Лалі Соколова - юного єврея, коли він зайшов в ворота Аушвіцу - одного з найбільш і найжорстокіших таборів смерті в квітні 1942 року. «Врятувати хоча б одне життя, її життя» - друга думка, що міцно засіла в голові хлопця, коли він зустрів Гіту. І «Ми виберемося звідси живими і будемо щасливі» - після першого поцілунку.
    Він жодної з них не зрадив. Кожної дотримався.
    «Татювальник Аушвіцу» - історія про сміливих людей, які робили, що мусили задля примарного майбутнього, людей, що не втратили людяності навіть попри не людські умови, які підтримували один одного, які рятували одного відриваючи від себе шматочки.
    Тут історія без прикрас просто хронологія вчинків людей в паскудній ситуації, щоб з неї вибратися.
    І я вдячна Лалі за його здатність відкрити правду не даючи їм коментарів, як ставитися до його дій.
    Я приймаю позицію Лалі, нею можна пишатися. Пройшовши сім кіл смерті, залишитися відданим красі і любові.
    Я приймаю позицію Гіти - берегти себе і своїх близьких від небезпек, кохати віддано, зривати щоразу конюшину з чотирма пелюстками.
    Я пишаюся Даною та Іваною, що були відданими подругами без заздрощів і злоби.
    Я пишаюся Цилькою, яка робила, те що не під силу більшості, рятуючи себе і дорогих для неї людей.
    Хай би, хто не засуджував цих людей, кожен би вчинив так само, але більшість не підняли б погляд й не зізналися б чого їм варта вдоволена посмішка зараз.
    Окрема вдячність автору за правдивість і реальність розповіді без зайвої лірики, без прикрас за для зайвої драми, просто як було та й по всьому.
    Кому читати? ВСІМ, як тільки хочеться гарної книги - відкриваєте і не помилитися.
  •  
    Про спрагу до життя і уроки сучасним людям
    Книга, яка змушує задуматись над багатьма речами, що стосуються як загалом історії людства, так і суто внутрішньоособистісними. Історія єврея-татуювальника, якому дивовижним чином вдалося врятувати своє життя і життя інших людей, мотивує і вселяє віру. Ні обставини, ні інші люди не можуть знищити людину поки та сама хоче жити. У багатьох моментах ця книга перегукується із книгою Віктора Франкла "Людина в пошуках сенсу". Сучасним поколінням важко уявити нелюдські умови, в яких перебували і в яких вбивали жертв Голокосту. Варто віддати належне авторці, яка по-художньому майстерно не вдається у змалювання жахливих подробиць, натомість своїми недомовленнями, алюзіями, метафорами все рівно викликає потрібні емоції. Дивовижним чином в книзі переплетені дві лінії - романтична й історична. Ця книга, точніше ця реальна історія, що є в її основі змушує повірити, що є все-таки у житті дві речі - справжнє кохання, і справжня людяність. І їх треба зберігати і шукати понад усе. Ні гроші, ні великі маєтки не допоможуть, коли життя повернеться на 180 градусів, а в тебе немає сенсу життя. "Врятувати одну людину - врятувати світ" - цим принципом керується головний герой книги. Врятувати себе, щоб врятувати інших - ще один його, але вже не описаний у книзі, принцип.
  •  
    Вражаюча історія
    Збираєшся пройти життя однією дорогою, але раптом виявилося, що саме на ній змило міст. Саме такий епіграф, я б обрав для цієї книги. Життя Лале (Людвіга Соколова, в'язня №32407) змінюється у 1942 році, коли його разом з іншими євреями відправляють у концентраційний табір Аушвіц (Освенцим) на території Польщі. Завдяки своєму інтелекту, Лале знав декілька мов, він стає помічником татуювальника, та допомагає вибивати татуювання на інших в'язнях. Неймовірно, але в цьому жахливому місці він зустрічає своє кохання. Місце, в якому панує жах та смерть, такі почуття здаються недоречними, але насправді це не так. Саме історія Лале доводить, що людяність та щирі людські почуття можуть та мають проявлятися у будь-яких умовах, навіть в таких нелюдських як концентраційні табори смерті. Маючи деякі послаблення у порівнянні з іншими в'язнями Лале допомагає іншим ув'язненим: кому ліками, кому їжею. Адже милосердя та добре серце це речі, які не можна десь отримати, це все залежить від кожної особистості, бути черствим чи милосердним.
  •  
    Подвиг
    Книга "Татуювальник Аушвіцу" - це історія про те, як можна залишитися людиною навіть в нелюдських умовах, як можна проявляти милосердя там, де немає місця людяності, як можна покохати в умовах, в яких навіть неможливо існувати.
    Головний герой книги потрапляє в німецький концентраційний табір, шанси з якого вийти живим практично дорівнюють нулю. Незважаючи на це він не тільки не зламався, але й дав надію на життя іншим в'язням, підтримуючи кого морально, кого фізично. Постійно ризикуючи своїм життям. Мені, як людині двадцять першого століття досить складно уявити весь той жах, через яких пройшли ці люди.
    Я думаю тему Голокосту потрібно постійно вивчати з метою унеможливлення подібних подій навіть в теорії. Сила духу Лале гідна захоплення, саме завдяки йому багато хто з в'язнів отримав надію на майбутнє, і багато хто його отримав. Книга прочитана на одному подиху, наче стрімкий потік, який пройшов через твою душу а залишив у ній незабутній слід, слід пам'яті Людини з великої літери, за що я безмежно вдячна авторці.
  •  
    А НА КАЖДОЙ СТРАНИЦЕ БОЛЬ...
    Ещё раз убеждаюсь о том, что очень мало знаю из истории, в том числе о Второй мировой войне. Эта книга немного восполнила мои знания в этой области плюс дала массу различных эмоций.
    Лале очень сильный человек, но его история достаточно печальная. Иногда его действия были мне не понятны, но нам, сегодняшнему поколению, просто судить о хорошем или плохом, ведь мы не знаем, что такое война или убийства. Поэтому, после прочтения книги, я решила, что никогда не буду осуждать никого за его действия или поступки, ведь я не была свидетелем тех событий.
    "Я выживу и выйду из этого места. Выйду отсюда свободным человеком. Если ад существует, я увижу, как эти убийцы горят в нем." (с)
    После подобных книг как раз и начинаешь ценить свою жизнь, каждый мирный прожитый день.
    Помимо военной темы, в книге очень много всего посвящено именно любви, когда с её силой можно творить много добрых.
    Очень много вопросов также поселилось в моей голове и даже захотелось просто поговорить кем-то из тех, кто прошел эти ужасы и жил дальше, жил счастливо и спокойно. Узнать рецепт жизненного спокойствия.
    Хотелось бы, чтоб такую литературу вводили в программы современных школ.


