Світло Парижа
Паперова книга | Код товару 755549
Yakaboo 4.4/5
Автор
Елінор Браун
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Тетяна Мухамедшина
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Світло Парижа

Роман «Світло Парижа», опублікований в США 2016 року, заслужено став бестселером, підкоривши не тільки читачів, але і критиків. Це історія про те, як непросто стати самим собою і яка це насолода — знех­тувати всіма умовностями, що відокремлюють нас від мрії. Дві історії — нашої сучасниці Мадлен і її бабусі, яка ще в 20-х роках, в «епоху джазу», здійснила романтичну подорож до Парижа, тісно переплітаються, знову і знову нагадуючи, що жити варто тільки на власних умовах, підкоряючись лише поклику серця і душі.

Характеристики
Автор
Елінор Браун
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Тетяна Мухамедшина
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Варто чи ні 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Поставила книжці трійку, бо вона мене дещо розчарувала. Коли обирала книжку, згадка про те, що у ній йтиметься про Париж 20-х не могла мене не спокусити, до того ж обіцяні паралелі між минулим і сучасним... Початок мені дуже сподобався, приблизно... сторінок десять. Наша героїня розповідає, як шалено любила малювати в дитинстві та будучи підлітком, і настільки це гарно описано, що ти дійсно починаєш відчувати пензель у своїй руці та замаскований парфумами аромат фарб. Далі дізнаєшся, що вона є волонтером у Чиказькому музеї, йдеш із Мадлен сходами нагору, розглядаєш разом із екскурсійною групою твори доби ренесансу та картини неокласиків. Є чудові діалоги про мистецтво із підлітками, що завітали до музею та героїнею. І тут я подумала: "Нарешті, ось та книжка, яку я так хотіла прочитати". Але потім Мадлен приходить до своєї холодної сучасної квартири, з вікон якої відкривається панорама міста, збирається на благочинний захід зі своїм чоловіком і починається... постійне ниття. Ниття про те, яка вона нещаслива, бо не кохає чоловіка, про те, що страждає через його небажання бачити в ній художницю, про свою залежність від думки оточуючих, про те, що вона не красива, не жива, товста (хоча далі ми розуміємо, що це не так) і т. ін. Насправді так, матір і чоловік у неї - просто суцільна проблема, кожен сам по собі - цікава людина, але по відношенню до Мадлен - катастрофа. І ти починаєш співчувати героїні.. ще сторінок двадцять, доки не приходиш до думки: "А що тобі заважає, Мадлен, змінити усе?". Такі ж думки стосуються і її попередниці - бабусі Марджі, тієї міфічної жінки, що має розповісти нам про овіяний шармом Париж 20-х і його "втрачене покоління".
    У низі є гарні сцени і атмосферні описи і героїні таки щось змінять, нарешті, у своєму житті, але так хотілося взяти і вирізати третину книги із самоаналізом і ниттям, а натомість додати більше "світла Парижа".
    У виданні крім того є досить багато одруківок, через що сиділа і правила її із олівчиком, бо не могла на це спокійно дивитись. Загалом, читати можна, але якщо хочеться класної атмосфери, сімейної саги, шуму паризьких вулиць - краще візьміть "Зіпсовані діти" Філіпа Еріа від тієї ж "Фабули".
  •  
    Світло Парижа
    “Ніхто навмисно не відпливає від твердого всепрощаючого якоря свого серця” – цю фразу ви прочитаєте на першій сторінці книги, але будете пам’ятати до останньої. Головна героїня Мадлен невпинно шукає себе, згадує минуле, бореться із собою теперішньою. Часом поводиться меланхолійно, часом приймає несподівані рішення, хоча насправді ні читач, ні автор до кінця не можуть передбачити її поведінки. Разом з тим книга веде нас до Парижу початку минулого століття, де знайомить нас з бабусею Мадлен. Перед нами постає Париж очима молодої американки Маргарет – новий, європейський, нетиповий та іншомовний. Кожен день приносить незабутні знайомства, враження і натхнення писати оповідання. Стати письменницею – було найбільшим бабусиним бажанням. І саме намір залишитись в Парижі дає поштовх до здійснення її мрії.
    Мадлен, перечитуючи бабусині щоденники, знаходить багато схожих із бабусею рис і відчайдушно мріє мати хоч трохи бабусиної сміливості. Єдине, що залишається загадкою – як і головне чому Маргарет повернулася додому.
    Книга тепла, цікава, легка для прочитання і дуже надихає до подорожей. Основна мораль – в тому, що потрібно прислухатись до себе, інакше не шукай винних в своєму нещасті. Єдине, що засмучує – часом недолугий переклад. Хотілось би, щоб текст був краще відредагований, бо деякі речення і фрази позбавлені змісту, і ти, скоріше, здогадуєшся, що малось на увазі.
Купити - Світло Парижа
Світло Парижа
145 грн
Є в наявності
 

