Книга Таке різне Різдво

Прочитано мною в грудні. Загальне враження - позитивне: читалося легко та швидко. 170 сторінок вмістили 14 історій, більшість із них - сторінок на десять. Взірцевою зібркою, де ти закохуєшся в кожну з оповідок - я книгу не назву, але хорошим коротким чтивом - можу.
Найкращі три історії для мене - це Надійка Гербіш, Дорж Бату і Дзвінка Матіяш. У Гербіш вийшло цікаве й лаконічне оповідання з нетиповим антуражем без зайвих прикрас - можна вчитися як варто писати. У Матіяш запам'ятався різдвяний настрій, а в Бату - вийшло навіть дещо зі вдалим вогником. Серед решти текстів трапляються детективні, ностальгічні та релігійні. А К. Москалець видав історію, яка розкривається уважному читачу короткою фразою в кінці.
Серед тих, що не вразили - дещо технічно-описова новела про готель і про братів. Остання підходить за книжковою темою і головною думкою, розумію, чому її додали до змісту та мені здалася не переконливою.
Відверто прохідних текстів не помічено. Гадаю, якщо ти обираєш для читання книгу про Різдво - то сакральні мотиви в історіях будуть в ній за умовчанням, адже мова про церковне свято. Різдвяний настрій книга створює, залежно від вподобань і світогляду цілком можливо, що інші читачі краще оцінять те, що мені не так сподобалося.
Оцінка: 4\5.

Підозрювала що не буду в захваті від цієї збірки.
То так і відбулося.
Історії не захопили, не додали святкової атмосфери.
В цілому, претензій до оповідань нема, вони не аж такі погані.
Але, після читання не отримуєш того різдвяного післясмаку й теплоти.
Деякі історії з претензією на чудеса, але дуже якось наївно й не цікаво.
Деякі виглядають просто оповіданнями де просто дописано, що події відбуваються в Різдво.

Суб'єктивний відгук, який не претендує на істину.
Можливо комусь ця книжка здасться дуже затишною й святковою.

Дочитала цю книгу уже по завершенню різдвяних свят, чим собі ще трохи продовжила святковий настрій.
14 історій від 14-ти українських авторів про події, що відбуваються у різний час у різних куточках світу. Багато з них мають релігійний підтекст, що цілком логічно, оскільки Різдво є одним із найбільших християнських свят.
З тих, що найбільше сподобалися і запам'яталися:
- Василь Махно "New Rochelle". Неймовірна історія про те,як минуле вплітається у сьогодення. колишній тягар виринає у майбутньому і ніщо не проходить безслідно.
- Христя Венгринюк "Гніздо". Цілком неймовірна розповідь, яка вселяє віру у чудо і добро. Такі хеппі-енди якраз годяться для створення святкової атмосфери.
- Катерина Міхаліцина "Три Різдва для Віри". Тут ми дізнаємося про тяжку жіночу долю і витримку. Щемка оповідь про любов.
Ці історії можна смакувати одна по одній за горнятком кави до сніданку чи перед сном під теплою ковдрою. Вони огортають безтурботністю і відносять у моменти із життя незнайомих людей.
5 зірочок з 5.

Щось мені не надто щастить із збірками різдвяної прози від Видавництва старого лева. Це вже друга прочитана мною збірка, яка майже не радує.

Буквально декілька історій дійсно радісних та святкових, інші ж не особливо створюють святковий настрій.
А є такі, що думаєш собі - і як ця історія взагалі тут опинилась?
Дійсно, всі історії пов’язує Різдво.
Але не в усіх історія Різдво - головна тема.

А в деяких так і зовсім не зрозуміло - до чого тут Різдво?

В цілому збірка нормальна, читається легко і швидко. Але вона майже не створює святкового настрою. А задати цього я за неї і бралась.

Єдине, що обкладинка дарує такий настрій.

Різдво справді буває різним. У когось воно викликає стійкі асоціації з передсвятковою метушнею, для інших стає часом переосмислення життя, примирення із собою та близькими. Ще хтось опиняється за тисячі кілометрів від дому й змушений зустрічати Святвечір з незнайомцями чи взагалі на самоті. Проте для всіх без винятку це свято пов'язане з очікуванням дива. Мабуть, саме це й намагалися показати автори оповідань, об'єднаних в тематичну збірку Старого Лева "Таке різне Різдво".
Чи це їм вдалось - це вже інша справа.
З 14 оповідань мене зачепили від сили дві-три історії. Зокрема, оповідання К. Москальця "Contra spem spero" та "Гніздо" Х. Венгринюк виявились доволі зворушливими. "Етрета" Б. Коломійчука порадувала гостросюжетністю, проте кінцівка виглядає трохи змазаною, а оповідання "Do You Know How to Sing Kolyadky?" Д. Бату залишило приємний посмак (ну, я закохана у творчість автора ще з часів першої "Франчески").
Майже всі інші оповідання мені не запам'ятались взагалі, тобто пройшли повз і не викликали жодних емоцій. Щоправда, було й кілька таких, які я ледве змусила себе дочитати, бо вони мене просто вибісили (так, мене доволі легко вибісити). Зокрема, історія про жіночку, яка в дитинстві побувала у Вільнюсі, раптово там захворіла і так само раптово вилікувалась, а тепер довго, нудно і плутано розповідає про цей випадок як найбільше диво у своєму житті. Також дуже "сподобалось" читати величезний перелік технічних деталей і куплених речей в оповіданні про готель. Або ж оповідання у стилі "згадала бабка, як дівкою була" (таких було навіть не одне, ще й написані вони в найкращих традиціях жіночих любовних романів). Можливо, саме тому під час читання ніяк не могла позбутись думки, що згадку про Різдво в частині текстів дописали пізніше, настільки чужорідною вона там виглядає, або ж я просто не зрозуміла авторський задум.
Загалом вкотре переконалась, що оповідання то не моє, а різдвяні збірки оповідань і поготів.

Минулого року я читала різдвяну збірку від Видавництва Старого Лева «19 різдвяних історій», яка мені дуже сподобалась, тож від цієї я чекала такого ж враження. Але тут його не було.

Загалом самі оповідання непогані, але як на мене, їм бракувало тієї особливої різдвяної атмосфери, заради якої, власне, я і читала цю збірку.

Кожен сприймає Різдво по своєму і, мабуть, саме це хотіли показати цією збіркою оповідань. Тут - і буденні історії, і трішки магічні, і детективні. Але самого Різдва в них мені було замало.

От перше оповідання сподобалось - щире кохання, Різдво і маленькі дива, які ми здатні створити одне для одного.

«Для чуда все одно. Чудо, так само як сонце, проникає скрізь і всюди. І стається з усіма, незалежно від мови, професії, віку чи освіти. За це я так люблю чудеса. І вони відповідають мені взаємністю і часто стаються зі мною щодня»