Століття Якова
Паперова книга | Код товару 719008
Yakaboo 4.9/5
Автор
Володимир Лис
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Століття Якова

Найкращий роман десятиріччя — короноване слово, яке вразило літературну Україну!

Роман — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття.

У житті старого Якова Меха на короткий час, мов той метелик, з’являється дівча-приблуда. Вона питає, чи любив він колись, — і виринає десь із глибини пам`яті його кохання, і біль втрати, і круговерть війн та режимів, і радощі та горе в родині, і гріхи й каяття…

Характеристики
Автор
Володимир Лис
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Читати обов’язково 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Століття Якова». Бажання прочитати книгу виникло через те, що про неї дуже вже багато говорили. Тому вкрай необхідно було скласти свою думку про цей твір. Після його прочитання можу сказати одне, про цю книгу можна багато говорити, однак, цього буде мало. Перш за все її слід прочитати. Історія Якова Меха не залишить байдужим нікого, вона дійсно зачіпає душу. І це не просто черговий роман сучасної української прози. Це дійсно подія в українській літературі.
    Якби Володимир Лис написав лише один цей твір, то цього було б достатньо, щоб залишити цілу сторінку в історії української літератури. Це не просто історія життя поліського селянина, це книга українського буття, Червоного (як писав Мирослав Попович) століття.
    Слова Олександра Олеся: «З журбою радість обнялась...; В сльозах, як в жемчугах, мій сміх, І з дивним ранком ніч злилась; І як мені розняти їх?!» можуть бути ще одним епіграфом до цього твору.
    Книга Володимира Лиса напрочуд близька, своя, долі описаних в ній людей видаються тобі рідними та знайомими. Мова героїв роману надзвичайно органічна, автор використовує полонізми, жаргонізми, поліський діалект – тому діалоги виходять не книжними, а живими, справжніми.
    Книга побудована у формі життєпису, Яків Мех в очікуванні столітнього ювілею пригадує основні події свого життя. Щось вдалося, щось ні, можливо щось варто було б змінити, однак минулого не вернеш… Все своє життя він змушений був виживати, пристосовуватися до обставин, в такій ситуації надзвичайно складно не зламатися, Яків не зламався: терпів, загартовувався, боровся, вижив, проживши цілу епоху, життя, подій якого вистачило б не для однієї людини.
    Незважаючи на всі складнощі та випробування долі до глибокої старості зберіг у душі почуття любові та вміння любити, не втратив інтересу до мінливого світу, не розучився людяності та не втратив бажання допомагати тим, хто цього потребує.
  •  
    Показує життя таким, яке воно є. Без прикрас... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    До мене в руки потрапила книга, яка захопила мене у вир подій і не відпускала до останньої сторінки. Історія Якова не може полишити байдужим, бо вона справжня. Це і є життя. На перший погляд, книга не розповідає нічого особливого, вона не вчить, не повчає. Вона показує життя таким, яке воно є. Без прикрас розповідає історію майже столітнього чоловіка, який поступово пригадує минулі події свого життя.

    Читача пускають на початок ХХ сторіччя, коли вирувала Перша Світова Війна. На ії місце згодом приходить невеличкий затишок, а потім знову - Друга Світова Війна, довгий шлях УССР, Незалежність... І поки політика створювала нову карту, люди жили - кохали, іноді зраджували, заробляли, народжували дітей, гинули... Книга саме про життя, і в ній нема того притаманного українській літературі почуття "всепогано, насзрадили". Ні. Історія життєва, проста, чаруюча, та справжня.

    А мова! Хочеться вклонитися автору за те, що він написав книгу живою українською, якою дійсно розмовляють у селі. Ця книга - це подорож до Західної України, коротка, але захоплююча.

    "Століття Якова"- це книга про кохання. Про перше несміливе кохання, про Велике Кохання, про невеличкі закоханості. І все це на тлі столітнього розвитку країни. На багато речей починаєш дивитися з іншого боку. Історія преломлює свій промінь, та показує себе з іншого кутку.

    Я сама знову закохалася після прочитанного. Закохалася в сучасну українську літературу, в нашу історію, в саме явище "кохання". Я раджу кожному прочитати цю книгу. Вона дійсно того варта!
Купити - Століття Якова
Століття Якова
110 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Володимир Лис
Володимир Лис

Український прозаїк, автор п'єс і журналіст Володимир Савович Лис отримав широку популярність як народний синоптик, чиї довгострокові прогнози на рік регулярно збуваються. Однак не менш вагомих успіхів він домігся на письменницькому терені. Купити книги Володимира Лиса прагне вже не одне покоління українців, підкорених глибиною порушених у них питань, оригінальним поглядом на дійсність і масштабні...

Детальніше

Рецензії Століття Якова

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Читати обов’язково 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Століття Якова». Бажання прочитати книгу виникло через те, що про неї дуже вже багато говорили. Тому вкрай необхідно було скласти свою думку про цей твір. Після його прочитання можу сказати одне, про цю книгу можна багато говорити, однак, цього буде мало. Перш за все її слід прочитати. Історія Якова Меха не залишить байдужим нікого, вона дійсно зачіпає душу. І це не просто черговий роман сучасної української прози. Це дійсно подія в українській літературі.
    Якби Володимир Лис написав лише один цей твір, то цього було б достатньо, щоб залишити цілу сторінку в історії української літератури. Це не просто історія життя поліського селянина, це книга українського буття, Червоного (як писав Мирослав Попович) століття.
    Слова Олександра Олеся: «З журбою радість обнялась...; В сльозах, як в жемчугах, мій сміх, І з дивним ранком ніч злилась; І як мені розняти їх?!» можуть бути ще одним епіграфом до цього твору.
    Книга Володимира Лиса напрочуд близька, своя, долі описаних в ній людей видаються тобі рідними та знайомими. Мова героїв роману надзвичайно органічна, автор використовує полонізми, жаргонізми, поліський діалект – тому діалоги виходять не книжними, а живими, справжніми.
    Книга побудована у формі життєпису, Яків Мех в очікуванні столітнього ювілею пригадує основні події свого життя. Щось вдалося, щось ні, можливо щось варто було б змінити, однак минулого не вернеш… Все своє життя він змушений був виживати, пристосовуватися до обставин, в такій ситуації надзвичайно складно не зламатися, Яків не зламався: терпів, загартовувався, боровся, вижив, проживши цілу епоху, життя, подій якого вистачило б не для однієї людини.
    Незважаючи на всі складнощі та випробування долі до глибокої старості зберіг у душі почуття любові та вміння любити, не втратив інтересу до мінливого світу, не розучився людяності та не втратив бажання допомагати тим, хто цього потребує.
  •  
    Показує життя таким, яке воно є. Без прикрас... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    До мене в руки потрапила книга, яка захопила мене у вир подій і не відпускала до останньої сторінки. Історія Якова не може полишити байдужим, бо вона справжня. Це і є життя. На перший погляд, книга не розповідає нічого особливого, вона не вчить, не повчає. Вона показує життя таким, яке воно є. Без прикрас розповідає історію майже столітнього чоловіка, який поступово пригадує минулі події свого життя.

