Прочитавши перші кілька сторінок , хотіла кинути) Не хотілось розбиратись в деталях та нюансах... Через деякий час була спроба номер 2. І вона була вдалою. ...Герої , здавалось, непоєднувані, нарешті об'єднались. Пазл зійшовся. Багато-хто писав, що схоже на кіно)Згодна на всі 100% . Є таке відчуття. ...Мені сподобалася будова роману. Згадка про скриньку Пандори ...Все логічно ) ... Окремі частини - дні тижня перед великим і важливим святом - Великоднем. Як перед великим воскресінням, перед великим прощенням. Про здатність пробачити те, що пробачити неможливо. ...У романі багато кумедних моментів, іронії , жартів, але це все поверхневе. Як на мене, Моріарті копнула глибше. Будьмо чесними, кожен уявив ситуацію , в якій опинилась Сесилія і не побажав би такого нікому. ...Мені тут епілог був зайвим. Це довершило "кіношність" роману. Хотілось чогось інакшого. ...Хоча враження все одно суперечливі... ...Сюжет динамічний, деякі персонажі захоплюють, тут кожен знайде щось особисто для себе .Тому, все-таки , рекомендую.

Іноді берегти чужі таємниці значно важче, аніж свої власні. Адже почуваєшся відповідальним і за себе, як носія знань, за людину, яка їх тобі довірила, й за решту світу - бо ніхто не повинен дізнатися. У підсумку, мусиш дбати про спокій всіх, окрім свого власного. У подібній ситуації опинилася й героїня цього роману - Сесилія Фіцпатрик. Вона - успішна жінка - мама, дружина, ідеальна господиня, бізнесвумен, очільниця батьківського комітету. Але страшна таємниця, що випадково знайденим листом, проникла до її дому не дає спокою й загрожує перекреслити усе так старанно вибудуване раніше. Жінка намагається дати раду з новим знанням про обставини давнього злочину. Робить спроби навчитися жити далі з постійними нападами й бажанням розповісти страшний секрет чоловіка. Несподівано для себе, Сесилія починає товаришувати з Тесс, яка щойно пішла від "ідеального" чоловіка, і разом із маленьким сином повернулася до материного будинку. Третьою стороною цього калейдоскопу секретів є Рейчел, котра роками оплакує смерть своєї доньки. Кожна із жінок має мрії, цілі, прагнення й поривання - хоче кохання, помсти, спокійного життя. Чи вдасться їм це? Ліан Моріарті, як завжди, майстерно грається з людськими почуттями, вплітаючи таємниці в заклопотане буденне життя мешканців мальовничих австралійських міст та містечок. Цей роман сподобається всім поціновувачам творчості письменниці та фанатам серіалу "Велика маленька брехня".

Книга достаточно распиаренная, часто встречаю положительные отзывы о книге в сети, но сама я вовсе не поняла смысла. Есть куча разных деталей, которые вроде как важны для сюжета, но которые вместе с этим можно опустить как не особо важные. Единственное, что мне стало более-менее понятно в конце книги, это то, что в мире такие есть карма. То, что люди не были наказаны сразу после совершения преступления, не значит, что он или она не будет наказан спустя несколько дней, недель, а возможно и лет, как было в книге. Правда, наказание там было вполне своеобразное - никто из копов не ловил преступника, никто не судил его и не лишал его свободы. Вместо этого действительно случилась карма, которая гораздо сильнее наказала главного героя - травмировала его родного ребенка, которому теперь придется еще всю жизнь быть с этой травмой и вместе с этим всю жизнь напоминать своему отцу о том, что тот натворил в молодости. И вместе с этим ему даже не надо осуждение от матери той девочки, которую он лишил жизни.