Рецензії Світло Парижа

4.4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Варто чи ні 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Поставила книжці трійку, бо вона мене дещо розчарувала. Коли обирала книжку, згадка про те, що у ній йтиметься про Париж 20-х не могла мене не спокусити, до того ж обіцяні паралелі між минулим і сучасним... Початок мені дуже сподобався, приблизно... сторінок десять. Наша героїня розповідає, як шалено любила малювати в дитинстві та будучи підлітком, і настільки це гарно описано, що ти дійсно починаєш відчувати пензель у своїй руці та замаскований парфумами аромат фарб. Далі дізнаєшся, що вона є волонтером у Чиказькому музеї, йдеш із Мадлен сходами нагору, розглядаєш разом із екскурсійною групою твори доби ренесансу та картини неокласиків. Є чудові діалоги про мистецтво із підлітками, що завітали до музею та героїнею. І тут я подумала: "Нарешті, ось та книжка, яку я так хотіла прочитати". Але потім Мадлен приходить до своєї холодної сучасної квартири, з вікон якої відкривається панорама міста, збирається на благочинний захід зі своїм чоловіком і починається... постійне ниття. Ниття про те, яка вона нещаслива, бо не кохає чоловіка, про те, що страждає через його небажання бачити в ній художницю, про свою залежність від думки оточуючих, про те, що вона не красива, не жива, товста (хоча далі ми розуміємо, що це не так) і т. ін. Насправді так, матір і чоловік у неї - просто суцільна проблема, кожен сам по собі - цікава людина, але по відношенню до Мадлен - катастрофа. І ти починаєш співчувати героїні.. ще сторінок двадцять, доки не приходиш до думки: "А що тобі заважає, Мадлен, змінити усе?". Такі ж думки стосуються і її попередниці - бабусі Марджі, тієї міфічної жінки, що має розповісти нам про овіяний шармом Париж 20-х і його "втрачене покоління".
    У низі є гарні сцени і атмосферні описи і героїні таки щось змінять, нарешті, у своєму житті, але так хотілося взяти і вирізати третину книги із самоаналізом і ниттям, а натомість додати більше "світла Парижа".
    У виданні крім того є досить багато одруківок, через що сиділа і правила її із олівчиком, бо не могла на це спокійно дивитись. Загалом, читати можна, але якщо хочеться класної атмосфери, сімейної саги, шуму паризьких вулиць - краще візьміть "Зіпсовані діти" Філіпа Еріа від тієї ж "Фабули".
  •  
    Світло Парижа
    “Ніхто навмисно не відпливає від твердого всепрощаючого якоря свого серця” – цю фразу ви прочитаєте на першій сторінці книги, але будете пам’ятати до останньої. Головна героїня Мадлен невпинно шукає себе, згадує минуле, бореться із собою теперішньою. Часом поводиться меланхолійно, часом приймає несподівані рішення, хоча насправді ні читач, ні автор до кінця не можуть передбачити її поведінки. Разом з тим книга веде нас до Парижу початку минулого століття, де знайомить нас з бабусею Мадлен. Перед нами постає Париж очима молодої американки Маргарет – новий, європейський, нетиповий та іншомовний. Кожен день приносить незабутні знайомства, враження і натхнення писати оповідання. Стати письменницею – було найбільшим бабусиним бажанням. І саме намір залишитись в Парижі дає поштовх до здійснення її мрії.
    Мадлен, перечитуючи бабусині щоденники, знаходить багато схожих із бабусею рис і відчайдушно мріє мати хоч трохи бабусиної сміливості. Єдине, що залишається загадкою – як і головне чому Маргарет повернулася додому.
    Книга тепла, цікава, легка для прочитання і дуже надихає до подорожей. Основна мораль – в тому, що потрібно прислухатись до себе, інакше не шукай винних в своєму нещасті. Єдине, що засмучує – часом недолугий переклад. Хотілось би, щоб текст був краще відредагований, бо деякі речення і фрази позбавлені змісту, і ти, скоріше, здогадуєшся, що малось на увазі.
  •  
    Будьте собою 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Усі ми шукаємо себе, свого місця у світі, своєї ролі у театрі життя.
    Комусь це вдається у 16, комусь у 34, а комусь життя замало.