  •  
    Татуировщиком Аушвица
    Книга о войне. Конечно, тема непростая. Конечно, не каждый может спокойно читать про ужасы концлагеря, когда и жизни толком нет - одна попытка выжить. Я её боюсь таких тяжёлых книг, потому что мне они даются на удивление легко. Я уже примерно представляю, чего ждать, и знаю точно что сердце не будет обливаться кровью, и плакать я точно не стану. Хотела бы сказать, что эта книга стала исключением, но увы. Как для истории о концлагере я бы назвала её мягкой, облегчённой версией. Это реальная история, воспоминания пожилого Лали, и так мы точно знаем, что ему удастся пережить все, абсолютно все. По сравнению с другими заключёнными, его положение было чуть лучше, он был татуировщиком (и старался использовать это в помощь другим). Но у меня сложилось впечатление, что эта книга не про ужасы концлагеря, не про выживание и подпольную борьбу. В первую очередь эта книга - о любви. Любовь Лали и Гиты удивительным образом возникла в месте, полном боли и отчаяния. Любовь стала их светом, сокровищем и опорой. Эти робкие свидания на несколько свободных минут, запрещённые записки, трогательная забота друг о друге. Им удалось пронести свою любовь сквозь войну, выжить, не потерять друг друга. На фоне этого остальное меркнет. Заметно, что Лали хотел поделиться с авторкой (и читателями) именно этим, а не ужасами тюремной жизни. Я бы сказала, что эта история - подтверждение того, что счастливые концы бывают.
  •  
    Выжить в «аду», во что бы то ни стало… 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Когда видишь в названии книги «Аушвиц», то невольно настраиваешься на соответствующий ритм. Будет трудно. Будет больно. Будет сложно. Но читаешь, потому что есть темы, о которых сколько бы не было написано слов, они все равно каждый раз звучат как впервые, усиливая все предыдущие знания, все прочитанное, просмотренное, все услышанное.
    Однако «Татуювальник Аушвіцу» - это нечто другое, более лайтовое, такое, чего точно от книги не ожидал. Автор, как будто, пытается нивелировать все известное ранее. Старается заботиться о моральном самочувствии читателей, не выворачивая все «прелести концлагерной жизни» наизнанку. На общее рассмотрение. Или, может, вовсе не желает пугать давно прошедшими делами….
    Я бы не советовал читать эту книгу тем, кто решил прочитать о Холокосте впервые - многое может быть недопонято. Ужасы концлагерей, крематориев, гетто…. А вот те, кто уже немножко темой «поднаелся», наоборот, «Татуировщиком…» будут увлечены.
    Получился такой себе немного жесткий вариант пионерского лагеря. Почему так? Лично я сложно представляю себе еврея, который свободно ходит по концлагерю (особенно после рассказов дедушки, который видел гетто собственными глазами, в далеком 1942-м). Точно также, как и не представляю узника Аушвица, имеющего море и маленькие горы драгоценностей и денег. Но, это все МЫ ТАК ДУМАЕМ. Гизер Моррис показывает несколько иную реальность, вполне (возможно) имеющую место в те, уже далекие для времена.
    Эта книга о любви. И любовь здесь вытеснила все другие темы. Она не о евреях, не о цыганах, не о концлагере, не о смерти. Она о любви. Здесь даже Менгеле выглядит странным лапушкой. А это, на минуточку, один из самых ужасных фашистских «упырей» - немецкий врач, проводивший эксперименты над узниками лагеря Освенцим во времена Второй мировой войны.
    Для меня была сильной сцена попытки изнасилования советским солдатом одной из девушек, которые вырвались из Аушвица. В меру правдиво, скажу я вам. Ибо все мы привыкли, что советский солдат - тотем доблести, чести и т.д. На самом же деле, и это подтверждает история, некоторые «русишь сольдатен» были еще теми ублюдками по отношению к мирному населению стран, которые бороздил их сапог. У автора все советские солдаты - насильники, пьяницы, нормального ни одного. С чем я, честно, не очень соглашаюсь. А еще это книга о несокрушимом духе и желании жить любой ценой.
    «Татуювальник Аушвіцу» - реальная история, которую рассказал узник гестапо Лали Айзенберг (Соколов), которому удалось выжить и вернуться домой. Лали выполнял работу татуировщика - клеймил новоприбывших людей в концлагере. Эти, выцарапанные номера на шкурах людей, стали одним из символов нечеловеческих преступлений Холокоста.
    Есть книги настолько мощные, что способны одновременно изменить мировоззрение или мгновенно привести к переоценке ценностей. Книги, которые навсегда откладываются в памяти и становятся определенным мерилом глубины следующих историй. Эта книга - одна из таковых.
  •  
    Лайтверсія Голокосту( 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    Гізер Морріс "Татуювальник Аушвіцу"

