В далекому 1920 році, авторка Агата Крісті випустила роман під назвою "Таємнича пригода в Стайлзі", де представила читачам одного з найбільш екстраординарного і цікавого персонажа в історії літератури - відомого на весь світ бельгійського детектива Еркюля Пуаро, який настільки полюбився читачам, що письменниця написала ще кілька десятків романів з участю цього смішного чоловічка з великим і добрим серцем і блискучим розумом, завдяки якому, він швидко і блискуче розкриває свої справи, підтверджуючи свою репутацію неперевершеного детектива. Ми знайомимося з Пуаро в невеличкому містечку Стайлз, де Пуаро зустрічає свого друга Артура Гастінгса, який запрошує його до маєтку своїх друзів, де вночі при загадкових обставинах помирає хазяйка. Звичайно ж, Еркюль Пуаро не залишається в стороні, і з властивим йому ентузіазмом і завзяттям починає розслідування. Як завжди, Крісті заплутує і обводить читачів навколо пальця, підкидує підказки і дає змогу нам самим здогадатися хто скоїв злочин перед тим, як розкриє карти, але чи вдасться нам це зробити раніше за Пуаро?

Отпуск офицера Артура Гастингса, который обещал быть приятным, ведь провести его предстояло в гостях у старого приятеля в имении «Стайлз», был омрачен шокирующим событием: хозяйка дома умирает в страшных конвульсиях со словами «яд» на устах. За столь запутанное и сложное дело предстоит взяться бывшему брюссельскому полицейскому Эркюлю Пуаро. Кто же убил Эмили Инглторп? И какова причина ее смерти? Как же хороши детективы Агаты Кристи! Начиная этот роман, не знала, что он дебютный в коронном жанре писательницы. И каково было мое удивление, когда сей факт выплыл наружу: уверенным все же шагом Агата Кристи вошла в детективную литературу. Снова под подозрением был каждый герой истории: пока что еще ни разу не отгадала истинного убийцу в произведениях королевы детектива. Но не за это обожаю творчество леди Агаты, а за атмосферу в ее книгах, за хорошо прописанных персонажей, за лаконичные, но полные чувств диалоги. Великолепно!

З Агатою Крісті у мене трапилось кохання з першої книги, коли я прочитала "І не лишилось жодного". Після цього я зрозуміла, що це повністю "мій" автор та придбала іще 4 її книги. Що ж, не можу сказати, що романи, головним героєм в яких виступає Еркюль Пуаро стали моїми улюбленими, але вони точно не поступаються усім іншим творам Агати Крісті, і, звичайно, мають якийсь шарм. Звісно, усі книги мають свої переваги та недоліки. Конкретно ця книга мені сподобалась за свого харизматичного головного героя, за цікавий сюжет (за яким, власне кажучи, трапляється вбивство в старовинному англійському маєтку, яке намагається розплутати знаменитий детектив), а також за неочікувані повороти сюжету. Що мені не сподобалось так це манера автора не вести читача крізь текст та події, а ніби показувати їх збоку, крізь призму поглядів Пуаро. Але, можливо, для когось це стане перевагою, а не недоліком книги. Рекомендую прочитати цю книгу, якщо ви тільки починаєте знайомитись з творчістю Агати Крісті, а також і тим, хто вже прочитав багато інших її творів.