    Мадлен була незграбною дівчинкою. На фоні своїх витончених подруг виглядала огрядною, з широкими плечима і неслухняним волоссям.
    Понад усе вона прагнула не розчарувати свою маму. Покинула малювання, яке любила понад усе, бо мати вважала, що художник - це несерйозно. Ходила на збори асоціацій, бо так треба було. Навіть одружилась, бо вже під 30 і самотня...
    Усе життя вона намагалась бути такою, якою її хочуть бачити - хорошою дружиною і люблячою дочкою.

    Одного разу їй потрапляють до рук щоденники бабусі, яку вона недовго знала дитиною. Виявляється, що Марджі (бабуся) була несміливою, дотримувалась правил і намагалась робити те, що від неї чекають. Але випадок дав їй нагоду все змінити...

    Мені складно зрозуміти жінку, яка робить все, щоб бути такою, як її хочуть бачити. Так, мабуть, у 1924 році це можливо (інший час, інший вік). Але у 1999! В США? Мені справді складно зрозуміти, враховуючи, що я завжди була іншою.
    Але потім думаю - чекай! А глянь на своїх знайомих! Скільки таких навколо - «що люди скажуть», «я так не можу», «так не прийнято», «я мушу»... Роззирніться!
    Зрештою, якщо копнути глибше, то зрозуміло, що то лише ваші тарганчики і аплодують вони лише у вашій голові.