    2019 рік я почала з книги про Голокост. Ну так пише анотація. Вона бреше...

    Коли бачиш у назві "Аушвіц", то мимоволі настроюєшся на відповідний ритм. Буде важко. Буде боляче. Буде складно. Але читаєш, бо є теми, про які скільки б не написано було слів, та вони здатні звучати кожного разу як вперше, посилюючи усі попередні знання, усе прочитане і проглянути, усе почуте.
    І яким же розчаруванням стає, коли така важка, така складна, така болюча і гнітюча тема раптом постає якоюсь лайтверсією. Вона намагається нівелювати усе знане раніше. Це така спроба турбуватися про моральне здоров"я читачів? А може просто бояться лякати нас давно минулими ділами? А може..
    Я не знаю. Мені прикро, що на український ринок знову зайшло щось незрозуміле. Для тих, хто вперше спробує прочитати щось про Голокост, ця книга стане поганим починанням. Після неї як пояснювати дітям усі жахи концтаборів, крематоріїв, гетто??? Так он у книжці пише. А там така собі трохи жорстока версія піонерського табору.

    Я не уявляю єврея, який вільно ходить концтабором.
    Я не уявляю в"язня Аушвіцу, який протягом трьох років має море і маленькі гори коштовностей та грошей, які йому передають дві жінки-в"язні.
    Я не уявляю полоненої, яка б отак легко могла вийти з адмінбудівлі, де вона виконує певну роботу і за якої слідкують наглядачі з нагайками і зброєю, і провести тьма часу у своєму бараці, займаючись коханням/сексом з іншим в"язнем. І не раз. А систематично.

    Ця книга про кохання. І кохання тут витіснило усі інші теми. Вона не про євреїв, не про циган, не про концтабір, не про смерті. Вона про любов. Тут навіть Менгеле виглядає дивакуватим лапочкою.

    Найсильніша сцена книги-спроба зґвалтування радянським солдатом однієї з дівчат, які вирвалися з Аушвіцу. І так, тут усі радянські солдати гвалтівники і пияки, нормального жодного.

    Я не рекомендую цю книгу.

    Лалі Соколов помер у 2006 році. Три роки він розповідав авторці про роки в концтаборі. Я не знаю, чому так довго не було написана ця історія. І хто зробив таку прилизану версію 3 років у концтаборі. Лалі? Гізер?
 
Характеристики Татуювальник Аушвіцу
Автор
Гізер Морріс
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2018
Перекладач
Ольга Захарченко
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-7563-50-0
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Сучасна література