    Читача пускають на початок ХХ сторіччя, коли вирувала Перша Світова Війна. На ії місце згодом приходить невеличкий затишок, а потім знову - Друга Світова Війна, довгий шлях УССР, Незалежність... І поки політика створювала нову карту, люди жили - кохали, іноді зраджували, заробляли, народжували дітей, гинули... Книга саме про життя, і в ній нема того притаманного українській літературі почуття "всепогано, насзрадили". Ні. Історія життєва, проста, чаруюча, та справжня.

    А мова! Хочеться вклонитися автору за те, що він написав книгу живою українською, якою дійсно розмовляють у селі. Ця книга - це подорож до Західної України, коротка, але захоплююча.

    "Століття Якова"- це книга про кохання. Про перше несміливе кохання, про Велике Кохання, про невеличкі закоханості. І все це на тлі столітнього розвитку країни. На багато речей починаєш дивитися з іншого боку. Історія преломлює свій промінь, та показує себе з іншого кутку.

    Я сама знову закохалася після прочитанного. Закохалася в сучасну українську літературу, в нашу історію, в саме явище "кохання". Я раджу кожному прочитати цю книгу. Вона дійсно того варта!
  •  
    «Направду добра книжка» 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Забужко влучно охарактеризувала роман. Читався він легко, на одному диханні. І безліч емоцій після всього. Хочеться говорити про нього, хочеться нести книгу в світ і пропонувати її кожному, хто небайдужий до читання. Час витрачений на цю книгу збагачує душу: вчить діяти, поки молодий - не жалкуючи, не озираючись. А на оцінку життя ще буде час старості.
    Книга прочитана рік тому, але враження свіжі. Так, легкий вітерець смутку приходить епілогом роману, адже й фінал життя вже близько. Та тішить думка, що ТАКЕ життя не було марним. Жив як умів, боровся за своє, не цурався нікого. Вірив в Бога. Мені в’ївся в пам’ять момент життя Якова, коли під час Другої світової війни їх загін потрапив під обстріл. Помирали всі від спраги, будучи поряд біля водойми. Та води набрати ніхто не міг, бо кожного, хто наважиться – вмить розстрілювали вороги. І лише Яків, який носив хрестик і молився – зумів принести той глек води.
    Перед своїм сторіччям Яків молився про два смертних гріхи. І ці вчинки кличуть нас до роздумів, до пошуку обставин, що пом’якшують його вину – бо всі ми люди, всі маємо право на помилку, але ж... Жив уперше...
  •  
    Интересно. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Никогда бы не подумала, что мне действительно понравится такой роман.
    Читался прямо таки на одном дыхании! Сюжет конечно интересный, даже удивительно, какую сложную и разнообразную жизнь прошел главный персонаж. Повествование ведется от имени самого деда Якова, который вспоминает свою историю.

    Много трогательных, довольно забавных, очень ценных и важных моментов, есть что почерпнуть, даже для современной жизни. Сама же драма героя, такие повороты судьбы просто ужасны, часто думаешь: "да как же так то?". Вот правда финал показался несколько грустным. И дело не только в сюжете, но и в осадке после прочтения. Такое впечатление, что хочется чем то помочь Якову, но увы. Интересно наблюдать за видением автора истории тех времен, конечно, это вполне субъективный взгляд, само отношение к ситуации, но самое главное - это сам сюжет. Как только не занесет человека в этом мире, и как только не поменяет (на примере его жены).

    Еще очень удивил язык. Вроде начинаешь читать - просто украинский..но нет, дальше все больше и больше интересных слов, диалектических и лексических "фокусов" свойственных для конкретной местности. И это интересно, это очень расширяет кругозор.

    В целом - книга удивила. Изначально я не ожидала ничего "такого". Но потом..очень зацепило. Одна из самых интересных книг, которые доводилось читать.
    Спасибо Якабу за возможность открывать для себя новое и интересное.
  •  
    Справжня перлина моєї книжкової колекції 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Це неперевершена книга, сердечна, вражаюча сповідь мудрого чоловіка, якому судилося прожити вкрай тяжке, переповнене болем і бідами життя. Проте, в один і той же час, у віковому житті Якова знайшлося місце і для любові, і для щастя, і для радощів. Як на мене, це якесь диво – яким чином, ну як автор зміг у такій невеличкій книзі настільки довершено, докладно, влучно і навдивовижу сердечно зобразити життя головного героя, саме героя, не персонажа?! Найдивовижніше те, що життя Якова показано на фоні трагічної, до щему в серці рідної історії українського народу настільки реалістично та досконало, що повсякчас виникає думка, що, напевно, цей талановитий письменник є власником "машини часу" та має можливість переміщатися в часі, щоб після цього розповідати людям про все те, що бачив сам.
    Не раз, відкладаючи книгу, я обмірковувала той чи інший монолог, той чи "гинший", як то "кауть" в Загорєнах, вчинок Якова. Ідеальних людей не існує, тому автор не ідеалізує головного героя, але цим він і схожий на звичайну, не книжкову людину.
    Величезне враження на мене справила розкішна мова письменника. Співучі сердечні слова з поліського діалекту, які вживає автор, знаходять найкоротшу стежку до душі читача. Вони настільки ж близькі до серця, як солов’їна пісня, як барвінкове цвітіння, як дитяча усмішка...
    В чому сенс життя? І що таке щастя? Читаєш цю мудру книгу і знаходиш відповіді на багато важливих для кожного питань. Певна того, що ще не раз буду перечитувати цей шедевр сучасної української літератури. На мій погляд філолога, ця книга - майбутня класика.
    Мені дуже припали до душі ті епіграфи, котрі вирішив обрати до свого роману автор:

    „Що таке життя ваше? Пара, яка з являється на хвильку, а потім зникає” (Соборне послання апостола Якова, 4, 14)

    „Чуєш, як грає цвіркун?..
    Слухає небо крізь ніч
    Серце комахи” (невідомий японський поет 18-ого ст.)

    Саме так і я прислухалася крізь день і ніч до серця автора, яке співало - то пісню радості, то пісню смутку... Надзвичайно прекрасна, чудова книга!
  •  
    Твір який мене таки сильно вразив останнім часом. 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга справжнього волиняки Володимира Лиса претендує на якийсь класицизм.Після років тоталітарного комуністичного режиму, коли з життя були видалені цілі покоління, і відповідно з пам’яті і буття, цей твір частково закриває ці прогалини в літературі, пам’яті, існуванні. Як народу так і окремого регіону, окремих людей.
    Сам герой, майже столітній Яків з поліського села Згорани (в книжці «Згорєни» - на поліському діалекті), типовий, те що Забужко називає «Енеївський герой». За своє століття йому прийшлося пережити і УНР і Польщу і німців і совітів. Всі режими пройшлися перед ним. А він жив і робив своє. Те що «кажуть боги», але при цьому він робив все по совісті. Він не ліз як Котигорошко у круговерть, неможливо обійти тоталітарні режими. Але, як видно, таки можна при цьому залишитися людиною. І навіть ті важкі гріхи його – вбивство іншої людини, ти, читачу, дивлячись збоку на ціле людське життя, зразу ж пробачаєш. Бо як сторонньому глядачеві, тобі очевидно, що людина мусить чинити по совісті, і зажрані сучасні мажори не можуть нічого протиставити правді. Бо людина зрештою все життя нею змогла прожити і залишитися цілісною і моральною. «Ми просто йшли, у нас нема гріха неправди за собою…»
    Складне століття, складні круговороти долі і простий, неосвічений селянин. Очевидно, що цей твір не просто хроніка епохи, не просто історичні перипетії, - її мораль значно глибша і багатошаровіша. Чи вдасться відшукати всі приховані алюзії і сенси невідомо. Але направити себе на правильну дорогу і віднаходження загубленого – це саме воно.
  •  
    100 літ як один день 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Чула багато схвальних відгуків на цю книгу. Напевно, не було нікого, хто би прочитав її і вона йому б не сподобалась. Вирішила й сама переконатися, що це шедевр.

    Це було перше знайомство з автором. І хочу сказати, що «Століття Якова» – це той високий рівень української художньої літератури, яким сміливо можна пишатися, браво Володимиру Лису.

    Дуже люблю книги, які проносять нас через ціле життя героя. В цей час розумієш наскільки довге, але і одночасно наскільки коротке людське життя. І як важливо завжди залишатися Людиною з великої літери. Такою людиною був Яків.

    Насправді, книга написана настільки живо і правдиво, що складається враження, ніби вона автобіографічна.

    Події відбуваються в селі ЗагорЄни. Розповідь ведеться від імені столітнього Якова, який розповідає історію свого життя. Про те як любив, як працював, як боровся, як втрачав...

    Книга історична, розказує про нелегку долю українського народу, але з новим поглядом на ті події, не залишає неприємного осаду.

    Написано дуже зворушливими словами, в багатьох моментах плакала. Одна з кращих, прочитаних мною українських книг. Дуже рекомендую до прочитання!
  •  
    Про цю книгу можна невтомно писати, але її краще прочитати самим
    Століття Якова – це неймовірна історія життя людини, яка пережила зраду коханої людини, війну, загибель дружини та дітей, репресії, концтабір, має на своєму життєвому шляху два гріхи та дітей від різних жінок, розкиданих по світу. Але не дивлячись на все це Яків Мех, хлоп, улан війська польського дожив до свого 100-річчя.

    Яків Мех постав настільки справжнім, що увесь час йому хотілося співпереживати. І історія його не з пересічних. Адже кому вдалося пережити п’ять країн: Петлюрівську УНР, Річ Посполиту на чолі з Пілсудським, Гітлерівську Німеччину, тоталітарних совітів та дожити до сучасної України.
    Також у творі постійно постає питання кохання та сім’ї. Ще зовсім юним Яшка закохується у сусідку Уляну. Але разом їм бути не доля, адже вона виходить заміж. Та ще й понесла дитину, байстрюка від Меха. У круговороті всіх цих подій головний герой йде служити до польської армії, де стає уланом Якубом Мехом. Там, у Польщі він зустрічає ще одне своє кохання – Зосю. Але ж вона шляхтянка, та ще й теж виходить заміж. Після повернення додому Зося приїжджає до нього, та заявляє його батькам, що вони одружуються. Нелегко було пані М’ялковській у селі, але вона звиклася. А потім ще й ця війна… Якуба забрали воювати у польській армії, потім німецький концтабір, російське військо, взяття Берліну. А коли вже повернувся з війни, то все було по-іншому, у його краї вже була радянська влада. По волинських лісах ховалися повстанці. А всюди проводилися “зачистки” куркулів...