    «Як легко прогнати мрію, якщо зважати на інших, хто говорить вам, що ви мусите робити, як легко замучити їх щоденним нудним життя, утратити в бороть між тим, ким ми є і ким хотіли бути»
  •  
    Жизнь в мечтах
    Это книга о неудавшейся погоне за мечтами, неуспешной попытке самореализоваться и сожалениях и печалях главных героинь об этом.
    Сюжет повествует о двух поколениях одной семьи - бабушке, молодость которой пришлась на начало ХХ ст, и ее внучке - молодой женщине, которая в наше время мучается теми же переживаниями, что и ее бабушка много лет назад. Каждая из этих женщин живет в "оковах" общественных стандартов, стереотипов и стремления им соответствовать. Будучи воспитанными в приличной семье, они не могут себе позволить совершить безрассудство, глупость, неверный шаг, а ошибки воспринимаются, как катастрофы. Они должны соответствовать тем ожиданиям и требованиям, которые к ним выдвигают люди (особенно родители) и общество, в целом. Их личные стремления и увлечения (живопись, писательство) никому не интересны. Но каждая из них решается бросить вызов всему миру, чтобы доказать свою уникальность и самодостаточность, но получится это, увы, только у одной из них.
    Содержательная, внутренне глубокая и местами грустная книга о том, как часто мы живем не той жизнью, которой хотим.
  •  
    Два життя - одна мрія
    Ця книга – про невдалу гонитву за мріями, неуспішні спроби само реалізуватися, а також про те, як суспільні стереотипи та батьківський егоїзм, прихований за побажаннями кращого життя, нівечать життя дітей.
    К романі розповідається про два покоління однієї сім'ї – бабусю Марджі, яка в молоді роки, що припали на початок ХХ століття, марила письменництвом, та її онуку Мадлен, яка захоплюється малюванням. Не дивлячись у велику різницю у часі, Марджі і Мадлен мають спільні переживання та проблеми: кожна з них намагається вирватися з «оков» суспільства, яке вустами їхніх батьків нав’язує їм свої шаблони поведінки, диктує правильність і хибність вчинків: «Будь-яка різниця – інша раса, релігія, смаки, думки – була заборонена». Обидві були виховані в пристойній родині, тому вони не можуть дозволити собі зробити нерозсудливі, дурні, невірні кроки, а помилки сприймаються оточенням, як катастрофа: «Жодна з нас ніколи не наважиться вирватися з правил і закостенілих традицій». Вони страждають від того, що мусять відповідати вимогам та очікуванням, які батьки і, загалом, суспільство, висувають до них: «Було несправедливо народитися в цьому житті й не отримати інструменту, щоб почуватися в ньому комфортно». Їхні особисті захоплення і прагнення нікому не цікаві.
    І звісно, батьки повністю керували та визначали їхнє життя: «Що б вона не робила, це не зможе задовольнити її матір. Недостатньо вродлива, недостатньо жіночна, недостатньо слухняна. Часом не була потрібна відкрита жорстокість. Вистачало відверто несхвальних поглядів, розчарованих зітхань, зруйнованих надій». Ох, я важко читати таке! Вони обидві вирішують кинути виклик світу, аби довести свою самодостатність і унікальність, але, на жаль, це вдасться лише одній із них.
  •  
    Перекладач мав поганий день
    Вперше пишу рецензію на книгу, яку поки не дочитала.
    Вперше переклад книги мене настільки обурив.
    Та про це згодом. Почну з хорошого.

    У книзі описано дві часові лінії:
    - США, сучасність, та головна героїня, що пішла (або ж планує піти, або ж принаймні хоче піти) від чоловіка.
    - Париж, 20-і роки минулого століття, бабусі головної героїні, що вирвалась з-під опіки досить авторитарних батьків, та починає будувати самостійне життя в повоєнній Франції.

    Зв'язок між цими часовими смугами здійснюється через особистий щоденник бабусі, який онука випадково знаходить на горищі їх сімейного будинку.

    Книга має своєрідну теплу атмосферу, і динамічно переносить читача від пензля та скетчу з малюнком онуки до паризьких вуличок, яким тішиться бабуся.

    Думаю, кожна читачка (так, у першу чергу, читачка), знайде для себе щось важливе у цій книзі. Дівчата, про яких йдеться в оповіді, шукають себе, намагаються жити для себе. А я гадаю, у кожної з нас час від часу миготить думка кинути все та махнути до Парижу :)

    Недоліки: переклад.
    Переклад, який змушує думки вибухати запитанням "щооооооооооооооо?", переклад, який називає каву "кофе", обід перекручує на вечерю, а глибокий захват описує словом "жахливо". Переклад, який дослівно перекладає кожне слово, та не відображає суті речень, абзаців, розділів.

    Дуже шкода, що настільки класна книга настільки неякісно перекладена на українську мову.