    Про цю книгу можна невтомно писати, але її краще прочитати самим.
  •  
    Доля людини й країни
    Змалювання долі окремої людини на тлі історичних подій двадцятого століття – один з моїх найулюбленіших сюжетів у літературі. Тому я з великими надіями взялась за читання роману Володимира Лиса «Століття Якова», і, можу сказати, що твір мене як мінімум не розчарував. Мова тут йде про Якова – спочатку хлопця, потім літнього чоловіка, якому випала дуже бурхлива доля. Цей твір – не просто біографія, це історія Полісся та України минулого століття. Імперська влада, УНР, Польська держава, фашистська Німеччина, СРСР – все це пережив не лише Яків Мех, а ціла країна.

    У романі «Століття Якова» дві паралельні сюжетні лінії – сучасна й історична, і як завжди, історична сподобалась мені набагато більше. Власне, сучасна паралель, як мені здалось, була ведене автором у твір для того, аби краще структурувати паралель історичну. Довга розповідь майже столітнього чоловіка про його таке ж довге й драматичне життя була спровокована одним-єдиним запитанням – чи кохав він колись. Раджу цю книгу всім, хто цікавиться історією України й любить історичні романи.
  •  
    "Століття Якова"
    Книжку було видано видавництвом «Клубу сімейного дозвілля» тричі розпочинаючи с 2010 року. Вона дістала високу оцінку й рекомендації для всіх від письменниці Оксани Забужко. До того ж, вона була екранізована.
    Про що ж цей твір, і чому він отримав такі привілеї?
    В книзі йдеться про життя Якова Меха (Цвіркуна, таким було його прізвисько). Починається книга з наших днів зустріччю Якова з Оленкою (Альоною), дівчам, яке прибилося до обійстя Цвіркуна. А потім… Йдуть спогади Якова, про його життя, які перериваються «нашим» часом. Життя, яке якщо його назвати насиченим, то це майже промовчати. Багато Яків пережив та побачив на своїм майже столітнім віку. Книжка складає в нашій уяві, клапті з життя Якова, і в кінці ми бачимо все полотно прожитого часу. Чим привертає до себе ця книга? «Століття Якова» написано тією мовою, десь навіть, говіркою, якою спілкувались люди тих країв. Читати її спочатку трохи незвично, але дуже скоро поринаєш в світ героя книги. Змальовано непрості часи країв поліщуків, коли ця земля переходила з рук в руки різних держав. Багато в цій книзі й любові, й смертей різних винних та невинних людей. Вона бере читача в заручники до прочитання. Подій в цій книзі дуже багато, але Володимир Лис, зумів вмістити їх в не велетенський роман, а невелику за обсягом книгу. Але це не змусило твір бути енциклопедичним твором. Хто ще не прочитав цю книгу − прочитайте й пірнайте у світ минулого століття та вслухайтесь в тиху сповідь старого Якова Меха….
  •  
    Життя прожити
    Огляньтеся назад, скільки б років вам зараз не було. Подумайте і пригадайте, скільки різноманітних подій призвело до того, що ви маєте зараз. Чи не виникає часом цікавість: а якби я зробив/зробила тоді інакше, як би склалася моя доля зараз?

    Яків Мех, напередодні свого сторіччя, пригадує різні події свого життя. Життя, що було далеко не таким легким, як хотілося б кожному.

    Було в ньому кохання. Молоде, палке, гаряче і... зрадливе. Були жінки, до яких прикипав душею, а вони рвали її на частини. Були діти - свої, тут поряд і десь далеко, чужі, яких не повертався язик так назвати.

    А ще була війна, полон і такі переплетіння людських доль, до яких ми ніколи не готові. Яків рятував і втрачав. І не лише рідних, і не лише людей.

    Дочитуючи книгу, я ледь стримувала сльози. І в моїй голові постійно пульсувало те питання: а якби тоді вчинив інакше, може б усе було зовсім не так? Але життя не можна написати на чернетці, а потім переписати в чистовик.

    Чи був Яків нещасний у свої 99? Думаю, що ні. Попри всі життєві випробування. Адже він сам проторив собі шлях і немає на кого нарікати. А це дуже важливо.
  •  
    Столетие человека и страны
    Якову почти сто лет, и за свою жизнь он успел так много: побывать на войне (и не на одной), наблюдать, как его родную землю топчут сапоги солдат иностранных армий, как в его родном селе и во всей стране одна власть сменяет другую. Он успел полюбить и завести семью, его дети разъехались по миру и только дочь Ольга живет недалеко от отца и регулярно навещает его, хоть их отношения и нельзя назвать хорошими. Даже в таком солидном возрасте Яков чувствует в себе силы помочь заблудшей душе – девочке-наркоманке, которая случайно оказывается в его доме. Именно она задаст ему, наверное, самый важный для каждого из нас вопрос: любил ли он? Ответом на него стала длинная и насыщенная история, которую главный герой рассказывает девушке, которую ему еще предстоит спасти.

    Роман «Столетие Якова» украинского писателя Владимира Лиса, несмотря на не очень большой размер, - это удивительно насыщенное произведение, настоящий экскурс в драматическую историю Украины для тех, кто не очень любит читать нонфикшн. В общем, очень достойно.
  •  
    Історія простого українця
    Роман сучасного українського письменника Володимира Лиса. Автор майстерно описує історію столітнього життя українця Якова Меха з Волині. Зміст цієї драматичної книги містить несподівані переплетення часів, сучасних і минулих епізодів складного життя Якова, глибоко розкрито складні взаємовідносини людей різних націй, класових і майнових рівнів.

    На долю головного героя перепало багато випробувань. У нього були щасливі й радісні життєві моменти, часи самотності й відчаю, тяжка праця й нелегкі рішення. Він пережив колективізацію, пройшов службу в двох арміях: польській і радянській. Не оминули його окупація й страхіття бойових дій Другої світової війни, а також боротьба ОУН-УПА. І було в нього юнацьке кохання, розбите серце й щаслива родина. Зустрілися йому на довгому життєвому шляху жахлива трагедія й небувала фортуна. Яків пройшов все це та залишився щирою, доброю, людяною й мудрою людиною. Нині Яків дуже старий, самотній, і доля дає йому, напевно, останнє випробування. Який він обере шлях: діяти чи споглядати, врятувати чи покинути?

    Книга, що повністю захоплює увагу читача, цікава і повчальна, не залишає байдужим нікого. Рекомендую всім, хто цікавиться відмінною сучасною українською літературою.
  •  
    Книга-шедевр, яку мають прочитати всі!
    Книга мені потрапила до рук в якості подарунку. Цей подарунок я не забуду ніколи. Це книга-шедевр, абсолютний і неспростовний! Книга доволі мініатюрна, її з собою можна брати у подорож і вона не займатиме у вас багато місця у валізі! Обкладинка виконана в автентичному стилі, із зображенням головного героя однойменного серіалу. Всередині - то просто збірка цілого життя. Фільм не повторює всіх деталей, але саме він став чи не найпершим, втіленням повноти книги у серіалі.

    Всередині - життя головного героя, яке пройшло і пережило 5 держав. З ними проходили і його літа. Ця книга гостра, розповідає про війну, Польщу, Україну сучасну і Радянську. Книга місцями сумна, важка, а місцями ласкава. Ми можемо милуватись коханням, оти щирим коханням, що можемо його зустріти на сторінках книги. Але ми не можемо милуватись, що деяке кохання заборонене. В цій книзі є все, емоції - від радості до глибокого смутку, злість, відвага, помста, все те, що переживає кожна людина. Важке життя, без усіляких нарікань і привілеїв, показано у книжці. Таке життя - непросте, багаторівневе, яке не піддається прогнозам. Я вважаю, що це один із ідеалів сучасної української літератури і саме цю книгу варто прочитати всім без винятку!
  •  
    Книга, яка захоплює
    "Століття Якова"...Книга, яку я прочитала рівно за добу, звісно з тривалими перервами.. У житті Якова Платоновича можна було побачити все - від поляків, німців і совєтів до сучасних наркодилерів та сутенерів... І кохання.. Одне - сильне, та зрадливе, друге - болюче та вірне. Далі було трєтє кохання - юне, варте мук і чекань, але яке може розгорітися вогнем ненависті. Тут згадую вірш Івана Франка - "Тричі мені являлася любов".. Будучи вже доволі старим дідусем, Яків прикипів душею до дівчини Оленки( Альонки), в очах якої бачив біль, який він відчував протягом своїх неповних ста років...
    Інколи дідок виходив туманним ранком у ліс, в поля, шукаючи втрачене кохання, душевний спокій та тепло... Невже і ми постійно так блукаємо, у пошуках чогось рідного...
    Коли читаєш книгу, з'являється відчуття реальності. Навіть якщо це видумка, така історія могла існувати в реальності. В книжці багато правди життя, якої ми так боїмося. В ній - любов, війна, важка праця, втрати. Це роман про сильну особистість, яка ніби вміє долати час. Ми сприймаємо світ очима Якова, з ним любимо, боремося, втрачаємо, продовжуємо жити.
    Книга 10/10...
  •  
    Своє, українське...
    Як я люблю сучасну українську літературу!.. Особливо, якщо це Володимир Лис. Як гарно він пише, добирає слова. Читати дуже цікаво, легко.
    В книзі розповідається про дідуся Якова, про його сім'ю, його довге цікаве життя. Одного разу він допомагає молодій дівчинці, витягає її з наркотичної залежності, піклується про неї і паралельно розповідає про своє життя.
    Мені б хотілося, щоб було більше його історій. Щоб описувалося життя в різні періоди існування Радянського Союзу та України. Трішки цього не вистачило, оскільки це ж ціле століття, ціла епоха.
    Важкувато було читати, тому що в книзі багато стародавніх слів. Але від цього книга тільки виграє, бо поглинає в ті давні часи.
    Кожна історія викликає масу емоцій, я і переживала за героїв, і радувалася разом з ними, і сумувала. Постає питання правильних і неправильним вчинків, почуття справедливості. Що може зробити людина, якій нічого втрачати? Чи варто її засуджувати, якщо цей вчинок зроблений для блага уже близької людини? Не хочу спойлерити, але хто читав, той зрозуміє, про що я пишу.
    Закінчення книги дуже зворушливе. З одного боку викликало радість, з іншого - сум.
  •  
    Досить цікава історія
    Книга Володимира Лиса «Століття Якова» визнана робота відомого українського письменника з передмовою відомої авторки Оксани Забужко. Книга - досить добрий путівник в історію України. Вона розповідає про діда Якова, якому вже майже сто років. Він пережив всі перепитії двадцятого століття, брав участь в обох світових війна, був учасником декількох військових формувань, багатьох зустрів на своєму життєвому шляху та ще більше кого кохав. У нього було дуже багато жінок, і цим, мені здається, автор проявив всі свої еротичні фантазії та роздуми. Любовна лінія просто перенасичена інколи навіть неприємна. Часто герої роману стереотипні та типові, а головний герой Яків – класичний український герой, мудрий дід, який любив свою землю та дітей. У книзі описані намагання центрального персонажу залишитися на плаву. На жаль, роман не закінчується позитивно, навпаки кінцівка твору досить песимістична та трагічна. Враження від прочитання не однозначні, інколи другорядні та третьорядні події важливіші за основну сюжетну лінію. Книга має досить просте та цікаве оформлення, виконана в кінообкладинці, папір цупкий. Прочитанням задоволений, тому рекомендую всім.
  •  
    Неймовірна історія! Рідна.
    Гучномовна назва книги. Дуже давно не зустрічалось мені нічого такого українською мовою, за що хотілось взятись для читання. Я дуже рада, що примірник такої історії прикрашає мою книжкову полицю вдома. «Століття Якова» не соромно дати почитати дітям і порадити знайомим.
    В центрі, як ви здогадались, дід Яков, який на своєму віку – і тут до речі сказати, що «вік» вжито в прямому сенсі слова – побачив чимало. Побачив, відчув, втратив, знайшов, зрозумів. Дуже колоритна мова в книзі, яка не відпускає уяву. В цьому величезний плюс книги. Зізнаюсь, не всі слова змогла зрозуміти одразу, деякі шукала в словнику, деякі додумувала з контексту. Дуже нагадувала мені книга прадавнє коріння української мови. Згадала і пораділа з того, що маємо щось своє, таке рідне.
    Не буду багато розписувати що там і як там у сюжеті. Книгу треба брати і читати, отримувати насолоду від гортання сторінок і споглядання життя, яке протікає на них. Життя української людини, справжнє, незаплямоване смертельним гріхом життя, сповнене надією і миром.
  •  
    Життя довжиною в століття
    Роман українського письменника Володимира Лиса «Століття Якова», незважаючи на свій розмір, твір масштабний. Він охоплює все двадцяте сторіччя, тож дуже насичений подіями, трагедіями, людьми и нелюдами. Мушу сказати, що концепція, коли історія країни передається через призму життя головного героя книги, далеко не нова, але це не робить «Століття Якова» менш вартісною книгою.