    Оцінку ставлю, передусім, видавництву та перекладачу.
    Книга ж може бути варта уваги.
  •  
    "Світло Парижа" 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    На сторінках роману – життя двох жінок одного роду Марджі та Мадлен. Це історії бабусі та онучки. Це історії між якими пролягла відстань у сімдесят п’ять років. Події з життя Марджі, які мали місце в далекому 1924 році та частина життя Мадлен, яка відбувається в 1999 році. Онучка з бабусею були схожі між собою. Не мали класичної вроди, були завеликими й не дуже зграбними як на жінок. Але хіба це грає головну роль в визначенні людини? Це зовнішня оболонка під якою заховані ніжні жіночі вразливі та чуттєві струни, які надають неповторного звучання кожній дівчині або жінці.
    Марджі вирушає зі знайомою дівчиною до подорожі по Європі. Все це відбувається після невдалого женихання до неї підстаркуватого Чепмена. Бо Марджі по мірках того часу засиділася в дівках. Але подорож не була завершена, бо дівчина залишається в Парижі…
    Мадлен начебто вдало влаштована у своєму житті. У неї симпатичний чоловік, вона не має нагальної потреби в грошах… Але чомусь ковтаючи пігулки від болі в шлунку, Мадлен розуміє, що щось не так вже й гладко у неї в житті. Вона начебто не живе своїм життям. Не робить те, що вона хоче, а наче виконує якусь невластиву й неприємну роль в якійсь невдалій постановці. Мадлен на деякий час покидає чоловіка і живе у своєї матері, з якою у неї дуже непрості стосунки. Її мати збирається продавати будинок і коли Мадлен розбирає горище, то знаходить щоденники своєї бабусі…
  •  
    сімейні таємниці 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо ви любите книжки про стосунки, про вічний конфлікт батьків (в даному випадку матусь) та дітей, якщо ви любите сімейні таємниці та знайдені щоденники на горищі, то ця книжка вам неодмінно сподобається.
    А до всього к таємницям та конфліктам поколінь додати сучасну Америку (1999 рік) та Париж в 1924 році - то це саме те, що ви знайдете в романі, коли почнете його читати.
    Я майже проковтнула книгу за день.

    Мардж та Мадлен - бабуся та онука.
    Чому їхні матусі майже однакові? Як Мардж змогла виховати дочку, яка більш схожа на її маму, з якою Мардж була не дуже згодна, проти якої намагалася боротися за свою свободу. І чи можна в даному випадку назвати це боротьбою?

    В романі піднімаються дуже важливі проблеми виховання. Як не запрограмувати свою дитину на невдачі в сімейному житті. Чи можливо дати свободу дочці і не нав'язувати їй свої поняття щасливого життя. Чи неодмінно одруження - головний атрибут щастя для дівчини?

    Якщо ви були в Парижі, то вам, як і мені, буде дуже цікаво читати, якими вулицями ходила Мардж, в яких місцях бувала, та згадувати, які вони зараз. Ви не знайдете на сторінках жодного видатного імені тих років, але і Гемінгвей, і Пікассо, і всі інші начебто рядом, тільки Мардж з ними особисто не познайомилася.

    Читайте, любіть, пишіть, малюйте, не стримуйте себе. Ваше життя унікальне. Не ховайте своїх бажань. І пишіть щоденники для своїх онуків, за вас їх ніхто не напише.
  •  
    Про мрії і таких різних, але і таких схожих жінок 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ця книга мені дуже сподобалась. Теми, які висвітлюються у ній, актуальні для нашого суспільства. У цій книжковій історії дуже багато говориться про жіночі цінності та мрії. Чи нормально це, не хотіти виходити заміж? Що обрати: те, що хочеться тобі, чи обов'язок перед родиною? Чи важливо у будь-якій ситуації відчувати себе достойною та гарною?
    Дуже гарно, що у книзі дається однозначна відповідь: потрібно слухати свою душу та серце та йти вперед за своїми мріями.
    Книга дуже цікава, атмосферна, ціннісна. Багато питань, які у ній висвітлюються, задавала собі і я.
    Головна героїня, Мадлен, здавалося б, має усе, що тільки забажаєш: розкішний будинок, гарного чоловіка, статус, престиж. Але вона не відчуває себе щасливою. У дитинстві та юності вона мріяла стати художницею, це заняття приносило їй радість та задоволення. Але після заміжжя дівчина перестала малювати.
    Після сварки із чоловіком жінка їде до матері і там, у старому будинку, знаходить щоденники та листи її бабусі, яку вона завжди знала як серйозну та дисципліновану жінку. Але, судячи по листам, вона була й іншою: романтичною, мрійливою та ніжною. Бабуся хотіла стати письменницею.
    Чому ж бабуся відмовилась від своїх мрій? Що про неї (та й про себе) ще дізнається Мадлен?
 
Характеристики Світло Парижа
Автор
Елінор Браун
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Тетяна Мухамедшина
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-09-3333-1
Вага
330 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література