    Мова тут іде про волинянина Якова Меха, який переживає різні режими, драми, періоди і виживає, аби відсвяткувати столітній ювілей. Проте перед цим йому, сивому старцю, випаде нагода врятувати ще одне життя. Розповідь у романі йде у двох історичний паралелях: сучасність і двадцяте початок, а потім і середина минулого століття. Читається твір напрочуд легко – насамперед завдяки простій, але не примітивній мові автора.

    «Століття Якова» належить до числа книг, які варто прочитати кожному, хто цікавиться історією України. Звісно ж, це не підручник, а художня книга, але там йдеться про ключові для нашої країни події, тож він може стати основою для подальших розвідок.
  •  
    Отличная книга!
    Современная украинская литература была мне интересной еще со школы. В то время, как одноклассники делали все возможное, чтобы только не читать очередное произведение, я с удовольствием погружалась в очередной текст. Конечно, нравилось далеко не все, но попадались настоящие жемчужины. Так, книга Владимира Лиса «Столетия Якова» мне очень понравилась. Кстати, недавно по ее мотивам был снят очень неплохой отечественный сериал, но сегодня хочу рассказать о произведении. Это история обычного парня, а потом мужчины Якова Меха, который живет в одном из сел Волынской области. Эта часть Украины за двадцатое столетие успела побывать под контролем нескольких государств. А сам Яков успел побывать на нескольких войнах. Это не помешало ему дожить до столетнего юбилея при хорошей памяти и здравии.

    В «Столетии Якова» есть две параллельные сюжетные линии – современность и историческая параллель, неразрывно связанные между собой главным героем. Хорошая книга, по моему мнению, ее стоит прочитать каждому!!
  •  
    Життя
    Важка і неймовірно цікава книга! Справжній літопис, історія довжиною в життя, довга і стрімка, така, що ціле століття як день пройшов! І водночас така насичена, що просто дивно, що стільки подій в ній помістилося. Книга для мене була про кохання: пристрасне і жорстоке, таке, що зводить з розуму і змушує діяти; вона про війну, ту про яку у нас говорити не прийнято, про несправедливість і про втрати: а як же, прожити сто років і не втратити нікого - неможливо. Яків втрачав і втрачав багатьох. Ми не знаємо, як жили в молодості наші бабусі і дідусі (найчастіше нам про це просто не розповідають), як же це прикро ... А про свою молодість і кохання Яків почав розповідати одній наркоманці, яку підібрав у себе на маковому полі. Правда, розповів не все, про решту дізнається тільки читач. Мене в принципі дуже радує фінал книги.
    Підводячи підсумок, зазначу ще раз, що мені сподобалося: кохання (якого тут багато, яке в книзі неймовірне: де це бачено, щоб польська панночка сама погодилася залишитися в селі, важко працювати і т.д., якщо б не було кохання), мова (неймовірна, класна і мелодійна), повороти сюжету (це не детектив, але часом дійсно не очікуєш, як все повернеться, таке життя).
  •  
    Володимир Лис "Століття Якова"
    Дуже багато відгуків чула за цю книгу, ось і мої руки добрались до неї.
    Давненько я не закінчувала читати книгу за один день, але від цієї не могла відірватися, як спраглий від такої жаданої води.
    Я в захваті від того, як автор на долі однієї людини відтворив історію цілої епохи свого народу. Здається, читаєш про Якова, а насправді гортаєш сторінки своєї історії, інколи приємні, а деколи нестримно болючі до щему в серці.
    Занурившись у історію Якова я не хотіла з ним прощатися. Приємно було, що автор не збирався ідеалізувати головного героя, а показав життя, таким яким воно є насправді, з усіма плюсами та мінусами.
    Не залишив байдужим акцент зроблений автором на гріхах головного героя і те, що тягар від їхньої присутності з роками лише посилюється. Що зроблено те зроблено, але на душі від цих слів краще не стає. Гріхи молодості болюче ятрять старість.
    Головний герой дуже імпонує, не зважаючи на усі свої помилки. Він настільки яскраво відображає собою цілу епоху життя, що віриш його історії він самого початку до кінця. Я не прочитала цю книгу, я її прожила.
    Я отримала безмежне задоволення читаючи цей твір. Тому якщо є ті, які його ще не читали, однозначно рекомендую. Безперечно, кожен в ньому знайде, щось для себе.

  •  
    Жах нашого часу
    Дивовижна історія. І жахлива. І чим більш вона дивовижна, тим більш жахлива. Бо все це, через що проходить герой, то правда, таке ж було, з багатьма було. Це історія. Але коли історія розповідає про тисячі жертв, ніхто тих тисяч не знає, а коли це все на прикладі однієї людини, коли ти знайомишся з тою Зосею, Улясею, Кшиштофом, та навіть Тадіком, ти впускаєш їх в своє життя. А вони в ньому мруть. І це жахливо. І як жахливо мруть… як той Тадік.

    Колись на екскурсії чи то в Ужгороді, чи то в Чернівцях, один гід розповів про свою бабусю, що ніколи не виїжджаючи з міста, пожила у 9 державних утвореннях. Тоді мені це здалося таким прикольним, а після "Століття Якова" я зрозуміла як то було не прикольно, коли кожен раз приходить на твої землі, відриваю щось, привласнює, а твоїх близьких чи то в армію, чи в тюрму, чи в піч.

    Мій дідусь ніколи не розповідав про війну. Мені завжди було цікаво чому, бо ж я бачила багато ветеранів, що ще молоді приходили у школу, розказували, як вони гатили ворогів на право й на ліво, як рембо. Я ж тоді мала була, не розуміла, що ветеранів ще тоді, коли я в школі вчилася одиниці могли зостатися, і що не могли вони німців гатити, визираючи з-під маминої циці, яку тіки й могли сосати. А дід про війну ніколи не розповідав. А я була мала ще й не вміла спитати прямо: ти людей там вбивав? Яков розказав все, чого ніколи не зміг би розказати дідусь.

    Автор зумів передати стільки емоцій, зміг реально передати життя, зобразити його на якихось там 224 сторінках. А в них і любов, і дитяча радість, і перше кохання, що так ніколи і не скінчилося, і страх, і жаль і ще тисячі емоцій, яких просто так не зобразиш.
  •  
    Життя прожити - не поле перейти
    Роман сподобався, глибокий, проникає в душу.
    Автор дуже чуттєво та емоційно описує життя головного героя Якова Меха. Все було в його майже столітньому житті – пристрасть, кохання, бідність, тяжка праця, війна, полон, втрати, покарання та навіть вбивства. І всі ці часом щасливі, часом гіркі випробовування нанизані на одну нитку – справжність.
    Взагалі, вражає як міг автор так цікаво та душевно описати життя простого сільського хлопця з Волині.
    Варта уваги в романі ще одна героїня. Це жінка Якова. Уроджена шляхтянка Зоф´я, з роду потомственних польських шляхтичів М´ялковських. Розбалувана маленька панянка з багатої сім´ї, дуже ніжна та з тонкою душевною організацією, вчена та горда, вона, проявивши свою жіночу впертість, віддала перевагу життю в бідній родині, де треба було важко працювати та жити геть без будь-яких елементарних умов цивілізації, але ж поряд з коханим чоловіком.
    Вибравши собі не легку долю Зоф´я стійко перенесла відречення матері від неї за такий вибір.
    Є в романі один епізод, який мені особливо сподобався - коли в сорок третьому році в їхнє село Загоряни навідались поляки, що в той час палили та грабували волинські села. Вони зігнали весь люд до дерев´яної церкви та збиралися спалити їх заживо. Зося, вдягши свій єдиний найкращий наряд в якому вона приїхала в село, пішла до церкви та з гордо піднятою головою розказала пану капітану про свій знатний рід, і що вона донька одного з творців польської незалежності і якщо пан капітан не проти то вона також хоче ввійти до церкви, бо вона, як жінка одного з селян, є частиною тої громади. Капітан завагався, його вразила відвага та благородство цієї жінки, а ще він злякався, що в цієї пані мабуть зосталися великі зв’язки в Речі Посполитій, і вона може легко скомпрометувати його ім´я. Капітан прийняв рішення йти звідси і відпустив селян. Коли люди зрозуміли хто їх врятував почали цілувати Зосі руки та падати перед нею на коліна, як перед святою. А вона після такої напруги просто істерично розплакалась. Бо хоч ї була вона польського роду, але розмалювала пану капітану занадто знатний родовід, як кажуть тепер – «блефувала». Мужність, людяність, жертовність та любов – ось риси цієї жінки.
    Ось така історія. А взагалі роман весь час тримає в напрузі. І так, цей роман із тих, що будеш перечитувати знову.
    Рекомендую.
  •  
    Цікаве століття
    "Століття Якова" - книга, що написана в фірмовому стилі В. Лиса. Події розгортаються протягом великого відрізку часу. Цілого століття. У такому ж стилі написана його, наприклад, "Діва Млинища".
    Даний твір мені дуже сподобався. В ньому описано життя головного героя у найрізноманітніших ситуаціях та різних часових проміжках. Це було дуже динамічне століття. І динаміка ця не несла нічого історично доброго для простих людей. Та серед всієї цієї історичної круговерті звичайна людина знаходить кохання, радість, втіху та здобуває мудрість. Спостерігаючи за головним героєм та подіями, що відбуваються навколо нього, замислюєшся про те, що не так давно все це відбувалося. Те, про що пишуть книги з історії та розповідають викладачі, не сива давнина, а доволі недавні події. Книга допомагає побачити, що події минулого століття - це не просто сторінки книги чи кадри фільмів. Це звичайні живі люди, які перебували в тих подіях, жили, виживали, кохали та чогось прагнули.
    Книга написана як спогади Якова Меха, що знаходиться на порозі свого столітнього ювілею. Він прожив довге складне життя, але і зараз в його житті нема спокою. Не все просто у відносинах з рідними. Та ще з'являється дівчина, яка явно має проблеми в житті. Він не проганяє її і навіть вирішує допомогти. Навіть в сто років він є тим, хто не відвертається від життя і від людей.
  •  
    Класнюча сімейна сага!! Відгук БЕЗ СПОЙЛЕРІВ
    Може це буде і банально, але книга дійсно дуже і дуже хороша, як про неї всі і пишуть.
    У мене є такий невеличкий лайфхак, коли хочу знайти якісь нові класні книги - шукаю такі в яких гарний рейтинг і багато хороших рецензій. Так я і натрапив на цю книгу. І не помилився. Признаюсь чесно, ні про неї, ні про автора раніше ніколи не чув, хоча уже й полюбив сімейні саги.
    Що ж, по-перше це типічний представник сімейної саги, але не типічний він тим, що в ньому описується життя українця! Причому такого собі представника селянин-поліщуків, у яких було (і є) дуже нелегке життя. Історія ведеться починаючи від часу коли зах. Україна входила до Речі Посполитої і до наших часів.
    По-друге, оповідання ведеться в різних періодах. Тобто починається з наших часів, а потім деякі уривки з життя дід Ясько згадує і читач переноситься в той час. Цим книга мені дуже нагадує Фенні Флеґ і її Смажені зелені помідори в кафе Зупинка (до речі дуже рекомендую, якщо ще не ознайомились, це класна сімейна сага).
    По-третє, тут начебто й багато про любов, але в той же час написаної скоріше для чоловіків, бо любов не дуже романтична, а навіть трохи груба і... мені такий варіант сподобалось читати. Все таки Яків доволі грубий чоловік і романтик з нього не дуже. Такий компроміс якраз мені і зайшов :)
    Що не сподобалось, так це її об'єм, все ж дуже хотілось читати ще і ще, та закінчилось усе швидко. Зазвичай у сімейних сагах не багато цікавих подій, описується просте життя, але конкретно в цій книзі їх багато! Життя у Якова було нелегке адже всі знають скільки жителі нашої країни настраждалась у 20 столітті.
    Як підсумок, скажу, що книга варта уваги і велика кількість гарних відгуків цьому підтвердження, Нехай вас не лякає, те що вона написана українським автором, який так і не став знаменитим.

    До речі цікавий факт в плюси до книги: якось я приїхав до своїх друзів у гості з цією книгою (читав у дорозі). Звичайно, що розповів їм, що ось таке от читаю і один друг зацікавився, попросив книгу проглянути перед сном. Наступного ранку я його побачив з червонющими очима, виявилось, що він заніч прочитав усю книгу.... я трохи оторопів, бо він не дуже так щоб багато читає, можливо пару книг в рік. сказав сильно затягнуло, так що дійсно раджу !
  •  
    Увлекательная книга
    Художественный прием, когда через жизнь персонажа рассказывается история целой страны, в общем-то, не нов – им успешно пользовались и продолжают пользоваться многие писатели. Но если говорить о современной украинской литературе, то «первопроходцем» здесь стал Владимир Лис со своим романом «Столетия Якова». Книга стала настоящим событием в отечественной литературе, а несколько лет назад была экранизирована.

    Повествование здесь ведется в двух временных плоскостях: прошлое и настоящее. Житель Полесья Яков готовится праздновать свой столетний юбилей. Именно в преддверии этого знаменательного события на его пороге появляется молодая исхудавшая девчонка, которая явно нуждается в помощи. Как оказалось, у нежданной гостьи серьезные проблемы не только с наркотиками, но и с бандитами. Старик берется ее выхаживать и параллельно рассказывает историю своей насыщенной жизни, в которой было и горе, и радость, и любовь, и утраты. «Столетие Якова» книга настолько захватывающая, что читается за несколько часов, так что советую ее и вам.
  •  
    Жизнь человека
    «Столетие Якова» - это роман современного украинского автора Владимира Лиса, действие которого происходит в двух разных временных отрезках. Писатель рассказывает нам о современности и историческом периоде. Главный герой произведения Яков готовится к празднованию своего уже столетнего юбилея. Его дети живут в разных странах, и лишь одна из них обитает в его родном селе, но и с ней у старика натянутые отношения. Однажды он находит на своем пороге буквально умирающую щуплую девчушку Алену и забирает ее к себе. Оказывается, что у девушки, несмотря на юный возраст, куча проблем, в частности с наркотиками и с опасными бандитами, но Якова это не пугает, ведь за свою продолжительную жизнь он стаял лицом к лицу со многими опасностями. Он родился и всегда жил на Волыни – крае, которые много раз переходил от одного государства к другому. Свое нежданной гостье он поведает историю своей жизни и любви. Рекомендуется книга «Столетие Якова» тем, кто любит историческую литературу, а также поклонникам современной отечественной прозы.
  •  
    Яків Мех
    Куперація,здоровля,квяти,дохтурка,їдно
    Ось такі словечка і багато інших нам зустрічаються в книзі.Володимир Лис автор з Волині,не скажу що книгу читати легко, мій мозок весь час був ніби в напрузі саме через цей діалект. Часто обдумувала речення.
    Книга про прожите життя майже 100- літнього діда Якова Меха.
    З творчістю Лиса,я вже була знайома,читала "Соло до Соломії", "І прибуде суддя" та "Країна гіркої ніжності"
    Також по цій книзі був знятий серіал,з якого я бачила декілька шматочків. Сам автор говорив про серіал,що він непоганий,але це зовсім інша історія.
    В книзі розповідь про історію України в різні її часи,і про життя і кохання Якова.
    В деяких моментах були сльози на очах,в деяких злість на героїв,особливо на жінок.
    Гарно розписаний побут і одяг героїв. Якщо сказати про загальне враження книга сподобалась,вона не схожа на жодну іншу.
    Книга динамічна,на кожній сторінці,якась подія,тобто автор не розтягує сюжет.
    Але в кінці,було трохи розчарування,як на мене вона якась не завершена. Я не хотіла якогось хепі енду. Але все ж таки разом з Яковом чекала на приблуду,так і не дочекавшись.
  •  
    Історія життя
    Роман Володимира Лиса "Століття Якова" описує життя, як воно було, на той час. Дуже гарна книга, рекомендую прочитати. Автор написав його так, що не хочеться відводити очей від книги. В романі можна побачити багато розповідей про життя на Україні у важкі часи, є трохи історичних моментів, історій кохання, всі вони між собою щільно переплетені, взаємодоповнені, і як результат, хороший твір.

    Події відбуваються в селі Загоряни. У житті старого Якова Меха з'являється мала дівчина - приблуда, яка його дуже багато розпитує. Розповідь ведеться від імені самого Якова. Який розповідає свою столітню історію життя. Про кохання і біль втрати, про важке життя того часу, про війни і окупацію, режими і зраду, горе в родині, гріхи і каяття. Серед всього поганого згадує Яків і приємні моменти, радощі. Ця книга показує нам людське ставлення, на прикладі старшої людини, яка не прогнала приблуду, а навпаки з великим бажанням хотів їй допомогти. І ще довго можна писати, розказуючи про роман Володимира Лиса "Століття Якова", та краще коли ви самі візьмете його до рук, і пройметеся цією історією.
 
Характеристики Століття Якова
Автор
Володимир Лис
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-12-1700-3
Вага
250 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Століття Якова